Доберман

Доберман
Походження	Німеччина, кінець XIX століття
Інші назви	Доббі
Характеристики
Зріст	Самки:63 — 68 см Самці: 68 — 72 см
Вага	Самки:32 — 35 кг Самці: 40 — 45 кг
Тривалість життя	10-11 років
Класифікація МКФ:
Група	Група 2: Пінчери та шнауцери, молоси та швейцарські собаки-пастухи
Секція	Секція 1. Пінчери та шнауцери. 1.1. Пінчери.
№ FCI	143
Номер групи	Група 2: Пінчери та шнауцери, молоси та швейцарські собаки-пастухи
Стандарти породи
FCI	стандарт
AKC	стандарт
ANKC	стандарт
CKC	стандарт
KC	стандарт
NZKC	стандарт
Пес свійський (Canis lupus familiaris)

До́берман, або тюринзький пінчер (нім. Dobermann) — порода короткошерстих службових собак, виведена в Німеччині, у Тюрингії, у місті Апольда наприкінці XIX століття Карлом Фрідріхом Луїсом Доберманом, названа на честь свого творця. Перша назва породи — тюринзький пінчер — після смерті Добермана в 1894 році її було замінено на доберман-пінчер. Під час чергової редакції стандарту в 1949 році з назви породи було прибрано слово «пінчер», і вона стала називатися просто «доберман». У книзі Стенлі Корена «Інтелект собак» включений в групу порід з найкращими здібностями до дресирування.

Доберман є єдиною німецькою породою, яка має ім'я свого першого заводчика — Фрідріха Луїса Добермана. Вважається, що він був збирачем податків, господарем бійні (гицлем), а певний час — ловцем собак, що мав законне право ловити всіх бродячих псів, з яких він і відбирав тварин особливого типу. Так звані «собаки м'ясника», яких у той час уже вважали відносно чистою породою, зіграли найважливішу роль у зародженні породи доберман. Ці собаки були раннім типом ротвейлера, змішаним з вівчарками Тюрингії, чорного забарвлення з іржаво-рудими підпалинами. Пан Доберман розводив цих метисів в 1870-х роках. Так він отримав «свою» породу: не просто пильних, а з сильно розвиненими захисними якостями службових і сторожових собак. Їх часто використовували як вартових і поліцейських собак. За широке застосування в роботі поліції вони отримали прізвисько «жандармський собака». За цих обставин добермана офіційно визнали поліцейським собакою на початку XX століття, поки їх не потіснили універсальніші німецькі вівчарки^[1]. Доберман — це собака середнього розміру, сильний, м'язистий. Попри свою масивність, він повинен бути елегантним і благородним, що має виявлятися в обрисах його тіла. Він чудово підходить як компаньйон, охоронний і службовий собака, а також як собака для всієї родини.

Світові стандарти породи публікуються Fédération Cynologique Internationale, або FCI (Всесвітня організація собак), за порадою IDC (Міжнародного клубу доберманів), який є керівною радою породи доберман і має у своєму складі 36 країн. Під час чемпіонатів світу собак оцінюють за стандартами FCI. АКС має свої стандарти, як і деякі інші країни, хоча більшість досі дотримується стандартів FCI. Стандарт породи описує добермана як собаку середнього розміру, міцну та м'язисту. Для того, щоб відповідати цим стандартам, тіло добермана повинно бути майже квадратним. Він також повинен мати елегантний і шляхетний вигляд.

Спочатку собака був задуманий як собака-охоронець, тому самці, як правило, мають м'язистий та залякувальний вигляд. Самки, як правило, тонші, але не веретеноподібні. Стандарт породи Американського клубу собаківництва (АКС) відрізняється від стандартів Fédération Cynologique Internationale (FCI), останній є часто більшою і важкою собакою. Це змусило деяких стверджувати, що доберманів та доберманських пінчерів слід розглядати та оцінювати по-різному.

Хоча стандарти породи відрізняються від розплідника та племінних клубів, більшість дотримується стандарту, встановленого FCI, в якому описується розмір самців від 68 до 72 сантиметрів (27 до 28 дюймів) в холці; Велика Британія вважає 69 сантиметрів (27 дюймів) ідеальною висотою. Відповідно до тих же стандартів, розмір самиць — від 63 до 68 сантиметрів (25 — 27 дюймів), ідеальний варіант — 65 сантиметрів (26 дюймів). Доберман має квадратну раму; його довжина повинна дорівнювати його висоті в холці, а довжина голови, шиї та ніг повинна бути пропорційна його тілу.

