Декламація
Деклама́ція — мистецтво виразного читання (декламування), або мистецького виголошування, здебільшого з пам'яті літературних творів, зокрема віршів.
У переносному розумінні декламація є манера говорити піднесено; пишномовні слова, промови; говорення гарних слів без змісту; пусті фрази.[1][2]
У музиці декламація є співвідношення мови й музики у вокальних творах, відповідність музичних і мовних акцентів, інтонацій, речень, фраз і т. ін. або природність і виразність вимови тексту у вокальному творі. В низці країн вони утворили окрему форму — гуцзі (династія Цін, Ланьчжоу), роей (при дворі імператорів Японії). У Європі у XIX ст. відомі композитори та піаністи створювати твори для подібної декламації: Роберт Шуман («Балади для декламації», 1950-ті), Ріхард Штраус («Енох Арден», 1897)
Примітки
- ↑ Богацький, Б. Мала Літературна Енциклопедія (2002) Сідней ISBN 0-908168-12-8
- ↑ Декламація // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
Посилання
- Декламація мелодична (музична) // Українська музична енциклопедія / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — Т. 1 : [А – Д]. — С. 588-589.
- [https://archive.org/stream/literaturoznavchat1#page/n261/mode/2up Декламація] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 262-263.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).