Марк Алмонд

Марк Алмонд
Marc Almond
Основна інформація
Повне ім'я	англ. Peter Mark Sinclair Almond
Дата народження	9 липня 1957 (69 років)
Місце народження	Саутпорт, Англія
Роки активності	1976 — дотепер
Громадянство	Велика Британія
Віросповідання	Druidryd[1]
Професія	співак, автор пісень, музикант
Освіта	Leeds Beckett Universityd, King George V Colleged і Aireborough Grammar Schoold
Співацький голос	тенор
Інструменти	вокал
Жанр	синті-поп, нова хвиля, артпоп, готичний рок
Псевдоніми	Marc Almond
Колективи	Soft Cell, Marc and the Mambas, The Loveless
Членство	Soft Cell, Marc and the Mambasd, Flesh Volcanod і The Immaculate Consumptived
Лейбли	Some Bizzared, Echo, Virgin Records, Sire Records і Sanctuary Recordsd
Нагороди	MOJO Awardsd
marcalmond.co.uk
Файли у Вікісховищі

Марк Алмонд (англ. Marc Almond, повне ім'я — Пітер Марк Алмонд, англ. Peter Mark Almond; нар. 9 липня 1957, Саутпорт, Англія) — англійський співак, автор пісень і музикант. Найбільш відомий як вокаліст електронного дуету Soft Cell. Здобув популярність на початку 1980-х років завдяки пісні «Tainted Love». Після припинення діяльності Soft Cell у 1984 році розпочав успішну сольну кар'єру, у якій поєднав елементи попмузики, електроніки, кабаре та європейського шансону.^[2]

У 1989 році його дует із Джином Пітні «Something's Gotten Hold of My Heart» очолив британський хіт-парад. Упродовж кар'єри Алмонд співпрацював із численними музикантами та виконавцями, звертався до французького шансону, російського романсу й експериментальної музики. У 2018 році був нагороджений орденом Британської імперії (OBE) за внесок у мистецтво та культуру.^[3]

Пітер Марк Алмонд народився 9 липня 1957 року в Саутпорті, графство Мерсісайд (на той час — Ланкашир), Англія. Його мати Сандра Мері Дізен мала норвезьке походження, а батько Пітер Джон Алмонд був шотландцем і служив у британській армії.

Дитинство Алмонда минуло в різних містах Англії, зокрема в Саутпорті, Гаррогейті та поблизу Лідса. Навчався в Aireborough Grammar School, де почав активно цікавитися музикою. Серед його ранніх музичних захоплень були Девід Бові, Марк Болан, гурти T. Rex, Jethro Tull і The Doors.

Особливий вплив на нього справила творчість Марка Болана. Саме на честь цього музиканта Алмонд обрав написання свого сценічного імені Marc замість Mark. Іншим важливим джерелом натхнення став французький співак і автор пісень Жак Брель.

Після повернення до Саутпорта навчався в King George V School, а потім у Southport College, де вивчав мистецтво та перформативне мистецтво. Згодом вступив до Leeds Polytechnic, де займався експериментальним театром і створенням короткометражних фільмів.

Під час навчання в Лідсі познайомився з Девідом Боллом. У 1977 році вони заснували музичний дует Soft Cell.^[4]

У 1977 році Марк Алмонд і Девід Болл створили електронний дует Soft Cell. Колектив експериментував із синтезаторами, електронними ритмами та вокалом, поєднуючи елементи нової хвилі й авангардної музики.

Першим релізом гурту став мініальбом Mutant Moments, виданий 1980 року. Згодом музиканти підписали контракт із лейблом Some Bizzare.

Міжнародний успіх прийшов у 1981 році після виходу кавер-версії пісні «Tainted Love», оригінально записаної Глорією Джонс. Композиція посіла перше місце британського хіт-параду та стала одним із найвідоміших творів синті-попу 1980-х років. У США вона встановила рекорд тривалого перебування в чарті Billboard Hot 100.

Серед інших відомих композицій Soft Cell цього періоду:

• «Bedsitter»;
• «Say Hello, Wave Goodbye»;
• «Torch»;
• «What!»;
• «Soul Inside»;
• «Memorabilia».