Стандарти на вагу добермана також описані FCI. Ідеальний собака повинен бути достатнього розміру для оптимального поєднання сили, витривалості та спритності. Ідеальна вага собак описується як 40–45 кілограмів (88–99 фунтів), а ідеальна вага самиць — 32–35 кілограмів (71–77 фунтів).

У добермана існують два різні кольорові гени: один для чорного (B) та один для розведення кольорів (D). Існує дев'ять можливих комбінацій цих алелів, які можуть призвести до чотирьох різних кольорових фенотипів: чорного, синього, червоного та палевого (Ізабелла). Традиційний і найпоширеніший колір виникає, коли обидва кольори та гени розрідження мають принаймні один домінантний алель (тобто BBDD, BBDd, BbDD або BbDd) і його зазвичай називають чорним, чорним з іржею, або чорно-коричневим. Забарвлення червоною, червоною іржею або коричневим кольором виникає, коли ген чорного кольору має два рецесивні алелі, але ген розведення має принаймні один домінантний алель (тобто, bbDD, bbDd). Синій доберман має кольоровий ген щонайменше з одним домінантним алелем і ген розведення з обома рецесивними алелями (тобто BBdd або Bbdd). Забарвлення палевого кольору є найменш поширеним, воно виникає лише тоді, коли й кольори, і гени розведення мають два рецесивних алелі (тобто, bbdd). Таким чином, синій колір — це розведений чорний, а колір палевого — розведений червоний.

Експресія гена розрідження кольорів — це розлад, що називається кольоровим розбавленням алопеція, різновид собак фолікулярної дисплазії. Хоча це не загрожує життю, ці собаки можуть мати шкірні проблеми.

• 
  Традиційна забарвлення добермана чорного та іржаво рудого
• 
  Чорна і блакитна добермани
• 
  Блакитна доберман
• 
  Доберман з рудим забарвленням

Природний хвіст у добермана досить довгий, але в окремих собак часто є короткий хвіст в результаті купірування — процедури, при якій більшість хвоста видаляється хірургічним шляхом незабаром після народження.

Практика купірування існує вже багато століть і є старшою за добермана як породу. Історична причина купірування полягає в тому, щоб хвіст не заважав роботі собаки. Однак купірування завжди було суперечливим. Купірування хвоста та вух були прибрані зі стандарту породи FCI/IDC, і собакам, народженим після 2016 року, заборонено брати участь у виставках FCI або IDC без повного хвоста та природних вух. Аналогічні правила було запроваджено у більшості країн ЄС та Співдружності.

У Великій Британії собак із купіруваними після 2007 року хвостами заборонено демонструвати на виставках, і наразі купірування є незаконним. Для уникнення притягнення до відповідальності за імпортованих тварин з купірованим хвостами та/чи вухами, потрібен ветеринарний сертифікат. У багатьох інших європейських країнах, а також в Австралії, купірування є незаконним. Американський стандарт для доберман-пінчерів включає хвостик, купіруваний біля 2-го хребця. Купірування — це звичайна практика в США, Росії та Японії (а також у ряді інших країнах де представлений доберман), там це не суперечить законам.

Доберман — дуже спритна, розумна і смілива собака із атлетичною будовою тіла та добре розвиненою мускулатурою. Ця порода здатня швидко навчатися, потребує курсу базового дресирування. Підходить для людей які мають час на тривалі прогулянки.

