Джон Волтер Грегорі
| Джон Волтер Грегорі | |
|---|---|
 Джон Волтер Ґреґорі | |
| Народився | 27 січня 1864[4][1][…]  Лондон, Сполучене Королівство |
| Помер | 2 червня 1932[1][2][3] (68 років) Урубамба, Перу[3] ·утоплення |
| Країна |  Велика Британія Австралія |
| Діяльність | мандрівник-дослідник, геолог, викладач університету, географ, ботанічний колектор |
| Галузь | геологія[5], географія[5] і glacial geologyd[5] |
| Alma mater | Біркбекd |
| Знання мов | англійська[6][5] |
| Заклад | Університет Мельбурна |
| Членство | Лондонське королівське товариство і Леопольдина |
| Посада | Президент Геологічного товариства Лондонаd[7] |
| Нагороди | |
Джон Волтер Грегорі (27 січня 1864, Бов, Лондон — 2 червня 1932, Перу) — британський геолог і дослідник.
Біографія
До Східної Африки цей геолог за освітою прибув у 1893 році — після першої експедиції до Скелястих гір у 1891 році[8], — де він спочатку розташував табір на озері Найваша. Через конфлікти з масаями він рушив далі на північ, до озера Барінґо. Там, на основі спостережень та зразків гірських порід, він визначив формування рифтової долини та назвав її «Великою рифтовою долиною», вважаючи її найбільшим таким розломом у світі. Пізніше ця назва стала позначенням усієї розгалуженої геологічної системи Східно-Африканської рифтової долини; нині термін «Велика рифтова долина» також використовується для позначення Великої Африканської рифтової долини.
Від 1887 до 1900 року він працював геологом у Британському музеї, перш ніж дістав призначення професором геології в Мельбурнському університеті. Того ж року його запросили взяти участь в експедиції «Діскавері» до Антарктиди. Вважаючи, що ця посада включає керівництво експедицією, він повернувся до Англії, щоб розпочати підготовку. Коли він дізнався там, що експедицію очолюватиме Роберт Фалкон Скотт, він відмовився від своїх зобов'язань і повернувся до Австралії. Там він здійснив кілька експедицій у те, що він називав «мертвим серцем» континенту.
У 1904 році Грегорі повернувся до Великої Британії, щоб обійняти посаду професора в Університеті Ґлазґо, де він викладав до 1929 року[9]. У 1905 році нагороджений Медаллю Біґсбі за досягнення в геологічній науці. У 1925 році його обрали членом Леопольдини. Він здійснив численні інші експедиції, зокрема до Лівії (1908) та Анголи (1912). З 1928 року до виходу на пенсію в 1930 році він був президентом Геологічного товариства в Лондоні[10].
У 1932 році він здійснив ще одну подорож, цього разу до Південної Америки. Він потонув там 2 червня, перетинаючи річку Урубамба в Перу.
Грегорі був одружений з Адріаною Чаплін.
Він залишив по собі велику кількість геологічних публікацій (понад 300), включно, зокрема, зі збіркою свідчень очевидців землетрусу в Ґлазґо 1910 року[11].
Острів Грегорі в Антарктиді названий на його честь.
Серед його учнів був Вільям Квор'єр Кеннеді.[джерело?]
Примітки
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Biographical Database of Southern African Science — 2002.
- ↑ а б в Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Past Presidents — Геологічне товариство Лондону.
- ↑ Baker, B. H. Geology of the Mount Kenya Area (1967), Geological Survey of Kenya, Report No. 79
- ↑ Baker, B. H. Geology of the Mount Kenya Area (1967), Geological Survey of Kenya, Report No. 79
- ↑ University of Glasgow :: Story :: Biography of John Vernon Harrison. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 3 жовтня 2016.
- ↑ Gregory, J. W. (1912). The Making of the Earth. H. Holt and Company.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).