Джон К'юсак

Джон К'юсак
англ. John Cusack
Джон К'юсак
Ім'я при народженні	John Paul Cusack
Народився	28 червня 1966 (60 років) Еванстон, Іллінойс, США
Громадянство	США
Релігія	Католицизм
Діяльність	актор, продюсер, сценарист
Alma mater	Школа мистецтв Тіша, Piven Theatre Workshopd і Evanston Township High Schoold
Роки діяльності	1983 — дотепер
Батьки	Dick Cusackd
Брати / сестри	Джоан К'юсак, Енн К'юсак, Susie Cusackd і Bill Cusackd
Членство	Демократичні соціалісти Америки
IMDb	nm0000131
Нагороди та премії
Satellite Award for Best Cast – Motion Pictured (1999) зірка на голлівудській Алеї слави
Джон К'юсак у Вікісховищі

Джон К'ю́сак (англ. John Paul Cusack, 28 червня 1966, Еванстон, Іллінойс, США) — американський актор.

Джон К'юсак народився 28 червня 1966 року у містечку Еванстон, штат Іллінойс у родині ірландського походження. Його мати була вчителькою, яка часто цитувала і діяла за кредом — «йди за своїм блаженством». Тато був відомим режисером-кінодокументалістом. Навіть отримав найвищу теленагороду «Еммі».

Джон був молодшою дитиною у сім'ї. У нього дві старші сестри — Енн та Джоан. 1968 року родина перебралася жити до найбільшого міста штату Іллінойс — Чикаго. Це трапилося напередодні великих заворушень та демонстрацій у цьому місті. Батько хлопця брав активну участь в антивоєнному русі, і йшов у шеренгах багатотисячних демонстрацій за мир. Вдома за обіднім столом розмовляли про політику та мистецтво. Тож і не дивно, що це й досі улюблені теми Джона.

Близькі друзі родини К'юсаків мали акторську майстерню при чиказькому театрі «Пайвен», яку почала відвідувати старша сестра Джона Енні та середня — Джоан. Їхній приклад наслідував і десятирічний Джонні. Він вбирав у себе акторські навички і прийоми не так розумом, як інстинктивно. У 12 років хлопчик починає з'являтися у комерційній рекламі для радіо й телебачення. Негативним боком цього процесу було те, що згодом він занедбав навчання. Його поведінка ставала анархістською. Після закінчення школи він і чути не хотів про здобуття вищої освіти. Втім, на той час у цьому не було потреби.

Енн, Джоан та Джон К'юсаки ще змалку влаштовували вдома маленькі вистави. Найчастіше сестри довіряли братові роль собаки. Енн менше поталанило з акторською кар'єрою, а середня сестра Джоан першою досягла успіху. 1980 року вона дебютувала у фільмі «Мій приватний охоронець». Відтоді їй діставалися щораз помітніші ролі. Протягом 1985—1986 років вона стала відомою всій країні завдяки участі у дуже популярному шоу Суботнього вечора наживо. Нині вона популярна акторка і не поступається славою своєму братові Джону.

Джон дебютував у кіно 1983 року у стрічці «Клас» разом із своєю сестрою Джоан. Надалі брат і сестра знялися ще в кількох фільмах, зокрема у картинах «Шістнадцять свічок» та «Скажи хоч щось». Свою першу головну роль підлітка, що здійснює відчайдушні спроби затримати дівчину, в яку закоханий, Джон виконав у стрічці «Певна справа» (1985 рік). Фільм «Скажи хоч щось» характерний тим, що це найкраща роль у його серії молодіжних кінокартин. І остання. Потім актор виконував «дорослі» ролі, починаючи із безсоромного шахрая у досконалій кримінальній стрічці Стівена Фрірза «Кидали».

Слід зазначити, що актор дуже ретельно добирає ролі. Щороку він одержує на ознайомлення до сотні сценаріїв, але приймає лише два-три для подальшої праці. Він старанно витримує баланс між виступами у комерційних фільмах та стрічках справжньої артистичної вартості. Він виконав ролі у двох фільмах Вуді Аллена («Тіні і туман» та «Кулі над Бродвеєм») і вважає працю з цим визнаним майстром світового кіно своїм найбільшим творчим задоволенням. Актор не лише старанно добирає ролі, але й готується до них.