Доберман — чутлива, горда, розумна, хороша сторожова собака, вірна, смілива та енергійна. Доберман, швидка та жвава, потребує відповідальну людину, яка може передбачити реакцію своєї собаки та твердо дресирувати її, але не вдаючись до сили, на яку доберман може погано відреагувати. З самого маленького віку потрібно встановити «кордони» дозволеної і забороненої поведінки для собаки, без використання сили і тиску. З нею потрібно домовлятися та навчати грати, тоді собака буде щасливою і люблячою компаньйонкою. Вона не підходить людям, що не мають достатньо часу на виховання та тривалий вигул собаки цієї породи. Якщо не спрямувати енергію добермана на гру, спорт чи роботу, вона сама знайде собі заняття. Доберман —сильна собака, її не бажано заводити у сім'ю із дуже маленькими дітьми. Собаку треба виховувати та пояснювати як поводитись із дітьми та дітям теж треба розповідати правила обережного поводження із доберманом. Через свою рухливість собака може штовхнути чи подряпати дитину, або дитина може боляче схопити собаку, і буде певна відповідь у бік дитини.

Ця собака повинна жити поруч зі своєю людиною, щоб бути захищеною від екстремальних температур. Доберман справді особливо прив'язана до свого оточення та своєї родини. Інстинктивно вона захищає свою власність та своїх близьких. Вона є відданою компаньйонкою для всіх, якщо почувається безпечно. При плануванні відпочинку треба врахувати це, бо вона сумуватиме, якщо ви поїдете без неї.

FCI-Standard Nr. 1143 — DOBERMANN змінився першого серпня 2016 року. ФЦИ Стандарт № 143 — DOBERMANN був затверджений і діє всюди. Зміни торкаються всіх собак народжених до / після 01.08.2016. Всі судді проводять оцінку відповідно до цього стандарту з 01.08.2016.^[2] Собака походить з Німеччини. Його заводять як компаньйона, захисника і як робочу собаку.

FCI класифікація: Група 2. Пінчери і шнауцери, Молосси і швейцарські гірські і пастуші собаки. Розділ 1 Пінчери і шнауцери з робочими випробуваннями.

Доберман — собака середнього розміру, міцної, м'язистої статури. Завдяки елегантним лініям свого тіла, гордій поставі і рішучій поведінці він відповідає ідеальному портрету собаки.

Корпус добермана здається майже квадратним, особливо у псів. Коса довжина тулуба, виміряна від виступу плече-лопаткового зчленування до виступу сідничного бугра, не повинна перевищувати висоту в холці більш, ніж на 5 % у псів і 10 % у самиць.

Черепна частина міцна, середньої довжини, співмірна корпусу. При погляді зверху голова має форму тупого клину. При погляді спереду поперечна лінія темені повинна бути майже рівною і не спадати до вух. Лінія лоба паралельна спинці носа і знижується до потилиці з легким закругленням. Надбрівні дуги добре розвинені, але не виступають. Проте, лобова борозна помітна. Потиличний бугор не повинен бути виражений. При погляді спереду і зверху бічні лінії голови не повинні бути опуклими. Незначна опуклість між задньою частиною верхньощелепної кістки і виличної дугою повинна бути в гармонії з загальною довжиною голови. М'язи голови повинні бути добре розвинені.

Стоп повинен бути невеликим, але явно вираженим.

Мочка носа чорна у чорних собак; у коричневих собак, відповідно, більш світлих тонів. Ніздрі добре розвинені, більше в ширину, з великими отворами, в цілому не виступають.

Морда повинна бути сильно розвинена, по довжині дорівнює черепній частині, мати глибину. Паща повинна широко відкриватися, доходячи до молярів. Хороша ширина морди повинна також бути в області верхніх і нижніх різців.

Губи повинні бути сухими і прилягати до щелеп, щоб забезпечити щільне змикання пащі. Пігмент ясен повинен бути темним; у коричневих собак — відповідного, більш світлого тону.

Потужні, широкі верхня і нижня щелепи, ножицеподібний прикус, 42 зуба правильно розташовані і нормального розміру.

Очі середнього розміру, овальні і темного кольору. Більш світлі відтінки допускаються у коричневих собак. Прилеглі повіки, покриті шерстю.

Вуха, залишаються природним і відповідного розміру; вони знаходяться по обидві сторони в найвищій точці черепа і ідеально прилягають до щік. (У тих країнах де дозволено купірування вуха, купірують відповідно з довжиною голови, високо поставлені вертикально.)

Шия повинна мати гарну довжиною пропорційна корпусу і голові. Вона суха і мускулиста, красиво вигнута. Вертикальний постав демонструє велике благородство.

Корпус

Загривок повинен бути яскраво виражена по висоті і довжині, особливо у псів, що визначає нахил лінії верху від холки до крупу.

