YaChudo

Доллежаль Микола Антонович

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Доллежаль Микола Антонович
рос. Николай Доллежаль Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився15 (27) жовтня 1899 Редагувати інформацію у Вікіданих
Омельник, Катеринославська губернія, Російська імперія[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 листопада 2000 (101 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКозино Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Російська імперія
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, фізик-ядерник, інженер, інженер-механік, Q88104022 Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМосковський державний технічний університет імені Баумана (1923)[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьенергетика Редагувати інформацію у Вікіданих
Заклад«Більшовик»[3]
Gidromashd[3]
Uralhimmashd[3]
SVERDNIIHIMMASHd[3]
Московський державний технічний університет імені Баумана[3]
NIKIETd[3]
Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняСписок академіків АН СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Аспіранти, докторантиФренкель Марк Ісаакович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія наук СРСР[1]
Академія наук СРСР[1]
Російська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриVladimir Dollezhald Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
Сталінська премія 1-го ступеня Сталінська премія 1-го ступеня Сталінська премія 2 ступеня Ленінська премія Державна премія СРСР Державна премія СРСР Сталінська премія

Золота медаль імені І. В. Курчатоваd (2000)

 Сталінська премія Сталінська премія
CMNS: Доллежаль Микола Антонович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Доллєжаль.

Микола Антонович Доллежаль (нар. 27 жовтня 1899, Омельник (нині Запорізька область,) — пом. 20 листопада 2000, Москва, Росія) — радянський учений-енергетик, конструктор ядерних реакторів, професор. Академік АН СРСР (1962; член-кореспондент 1953). Двічі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1984). Лауреат трьох Сталінських (1949, 1952, 1953), Ленінської (1957) і двох Державних премій СРСР (1970, 1976).

Автор праць з ядерної енергетики, теплових установок, компресорів. Розробив теорію автоматичних клапанів поршневого компресора. Головний конструктор реактора першої в світі атомної електростанції[4][5].

Життєпис

Народився 27 жовтня 1899 року в родині земського інженера-шляховика Антона Фердинандовича Доллежаля (чеха за походженням) в селі Омельник (нині Запорізька область, Україна)[6]. З 1913 року жив у Подольську, де навчався в реальному училищі (пізніше отримав ім'я Доллежаля)[7].

В 1917 році вступив до МВТУ і в 1923 році закінчив його за спеціальністю інженера-механіка. У 1925—1930 роках працював у проєктних організаціях.

У 1929 році стажувався в Європі (в Німеччині, Чехословаччині, Австрії). Незабаром після повернення, у жовтні 1930 року був заарештований органами ОДПУ СРСР і перебував півтора року в тюрмі під слідством. Звинувачували у зв'язках з «шкідниками», заарештованих у справі «Промпартії». У січні 1932 року звільнений без пред'явлення звинувачення.

Працював в одній з перших радянських «контор»: з січня 1932 по жовтень 1933 років в особливому конструкторському бюро № 8 технічного відділу ОДПУ заступником головного інженера[7].

Після перейшов до «Гіпроазотмаш» (Ленінград) технічним директором (заступником директора з наукової частини). В той же час був призначений завідувачем кафедри хімічного машинобудування в Ленінградському політехнічному інституті.

У жовтні 1934 року переведений на роботу до «Хіммаштрест» у Харків головним інженером і заступником керуючого. У квітні 1935 року призначений членом Технічної ради при Наркоматі важкої промисловості, в листопаді того ж року — головним інженером заводу «Більшовик» (Київ), звідки в червні 1938 року переведений до «Главхіммаш» (Москва) заступником головного інженера.

У грудні 1938 року перейшов на роботу в науково-дослідний інститут «ВИГМ», де пропрацював до липня 1941 року. З цього часу по вересень 1942 року — головний інженер Уральського заводу важкого машинобудування (Свердловськ)[8].

Атомний проєкт

В 1943 році очолив НДІ хімічного машинобудування. З 1946 року Микола Доллежаль і його НДІ були залучені до радянського атомного проєкту, проєктуючи перші промислові ядерні реактори для виробництва збройового плутонію («агрегати А», «АІ») — водографітові установки з вертикальним розташуванням графітових колон та каналів водяного охолодження. Після успішних випробувань атомної бомби влітку 1949 року приступив до розробки енергетичних реакторів для корабельних установок. У 1954 році під керівництвом Доллежаля був розроблений перший проєкт реакторної установки для підводних човнів, водо-водяної схеми. У тому ж році вступила в дію перша в світі АЕС в Обнінську, серцем якої був «агрегат АМ» — перший в СРСР канальний ядерний реактор (водографітової схеми).

У 1952 році Доллежаль очолив «Спеціальний інститут», він же НДІ-8 (нинішній НДІКІЕТ), створений для конструювання реакторів всіх типів, і керував ним 34 роки. Інститут Доллежаля проєктував реактори всіх основних типів — енергетичні, промислові, дослідні. У 1958 році був пущений в експлуатацію двозначний реактор ЕІ-2 (Сибірська АЕС) — він виробляв енергію в промислових масштабах і збройовий плутоній. В 1964, 1967 роках пущені реактори серії АМБ Бєлоярській АЕС — першої великої АЕС в радянській енергетиці. Згодом інститут Доллежаля та інститут Курчатова спільно створили двоцільові (пізніше чисто енергетичні) реактори РБМК.