Відповідно до своєї зацікавленості питаннями політики, погодився на роль у політичному трилері «Мерія». Але щоб ближче ознайомитися з важелями та підводними течіями політичної влади, він домігся дозволу протягом певного часу супроводжувати скрізь і бути присутнім на всіх засіданнях тогочасного мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані.

Джон К'юсак каже, що праця в кіно забирає дуже багато часу і стає на заваді в пізнанні інших барв цього світу. Тому починаючи з 1994 року на два наступні роки він залишає кіно, подорожує, пізнає життя в його різноманітних аспектах. Водночас здійснює постановку на театральній сцені вистави ексцентричного автора Хантера С. Томпсона «Страх і огида в Лас-Вегасі».

Після дворічної «відпустки» від кіно Джон став прискіпливіше добирати ролі і посилив контроль над власною долею в ньому. Він виступив співсценаристом та співпродюсером стрічки «Вбивство у Гросс-Пойнті», в якій також виконав головну роль найманого вбивці, що на ювілейній зустрічі випускників школи переоцінює своє попереднє життя і вирішує залишити безчесне ремесло. Ідею цієї стрічки Джон виношував давно. Оскільки він був великим фаном гурту Nirvana та приятелював з Кортні Лав від часу їхніх спільних зйомок у стрічці «Виробники фільмів», то навіть попросив її лідера Курта Кобейна створити музику до неї, але цим планам не судилося здійснитися, бо Курт наклав на себе руки. Втім, Джона і нині можна бачити на рок-концертах.

Потім він озвучував мультфільм «Анастасія», знімався у воєнній драмі режисера Теренса Маліка (видатний митець, що повернувся в кіно після 20-річної перерви) «Тонка червона лінія».

1990 року Джона засудили до трьох років умовно за водіння авто у нетверезому стані. А в той час він іще мав проблеми з алкоголем. Проте його розкута поведінка пояснюється дещо анархістськими переконаннями. Він часто говорить про революційне ставлення до життя, революційну теорію та свої соціалістичні переконання. Добре боротися з капіталізмом у США в рамках демократичної системи цієї країни. Та ще й заробляючи при цьому мільйони доларів за чергові ролі. Хоча саме завдяки своїм переконанням він відмовився від ролей у кількох світових кінохітах, наприклад, «Аполлон 13» про героїчних американських астронавтів, стрічках «У ліжку з ворогом» та «Непристойна пропозиція». Причини відмови знятися разом з Демі Мур в останній з них Джон пояснює таким чином: «Чого я маю дивитися, як якийсь мільйонер трахає Демі Мур, і робити при цьому дурний вираз обличчя? Це пустий фільм. Я намагаюся триматися осторонь від фільмів, що прославляють жорстокість, брутальне ставлення до жінок і всіх інших нісенітниць у стилі Джона Вейна, за котрі мені потім буде соромно. Врешті-решт, саме фільми, яких ти не зробив, гроші, від яких відмовився, окреслюють твій смак.»

Якось Джон К'юсак на запитання американського часопису «Premiere» стосовно його порад молодим акторам відповів: «Ви хочете почути про мою чудову стратегію? Я не маю жодної. Бачу лише безліч талановитих молодих акторів, які згорають або здобувають таку погану репутацію з їхнім романтично-поетичним лайном, що ніхто не дає їм роботи. Вони гадають, що повинні пройти через нестерпні творчі муки, немов той Ван Гог. У цьому немає потреби. Я вже довго тягну своє ярмо, займався режисурою, продюсерською працею, чим завгодно. Тепер разом із колишнім футболістом розробляю проект фільму про те, як команда готує американців до бюрократичного стилю життя, і що наш капіталістичний спорт по суті соціалістичний».

Відомий своїми антивійськовими поглядами. У 2005—2009 роках К'юсак писав блоги для американського інтернет-видання The Huffington Post, в яких містилося інтерв’ю з Наомі Кляйн. Він висловив свою опозицію до війни в Іраку та адміністрації Буша, назвавши світогляд уряду «депресивним, корумпованим, незаконним і трагічно абсурдним»^[1]. Він також з’явився в рекламі MoveOn.org у червні 2008 року, де сказав, що Джордж Буш-молодший і Джон Маккейн мають однакові пріоритети правління^[2].

Джон К'юсак і досі неодружений.