Спина коротка і компактна, широка з добре розвиненими мускулами. Поперек широкий з добре розвиненими мускулами.

Поперек широкий з добре розвиненими мускулами. У самиці може бути трохи довше через необхідного простору для сосків.

Круп широкий з добре розвиненими мускулами, злегка похилий від маклока до основи хвоста, повинен здаватися добре закругленим, не бути горизонтальним або явно скошеним.

Грудна клітка довжина і ширина грудей повинні бути в правильному співвідношенні з довжиною корпусу. Глибина злегка зводистих ребер повинна складати приблизно 50 % від висоти собаки в загривку. Особливо груди широкі в добре розвиненій передній частині.

З нижнього кінця грудини до тазу помітно підтягнутий.

Хвіст

Хвіст залишається природним в ідеалі тримається високо в невеликий кривий. (У країнах де купірування не заборонене хвіст коротко купіруваний, при цьому залишаються два помітні хвостові хребці.

Кінцівки

Передні кінцівки при огляді з усіх боків майже прямі, вертикальні до землі і сильно розвинені.

Лопатки косі, прилягають до грудей, по обидва боки лопаточного гребеня мускулисті і виступають над грудним відділом хребта. Кут нахилу до горизонту становить приблизно 50 °. Плечові кістки середньої довжини, мускулисті.

Лікті спрямовані строго назад, не вивернуті. Передпліччя міцні і прямі, з добре розвинутою мускулатурою, гармонійної довжини. Зап'ястки міцні. П'ястки міцні, прямі при погляді спереду, при погляді збоку тільки злегка похилі.

Передні лапи короткі зібрані в комок («котячі»), пальці підібрані, кігті короткі і темні.

Через добре розвинених тазових м'язів крупа і стегон при огляді ззаду доберман має округлі стегна і круп. М'язи, що простягнулися від таза до стегон і гомілок, зумовлюють достатню ширину в області стегон, в колінних суглобах і гомілках. Сильні задні ноги прямі і стоять паралельно. Стегно: середньої довжини і ширини, з добре розвиненими м'язами. Гарні кути тазостегнових суглобів складають з горизонталлю приблизно 80-85°. Коліна (коліно): Колінний суглоб міцний, утворений стегном і гомілкою, а також колінної чашечкою.

Гомілки середньої довжини, гармоніюють із загальною довжиною задніх кінцівок. Скакальні суглоби помірної міцності і паралельні. Кістки гомілки сполучаються з плюсной в скакальних суглобах.

Плюсни короткі і стоять вертикально до землі.

Задні лапи подібні переднім лапам, пальці задніх лап короткі, зводчаті і в комці. Кігті короткі і темні.

Хода та рух

Хода має особливе значення як для службового використання, так і для зовнішнього вигляду. Рухи пружинисті, елегантні, швидкі, вільні і розмашисті. Можливо більший вимах передніх ніг. Задні кінцівки добре витягуються і здійснюють поштовх з необхідною пружністю. Передня нога одного боку і задня нога інший рухаються вперед одночасно. Повинні бути сстала спина, зв'язки і суглоби.

Шкіра та шерсть

Шкіра має всюди щільно прилягати і бути добре пігментованою. Шерсть коротка, жорстка і густа. Щільно прилягає і гладка, рівномірно розподілена по всій поверхні. Підшерстя не допускається.

Колір: Добермана розводять в двох варіантах кольору: чорний або коричневий — з іржаво-рудими, ясно визначеними і чіткими підпалинами на морді, вилицях, бровах, горлі, кистях, плюснах, лапах, на внутрішній стороні задніх ніг, передплічь і під хвостом, два плями на грудях.

Розмір і вага тіла

Висота в холці: Пси: 68 — 72 см, самиці: 63 — 68 см.

Бажано середній розмір.

Вага: Пси: 40 — 45 кг, самиці: близько 32 — 35 кг.

Характер добермана доброзичливий і спокійний, він дуже відданий сім'ї і любить дітей. Бажані помірний темперамент і помірна пильність. Середній поріг збудливості потрібен для гарного контакту з власником. Легкий у дресируванні, доберман працює із задоволенням і повинен мати відповідні робочі здібності, сміливість і твердість. Потрібні значні впевненість в собі і хоробрість при збереженні чуйного ставлення до соціального оточення.