У 1981 році вийшов дебютний студійний альбом гурту Non-Stop Erotic Cabaret. За ним з'явилися Non Stop Ecstatic Dancing (1982) та The Art of Falling Apart (1983).

У 1982 році Алмонд заснував експериментальний музичний проєкт Marc and the Mambas. У ньому брали участь різні музиканти, зокрема Енні Гоган, Джим Тірвелл та інші. Проєкт випустив альбоми Untitled (1982) і Torment and Toreros (1983).

У 1984 році Soft Cell припинив діяльність. Того ж року Алмонд випустив свій перший сольний студійний альбом Vermin in Ermine. Наступні платівки Stories of Johnny (1985) та Mother Fist and Her Five Daughters (1987) були записані за участю музикантів колективу The Willing Sinners.

У 1988 році вийшов альбом The Stars We Are, який став однією з найуспішніших сольних робіт співака. У 1989 році Алмонд перезаписав композицію «Something's Gotten Hold of My Heart» разом із її автором і першим виконавцем Джином Пітні. Сингл посів перше місце британського хіт-параду.^[5]

На початку 1990-х років Алмонд продовжив сольну кар'єру. У 1990 році вийшов альбом Enchanted, з якого походить композиція «A Lover Spurned».

У 1991 році він випустив Tenement Symphony. Частину альбому спродюсував Тревор Горн. Серед найвідоміших композицій платівки — «Jacky» та «The Days of Pearly Spencer».

У 1992 році Алмонд виступив у лондонському Royal Albert Hall із концертною програмою за участю оркестру та танцюристів. Запис концерту вийшов під назвою 12 Years of Tears.

У 1993 році співак здійснив гастрольну поїздку Росією, зокрема Сибіром. Під час виступів він виконував камерні музичні композиції в супроводі піаніста Мартіна Воткінса. Ця подорож стала початком його тривалого зацікавлення російським романсом.

У 1993 році вийшов альбом Absinthe, до якого увійшли інтерпретації французьких шансонів і композиції на вірші французьких поетів, зокрема Артюра Рембо та Шарля Бодлера.

У 1996 році Алмонд випустив альбом Fantastic Star, а в 1999 році — Open All Night, у якому поєднав електронну музику, тріп-хоп і ритм-енд-блюз.

На початку 2000-х років Алмонд жив у Москві та працював над альбомом Heart on Snow (2003), присвяченим російським романсам і народній музиці. У записі взяли участь Борис Гребенщиков, Ілля Лагутенко, Людмила Зикіна та Алла Баянова.

У 2001 році Soft Cell возз'єднався та випустив альбом Cruelty Without Beauty — першу студійну платівку дуету за 18 років.

У жовтні 2004 року Алмонд потрапив у серйозну мотоциклетну аварію в Лондоні. Він зазнав тяжких травм голови та внутрішніх ушкоджень, перебував у комі протягом кількох тижнів і переніс невідкладні операції. Після тривалого відновлення музикант повернувся до творчої діяльності.

У 2007 році вийшов альбом Stardom Road, що складався переважно з кавер-версій відомих композицій. У 2009 році Алмонд випустив Orpheus in Exile — збірку російських романсів і циганських пісень, присвячену творчості російського співака Вадима Козіна.

У 2010 році вийшов альбом Varieté, який став першою студійною роботою Алмонда з переважно авторським матеріалом після Stranger Things (2001). Того ж року він отримав нагороду Mojo Hero від музичного журналу Mojo.

У 2011 році Алмонд спільно з композитором і музикантом Майклом Кешмором випустив альбом Feasting with Panthers, створений на основі поезії різних авторів.

Того ж року він узяв участь у музично-театральній постановці Ten Plagues, створеній драматургом Марком Рейвенгіллом і композитором Конором Мітчеллом. Вистава була заснована на творі Даніеля Дефо Щоденник року чуми та отримала театральну нагороду Fringe First.

У 2012 році Алмонд виконав роль римського філософа Сенеки в експериментальній музично-театральній постановці, створеній на основі опери Клаудіо Монтеверді «Коронація Поппеї».

