Дефренн проти Sabena (№ 2)
| Дефренн проти Sabena (№ 2) | |
|---|---|
 | |
| Суд | Суд Справедливості |
| Номер справи | Case 43/75 |
| Дата рішення | 8 квітня 1976 |
| Посилання на рішення |
|
| ECLI | ECLI:EU:C:1976:56  |
| Повідомлено на | Рішення на EUR-Lex |
| Склад суду | |
| Суддя-доповідач | П'єр Пескаторе |
| Генеральний адвокат | Альберто Трабуккі |
| Ключові слова | |
| Рівність, соціальна, економічна | |
 Право | |
«Дефренн проти Sabena» (№ 2) (1976 року; 61975CJ0043) – це основоположна справа з права Європейського Союзу, що стосується прямої дії та Європейської соціальної хартії в Європейському Союзі. У ній було постановлено, що ЄС:
|
є не просто економічним союзом, а водночас покликаний спільними діями забезпечувати соціальний прогрес і прагнути до постійного поліпшення умов життя та праці своїх громадян... | 
|
Справу відстоювала бельгійська адвокатка Еліан Фоґель-Польскі, яка була відповідальна за значну частину активної участі Європейського Суду Справедливості в законодавстві про дискримінацію за ознакою статі того часу.[1]
Ця справа належить до офіційного списку із п'ятдесяти семи справ, які були перекладені в рамках підготовки до вступу нових держав-членів до Європейської Унії у 2004 році.[2]
Факти
Жінка на ім'я Габріель Дефренн працювала бортпровідницею в бельгійській національній авіакомпанії Sabena. Згідно з бельгійським законодавством, бортпровідниці були зобов'язані вийти на пенсію у віці 40 років, на відміну від бортпровідників. Дефренн була змушена вийти на пенсію з Sabena у 1968 році. Дефренн скаржилася, що нижчі пенсійні права, які це спричинило, порушують її право на рівне ставлення за ознакою статі згідно зі статтею 119 Договору про Європейську Спільноту (тепер стаття 157 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) – до Лісабонського договору це була стаття 141 ДЄС).[3]
Судове рішення
Суд Справедливості постановив, що стаття 119 Договору про Європейські Спільноти має горизонтальну пряму дію, і тому може бути виконана не лише між фізичними особами та урядом, а й між приватними сторонами. Було застосовано статтю 157 ДФЄС (119 ДЄС, 141 ДЄС), яка говорить: «Кожна держава-член забезпечує застосування принципу рівної оплати праці чоловіків та жінок за рівну працю або роботу рівної цінності».
|
|
8. Стаття 119 переслідує подвійну мету.
9. По-перше, з огляду на різні етапи розвитку соціального законодавства в окремих державах-членах, мета статті 119 полягає в тому, щоб уникнути ситуації, за якої підприємства, розташовані в державах, що фактично реалізували принцип рівної оплати праці, опиняються у невигідному конкурентному становищі в рамках внутрішньоспільнотної конкуренції порівняно з підприємствами, розташованими в державах, які ще не ліквідували дискримінацію щодо жінок-працівниць у сфері оплати праці. 10. По-друге, це положення є частиною соціальних цілей Співтовариства, яке є не лише економічним союзом, але й одночасно має на меті, шляхом спільних дій, забезпечити соціальний прогрес та прагнути постійного поліпшення умов життя та праці своїх громадян, як підкреслюється у преамбулі до Договору. 11. Ця мета підкреслюється включенням статті 119 до тексту Хартії, присвяченої соціальній політиці, попереднє положення якої, стаття 117, зазначає «необхідність сприяння поліпшенню умов праці та підвищення рівня життя працівників, щоб уможливити їх гармонізацію при збереженні досягнутого рівня поліпшення». 12. Ця подвійна мета, яка є одночасно економічною та соціальною, свідчить про те, що принцип рівної оплати праці є одним із фундаментів Співтовариства. [...] 39. Заборона дискримінації між чоловіками та жінками поширюється не лише на дії державних органів, а й на всі угоди, що мають на меті колективне регулювання оплачуваної праці, а також на договори між фізичними особами. |
|
Значення
Ця справа, на додаток до справи Ван Ґенд ен Лоос проти Нідерландської податкової адміністрації, визначила горизонтальну та вертикальну пряму дію положень Договору, на які можна посилатися в національних судах, і тому вони будуть зобов'язані захищати права особи.
Див. також
- Ван Ґенд ен Лоос проти Нідерландської податкової адміністрації
- P проти S та Ради графства Корнуолл
- Європейське трудове право
Примітки
- ↑ Chalmers et al., 2011
- ↑ Official list of 57 cases on curia.europa.eu
- ↑ Chalmers et al., 2011
Література
- Chalmers, Damian; Davies, Gareth; Monti, Giorgio (2011). European Union Law (вид. 2nd). UK: Cambridge University Press. с. 271. ISBN 0-521-12151-5.
Посилання
- Еліан Ґубін, Еліан Фогель-Польскі, переконана жінка, Брюссель, Institut pour l'Égalité des Femmes et des Hommes, 2007
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).