День шахтаря

День шахтаря
Місце	Україна,  Росія,  Білорусь,  Естонія,  Узбекистан і  Казахстан
Дата	остання неділя серпня
День шахтаря у Вікісховищі

День шахтаря́ — професійне свято працівників вугільної промисловості України.

Професійне свято шахтарів, спочатку в СРСР, а зараз в Україні, Білорусі, Естонії, Казахстані та на території Росії. Відзначається щорічно в останню неділю серпня^[2].

День шахтаря вперше відзначався у зв'язку з тим, що в ніч із 30 на 31 серпня 1935 року шахтар Олексій Стаханов встановив історичний рекорд з добутку вугілля у нічну зміну — 102 тони за 5 годин 45 хвилин. Це в 14 разів перевищило встановлену на той час норму на одного працівника. Впровадження свята пов'язано зі стахановським рухом.

10 вересня 1947 року був опублікований Указ № 304/93, за яким затверджувалося святкування Дня шахтаря в останню неділю серпня. Це відбулося за ініціативи Міністрів вугільної промисловості Олександра Засядька та Дмитра Оніки. На той час шахти працювали у шестиденному режимі, а вихідні були у фіксовані числа кожного місяця.

Для чимало міст Донбасу День шахтаря — є головним святом і відзначається концертами просто неба та народними гуляннями.

День міста Донецька, Добропілля, Горлівки, Макіївки, Шахтарська, Жовтих Вод відзначається у День шахтаря.

Свято встановлено в Україні в останню неділю серпня «…на підтримку ініціативи працівників вугільної промисловості…», відповідно з Указом Президента України від 16 серпня 1993 року № 304/93^[3].

• Поштові марки з нагоди Дня шахтаря
• 
  1948
• 
  1948
• 
  1948
• 
  1972

• Указ Президента України від 16.08.1993 № 304/93 «Про відзначення Дня шахтаря». [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.]