Будь-яке відхилення від вищевказаних пунктів повинне розглядатися як недолік, і серйозність, з якою недолік повинен бути розцінений, повинна бути в точній пропорції до його ступеня і його впливу на здоров'я і благополуччя собаки і її здатність виконувати свою традиційну роботу.

• Недостатньо виражені ознаки статі. Недостатня субстанція, полегшена будова, зайва масивність, підійнятий на ногах, слабкий кістяк.

• Голова занадто масивна, дрібна, занадто вузька, дуже коротка, занадто різкий або згладжений перехід від лоба до морди «римський» (горбатий) ніс, недостатня паралельність верхніх ліній голови, слабка нижня щелепа, круглі або щілиноподібні очі, занадто опуклі щоки, опуклі або занадто глибоко посаджені очі, занадто високо або занадто низько посаджені вуха, губи що звисають, відкриті кути рота.

• Недоліками корпусу є м'яка, не міцна, горбата спина, скошений круп, недостатньо глибина або ширина грудей, хвіст посаджений дуже низько.

• Недостатня або надмірна кутастість зчленувань передніх або задніх кінцівок, «вільні» лікті, що відхиляються від стандарту положення суглобів і довжина кісток, поворот пальців всередину або назовні, коров'ячий, бочкоподібний або зближений постав задніх кінцівок, розпущене або м'які лапи, прибулі пальці, світлі кігті .

• Шерсть. Занадто світлий, нечітко обмежений, нечистий (Мазаний) підпал, дуже темна маска, великі темні плями на ногах, ледь помітний або занадто широкий підпал на грудях. Довга, м'яка матова хвиляста шерсть, а також ділянки з рідкою шерстю або голі. Великі завитки шерсті, помітний, особливо на тілі, підшерсток.

• Відхилення розмірів від стандартного до 2 см обумовлюють зниження оцінки екстер'єру.

• не гармонійна хода, хиткі рухи, обмежені або утруднені рухи.

Дискваліфікуючі вади:

• Агресивність або боягузтво собаки.

• Будь-який собака, який явно показує фізичні аномалії поведінкових повинен бути дискваліфікований.

• Жовті (очі хижого птаха), різні очі.

• Перекус, кліщоподібний прикус, недокус і неповнозубість.

• Білі плями, підшерсток.

• Собаки, які відхиляються більше ніж на 2 см від стандарту.

• Пси повинні мати два нормальних семенники, повністю опущених в мошонку.

• Тільки функціонально і клінічно здорових собак, з типовою породи будовою слід використовувати для розведення. 

Регулюється Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про захист домашніх тварин»^[3][4];

Всеукраїнська громадська організація Кінологічний Союз України, Наказ № 2 від 17.02.16 "Щодо заборони купірування вух та хвостів собак^[5];

Міжнародна Кінологічна Федерація (МКФ), Циркуляр 8/16 "Купірування вух, хвостів собак порід, що традиційно купірують^[6].

• Александрова Є. І. Конькова Є. В. (переклад Якубенко І. В.) Собаки. Шкільний путівник. — Харків : Пізнаймо світ, 2006. — ISBN 966-8964-08-X.

• Доберман-пінчер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Ветеринарний інформаційний ресурс України. Доберман
• Український Доберман Клуб
• ^{[недоступне посилання з липня 2019} Розплідники та заводи FCI / КСУ доберманів України]^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
• Доберман на сайті «NashiSobaki.com» [Архівовано 9 вересня 2010 у Wayback Machine.]
• ^{[недоступне посилання з липня 2019} Доберман на сайті «Собаки»]^{[недоступне посилання з жовтня 2019]} (з помилками)
• Ветеринария в Украине [Архівовано 18 червня 2011 у Wayback Machine.]
• Міжнародний доберман клуб http://www.idc-dobermann.com/index.php/en/ [Архівовано 22 вересня 2016 у Wayback Machine.]
• Останні зміни в стандарті породи FCI прийнятий 17.12.15, діє всюди з 1.08.16. http://idc-dobermann.com/images/regulations/Standard_englisch_ab_01.08.2016.pdf [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.]