У 2013 році він отримав нагороду Ivor Novello Inspiration Award за внесок у музичне мистецтво, а також відзнаку Icon Award від журналу Attitude.

У 2014 році вийшли альбоми The Tyburn Tree, записаний спільно з композитором Джоном Гарлом, та The Dancing Marquis. Того ж року було видано студійний запис театральної постановки Ten Plagues.

У 2015 році Алмонд випустив альбом The Velvet Trail, створений у співпраці з Крісом Брейдом.

У 2017 році вийшов альбом Shadows and Reflections. Того ж року музикант отримав почесний ступінь доктора філософії Edge Hill University.

У вересні 2018 року Soft Cell виступив на арені O2 Arena в Лондоні, відзначивши сорокаріччя створення гурту.

У січні 2020 року Алмонд випустив сольний альбом Chaos and a Dancing Star, створений у співпраці з Крісом Брейдом. У записі взяв участь Ян Андерсон із гурту Jethro Tull.

Під час пандемії COVID-19 Алмонд і Девід Болл працювали над новим матеріалом Soft Cell. Альбом Happiness Not Included вийшов 6 травня 2022 року. До нього увійшла композиція «Purple Zone», записана за участю гурту Pet Shop Boys.

У 2022 році Алмонд висловив підтримку Україні та випустив англомовну версію української народної пісні «Ніч яка місячна» під назвою «What a Moonlit Night».

У квітні 2024 року в Лондоні відбулася виставка його авторських колажів Deities and Demons.

У липні 2024 року співак випустив сольний альбом I'm Not Anyone, до якого увійшли кавер-версії композицій різних виконавців, зокрема Дона Макліна, гурту King Crimson і Пола Анки.

У вересні 2024 року Алмонд здійснив концертне турне Великою Британією та Німеччиною з програмою I'm Not Anyone Tour.

У своїй автобіографії Tainted Life, опублікованій 1999 року, Алмонд розповів про дитинство, становлення музичної кар'єри, творчі пошуки та особисте життя.

У жовтні 2004 року він зазнав тяжких травм унаслідок мотоциклетної аварії в Лондоні. Після одужання став патроном британської благодійної організації Headway, яка підтримує людей із черепно-мозковими травмами.

Алмонд відкрито говорить про свою гомосексуальність. Водночас він критикував спроби обмежувати сприйняття його творчості винятково сексуальною орієнтацією.

Також музикант підтримує кампанії із захисту прав тварин і виступає проти трофейного полювання.

• 1982 — Brit Award за найкращий британський сингл року для «Tainted Love» у складі Soft Cell.
• 2010 — Mojo Hero Award.
• 2013 — Ivor Novello Inspiration Award.
• 2013 — Icon Award журналу Attitude.
• 2017 — почесний ступінь доктора філософії Edge Hill University.
• 2018 — орден Британської імперії (OBE) за внесок у мистецтво та культуру.
• 2024 — Lifetime Achievement Award British LGBT Awards.

• Vermin in Ermine (1984)
• Stories of Johnny (1985)
• Mother Fist and Her Five Daughters (1987)
• The Stars We Are (1988)
• Jacques (1989)
• Enchanted (1990)
• Tenement Symphony (1991)
• Absinthe (1993)
• Fantastic Star (1996)
• Open All Night (1999)
• Stranger Things (2001)
• Heart on Snow (2003)
• Stardom Road (2007)
• Orpheus in Exile (2009)
• Varieté (2010)
• Feasting with Panthers (2011)
• The Tyburn Tree (2014)
• The Dancing Marquis (2014)
• The Velvet Trail (2015)
• Shadows and Reflections (2017)
• A Lovely Life to Live (2018)
• Chaos and a Dancing Star (2020)
• I'm Not Anyone (2024)

• Non-Stop Erotic Cabaret (1981)
• Non Stop Ecstatic Dancing (1982)
• The Art of Falling Apart (1983)
• This Last Night in Sodom (1984)
• Cruelty Without Beauty (2002)
• Happiness Not Included (2022)

• Офіційний сайт Марка Алмонда
• Марк Алмонд на сайті Official Charts Company
• Марк Алмонд на AllMusic
• Marc Almond — стаття англійською мовою

Шаблон:Soft Cell