Денпасар

Місто
Денпасар індонез. Denpasar
Прапор Герб
Координати 8°39′ пд. ш. 115°13′ сх. д. / 8.650° пд. ш. 115.217° сх. д.
Країна	Індонезія
Регіон	Балі
Провінція	Балі
Межує з	Badungd, Гіаньярd
Внутрішній поділ	Denpasar Baratd[1][2][3], Denpasar Selatand[1][2][3], Denpasar Timurd[1][2][3], Denpasar Utarad[4][3]
Мер	I Gusti Ngurah Jaya Negarad[5]
Девіз	Puradhipa Bhara Bhavana
Дата заснування	27 лютого 1788
Площа	132,98 км²
Висота НУМ	4 ± 1 м і 34 м
Офіційна мова	індонезійська мова
Населення	491 500  (2002)
Міста-побратими	Джорджтаун, Пхукет, Веракрус, Асеновград (5 серпня 2013)[6]
Часовий пояс	UTC+ 8
Телефонний код	361
Поштовий індекс	80100–80200
Автомобільний код	DK
GeoNames	1645528, 1645527
OSM	r7789828  ·R
Офіційний сайт	denpasar.go.id
Денпасар Денпасар (Індонезія)
Денпасар у Вікісховищі

Денпасар — місто на півдні індонезійського острова Балі. Маючи населення 500 тисяч жителів (з найближчими передмістями близько 700 тис. осіб), Денпасар є найбільшим містом острова та адміністративним центром провінції Балі.

Денпасар означає «на схід від ринку». Санур зі сходу та Кута з півдня практично злилися із столицею, разом вони являють собою великий міський агломерат.

Денпасар став столицею Балі 1958 року, до цього протягом століть він був столицею провінції Бадунг. Його архітектура увібрала риси різних культур: яванської, китайської, європейської. Китайські традиції особливо помітні у центрі міста. З приходом у XIX ст. голландських колонізаторів з'явилися прикмети європейських віянь. Денпасар, незважаючи на бурхливе будівництво в останні роки, продовжує зберігати провінційний вигляд. Тут ще можна зустріти рисові поля і сади поруч із храмами, будинками брахманів та палацами. Модні вілли побудовані прямо на рисових полях, адміністративні будівлі розташовані вздовж доріг, типово сільські будівлі розташовано поруч із сучасною архітектурою.

Аеропорт Балі називається Нгурах-Рай.

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних саван. Найтепліший місяць — квітень із середньою температурою 29.6 °C (85.3 °F). Найхолодніший місяць — серпень, із середньою температурою 26.1 °С (78.9 °F).^[7]

Географічний та історичний центр міста. Монумент на площі увічнює події 1906, так званий пупутан у Бадунга, коли перед боєм з колоніальними військами раджа Бадунга, його сім'я та домочадці, жінки та діти, бадунгська аристократія та слуги палацу скоїли культовий обряд самогубства. На очах голландських військ, озброєних рушницями та гарматами, балійці у білих шатах та дорогих прикрасах із золота закололи себе кинджалами. Голландці були приголомшені побаченим, а солдати кинулися до мертвих та агонізуючих тіл, щоб зняти золоті речі. Пам'ятник являє собою групу: чоловіка, жінку і двох дітей з малайськими кинджалами у руках.

Музей було побудовано 1910 голландцем, який намагалися перешкодити розграбуванню предметів Балійського мистецтва та їх вивезенню до Нідерландів та США. За участю Вальтера Шпіса в будівлі відкрився музей антропології та етнографії. Він складається з безлічі традиційних павільйонів, які відтворюють архітектуру палаців та храмів. Маски, малайські кинджали — кріси, картини та скульптури ілюструють історію та спосіб життя Балі.

У північній частині в павільйоні виставлені маски та костюми Рангдо та баронга. У головній будівлі розташовані декілька експонатів доісторичного періоду, саркофаги, що датуються II ст. до н. е., клітини з бамбука або індійського очерету, призначені для транспортування бійцівських півнів. Дві чорно-білі фотографії — документальні свідчення пупутана.

Поруч з музеєм палац Джагатнатха, зведено 1953 року на честь вищого Балійського божества Санг Хіянг Віді. Святиня побудована з корала та покоїться на черепасі, яка символізує земну кулю. Змії (нагі) охороняють черепаху. Навколо скульптурні групи, що зображують епізоди з «Рамаяни» та «Махабхарати».

У Денпасарі продаються цінні сувеніри: срібло у стилі філігрань, малайські кинджали — кріси, ляльки, класичні саронгі. Багато ювелірних виробів із золота та срібла.

• Офіційний сайт
• Денпасар // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.