У 1961 році Доллежаль створив «ядерну» кафедру «Енергетичні машини і установки» в МВТУ і керував нею 25 років.

Могила Миколи та Олександри Доллежалів

Микола Доллежаль помер 20 листопада 2000 року. Похований на кладовищі села Козіно Одинцовського района Московської області[9].

Нагороди

Чорнобильська АЕС

Фахівець у галузі ядерної енергетики Борис Григорович Дубовський вважав, що Доллежаль особисто є справжнім винуватцем аварії на ЧАЕС і активно публікував свою думку в пресі.

У доповіді МАГАТЕ про аварії на ЧАЕС ім'я Миколи Доллежаля не згадується[13].

Пам'ять

  • Ім'я присвоєно Науково-дослідному і конструкторському інституту енерготехніки.
  • У вересні 2018 року в Красносільськом районі Москви перед будівлею інституту НДІКІЕТ імені М. А. Доллежаля була утворена площа, яка отримала ім'я Доллежаля[14], а 30 жовтня 2019 року на площі було відкрито погруддя вченого[15].
  • Ім'я Миколи Доллежаля у 2010 році отримала вулиця в Подольську в мікрорайоні «Коники»[16].
  • Ім'я Миколи Доллежаля отримав ліцей № 1 Подільського (колишнє реальне училище), де до 1917 року навчався Доллежаль[17]
  • Премія Мінатома Росії імені Миколи Доллежаля[18].

Примітки

  1. ↑ а б в http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-677.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
  2. ↑ Доллежаль Николай Антонович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ а б в г д е ж http://www.ras.ru/FStorage/download.aspx?Id=aeff55b6-a6ea-4fe9-bda7-ad15ddf3f5d3
  4. ↑ Доллежаль Николай Антонович — статья из Большой советской энциклопедии (3-е издание)
  5. ↑ Мега-энциклопедия Кирилла и Мефодия. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2022.
  6. ↑ МГТУ им. Н. Э. Баумана «Выпускники и выдающиеся деятели Университета»
  7. ↑ а б Соломенцева И. О. (5.11.2014). 115 годовщина со дня рождения Доллежаля Н. А. Межрегиональное общественное движение ветеранов атомной энергетики и промышленности. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  8. ↑ Биография на сайте ИСС Минатома РФ
  9. ↑ Могила Н. А. Доллежаля на кладбище села Козино. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  10. ↑ Георгий Константинович Скрябин, Владимир Акимович Волков [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], Институт истории естествознания и техники (Академия наук СССР), Наука и техника, Наука, 1987, стр. 152
  11. ↑ Лауреаты Ленинской премии — YouTube. Архів оригіналу за 22 травня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  12. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 25 сентября 1999 г. № 1285. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.
  13. ↑ Safety Series № 75-INSAG-7 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2018. Процитовано 1 лютого 2020.
  14. ↑ Площадь Академика Доллежаля и улица Архитектора Рочегова появятся в центре Москвы. Москва Центр. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  15. ↑ РИА Новости. В Москве открыли памятник выдающемуся конструктору Николаю Доллежалю. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  16. ↑ О присвоении наименований площади, улицам, бульвару и проездам микрорайона «Кузнечики» города Подольска. Официальный сайт Администрации г. Подольска. Архів оригіналу за 25 лютого 2011. Процитовано 25 лютого 2011.
  17. ↑ А. М. Даниленко (27.12.2012). 100 — лет Реальному училищу города Подольска. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.
  18. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 1 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Бібліографія

  • Основы проектирования паросиловых установок. — М.: Гос. энергетич. изд-во, 1933. — 216 с.
  • Конструирование ядерных реакторов: [Учеб. пособие для энергомашиностроит. спец. вузов]. / Под общ. ред. Н. А. Доллежаля. — М.: Энергоиздат, 1982. — 398 с.
  • Доллежаль Н. А. У истоков рукотворного мира: (записки конструктора). [Архівовано 8 жовтня 2019 у Wayback Machine.] — 4-е, дополненное. — М. : ИздАТ, 2010. — 262 с. — (Творцы ядерного века). — ISBN 978-5-86656-244-2, ISBN 5-86656-124-7, ISBN 978-5-98706-048-3.

Література

  • Богуненко Н. Н., Пелипенко А. Д., Соснин Г. А. Доллежаль Николай Антонович // Герои атомного проекта. — Саров: Росатом, 2005. — С. 126—129. — ISBN 5-9515-0005-2.
  • Е. О. Адамов, В. К. Уласевич, А. Д. Жирнов. Патриарх реакторостроения // Вестник Российской академии наук. — 1999. — Т. 69, № 10. — С. 914—928.
  • Уласевич В. К. Главный конструктор канальных реакторов (К 105-летию со дня рождения Н. А. Доллежаля). Архивировано 29 января 2005 года.
  • Курочкіна Тамара. Учений-атомник із Оріхівщини // Запорізька правда. — 06.02.2014.
  • Ворона П. М. Доллежаль Микола Антонович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України. — 2008.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).