YaChudo

Джун Сквібб

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Джун Сквібб
June Squibb
На прем'єрі «Елеонори Великої», травень 2025 року
На прем'єрі «Елеонори Великої», травень 2025 року
На прем'єрі «Елеонори Великої», травень 2025 року
Народилася6 листопада 1929[1][2] (96 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вандалія, Іллінойс, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіяюдаїзм і християнство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка
Alma materHB Studiod і Уіттієрський колледжd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльностіз 1951
IMDbnm0820053

CMNS: Джун Сквібб у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Джун Луїз Сквібб (англ. June Louise Squibb; нар. 6 листопада 1929, Вандалія) — американська акторка. Одна з найстарших номінанток на премію «Оскар» в її історії — здобула номінацію у 84-річному віці за роль у трагікомедії «Небраска» (2013).

Майже 40 років кар'єри, з 1951 року, залишалась виключно театральною акторкою. У 61-річному віці розпочала кінокар'єру, виконавши другорядну роль у комедії Вуді Аллена «Еліс» (1990). До ролі в трагікомедії Александра Пейна «Небраска» грала практично епізодичні ролі, за виключенням телесеріалів «Справедлива Емі» (2003—2004) і «Та, що говорить з привидами» (2005—2007).

Після номінацій на всі центральні премії «сезону кінонагород» у 2014 році, найпомітніші ролі виконала у телесеріалі «Безсоромні» (2016), фільмах «Столик № 19» (2017), «Байстрюки» (2017), «Зависнути у Палм-Спрінгс» (2020), «Палмер» (2021). Озвучувала персонажів у мультфільмах «Ральф-руйнівник 2: Інтернетрі» (2018), «Історія іграшок 4» (2019), «Душа» (2020), «Думками навиворіт 2» (2024), «Зоотрополіс 2» (2025).

У 2024—2025 роках, у 95-річному віці, виконала перші головні ролі в житті — у трагікомедіях «Тельма» та «Елеонора Велика».

Життєпис

Народилась 6 листопада 1929 року у місті Вандалія, штат Іллінойс. Батько — підприємець у галузі страхування життя, учасник Другої світової війни. Мати — домогосподарка, в молодості працювала піаністкою на кіносеансах німих фільмів[3].

З першого класу грала в шкільному театральному гуртку, зокрема в казці «Три ведмеді». «Я завжди думала — це в моїй крові. Мені ніколи навіть на думку не спадало, що я можу займатись чимось, окрім акторства» — казала Сквібб[4]. У 1951 році переїхала до Клівленду, де в місцевому театрі спочатку працювала за кулісами, а пізніше грала в багатьох п'єсах, зокрема «Детективна історія», «Марсель» тощо. У Клівленді Сквібб познайомилась зі своїм майбутнім найкращим другом на все життя — театральним режисером Джеком Лі, який наполіг, щоб акторка розвивала свій хист до співу[3].

У 1957 році переїхала до Нью-Йорку, де почала вчитись грі на фортепіано та грати в бродвейських мюзиклах, зокрема в «Циганці» Джуліуса Стайна та Стівена Сондхайма. В перерві між Бродвеєм, грала в гастрольних турах і на круїзних суднах, була моделлю для журналу «Справжній детектив» (англ. True Detective), працювала помічницею Санта-Клауса[3]. Мати акторки не сприймала її акторську кар'єру, тому, побачивши її в бродвейській виставі, заявила: «Тепер можеш повертатись додому, одружуватись і народжувати дітей»[5].

У 1985 році отримала картку членкині Гільдії кіноакторів і Американської федерації теле-радіоартистів. Через п'ять років, у 61-річному віці, виконала першу роль у кіно, зігравши покоївку у комедії Вуді Аллена «Еліс». Ще 20 років продовжувала грати практично епізодичні ролі, зокрема в драмах «Запах жінки» (1992), «Епоха невинності» (1993), «Знайомтеся — Джо Блек» (1998). У 2002 році вперше працювала з Александром Пейном у трагікомедії «Про Шмідта», де зіграла дружину персонажа Джека Ніколсона. Зімпровізувавши з Ніколсоном цілу сцену весілля їхньої екранної доньки, Сквібб відпустила будь-який акторський страх: «Чого я повинна боятись? Я працювала з Джеком Ніколсоном!» — казала вона[3].

На прем'єрі фільму «Тельма» з актором Фредом Хехінгером, січень 2024 року

У 2000-х роках грала помітні ролі у телесеріалах «Справедлива Емі» (2003—2004) і «Та, що говорить з привидами» (2005—2007). У 2013 році повернулась до співпраці з Александром Пейном, зігравши гостру на язик дружину персонажа Брюса Дерна у трагікомедії «Небраска». Робота Сквібб була вкрай високо сприйнята кінокритикою та номінована на центральні премії «сезону кінонагород», зокрема «Оскар». Цю роль акторці рекомендувала її колега і подруга Марго Мартіндейл, яка жалкувала, що недостатньо стара для неї[3].

Після «Небраски» Сквібб більше не проходить кастинги, а просто отримує сценарії, самостійно вирішуючи, чи варто погоджуватись на ту чи іншу роль[4]. У 7 сезоні телесеріалу «Безсоромні» (2016) зіграла власницю пральні самообслуговування. Озвучувала персонажів мультфільмів «Ральф-руйнівник 2: Інтернетрі» (2018), «Історія іграшок 4» (2019), «Душа» (2020), «Думками навиворіт 2» (2024), «Зоотрополіс 2» (2025).

У 2024—2025 роках, у 95-річному віці, виконала перші головні ролі в житті — у трагікомедіях «Тельма» та «Елеонора Велика». Фільмування «Тельми» потребувало від Сквібб великої фізичної підготовки, оскільки стрічка містить сцени активних дій, притаманних бойовикам — всі свої трюки акторка виконала сама, без дублерів[3]. В «Елеонорі Великій» вперше працювала зі Скарлетт Йоганссон, яка здійснила свій режисерський дебют.

Активно працюючи в кінематографі та на телебаченні, Сквібб сумує за театром: «У 2018 році я вісім тижнів грала в бродвейській „Офіціантці“. Була в абсолютному захваті, проте повністю втратила сили. Театр відіймає більше фізичної енергії, ніж кіно»[6]. У листопаді 2025 року повернулась на театральну сцену, виконавши головну роль у бродвейській науково-фантастичній виставі «Марджорі Прайм»[7].

Особисте життя, інтереси

Була двічі одружена, виховала сина Гаррі, кінорежисера. Другий чоловік, Чарльз Какатзакіс, режисер і педагог з акторської майстерності, помер у 1999 році. «Завдяки йому сьогодні я займаюсь своєю справою» — казала Джун Сквібб[4]. Близько товаришує з колегами, значно молодшими за неї, зокрема Крісом Колфером, з яким познайомилась під час фільмування телесеріалу «Хор» у 2014 році[5].

Прихильниця сучасних телесеріалів, особливо «Гри престолів», «Ходячих мерців», «Правосуддя» та «ФБР»[8][5]. З дитинства багато читає. Полюбляє нордичні нуари, тетралогію «Квартет Радж» Пола Скотта[9].

Фільмографія

Нагороди

Примітки

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).