YaChudo

Девід Пек Тодд

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тодд.
Девід Пек Тодд
Народився19 березня 1855[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1 червня 1939[1][2][3] (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лінчберг (Віргінія), Вірджинія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняWildwood Cemeteryd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьастроном, поет, викладач університету, письменник, директор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКолумбійський університет
Емгерстський коледж
Коледж Сміт Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЕмгерстський коледж
Коледж Сміт Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоФі Бета Каппа Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоSereno Edwards Toddd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зМейбл Луміс Тоддd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиМіллісент Тодд Бінгем[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Девід Пек Тодд у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Девід Пек Тодд (19 березня 1855 — 1 червня 1939) — американський астроном, який створив повний набір фотографій транзиту Венери 1882 року.

Життєпис

Навчання

Тодд народився в Лейк-Рідж, штат Нью-Йорк, в родині Серено Едвардса Тодда та Роди (Пек) Тодд. Він навчався у школі Джона К. Овергайзера в Брукліні; закінчив Колумбійський університет (1870—1872 роки навчання). Згодом продовжив навчання в Емгерстському коледжі з 1873 по 1875 рік, де закінчив навчання за програмою Фі Бета Каппа у 1875 році. Він отримав ступінь магістра в Емгерсті в 1878 році. У 1888 році йому було присвоєно почесний ступінь від Вашингтонського та Джефферсонського коледжу.[7]

Кар'єра

Тодд працював у Військово-морській обсерваторії США (1875—1878 роки), а також у офісі морського альманаху США з 1878 по 1881 рік. З 1881 по 1917 рік він був професором астрономії та директором обсерваторії в Емгерстському коледжі. З 1882 по 1887 рік він також був професором астрономії та вищої математики в Сміт-коледжі.

Особисте життя

Девід Тодд одружився з Мейбл Луміс 5 березня 1879 року, і разом у них народилася донька, Міллісент Тодд Бінгем. Його дружина мала роман з Вільямом Остіном Дікінсоном, (одруженим) братом Емілі Дікінсон. Ця історія була таємницею в Емгерсті, і Девід Тодд, схоже, охоче її прийняв.[8]

Стан здоров'я

До 1917 року погіршення здоров'я Девіда та його нестабільна психічна поведінка змусили президента Емгерста Александра Мейклджона змусити його достроково піти на пенсію з коледжу, і подружжя переїхало до Коконат-Гроув, штат Флорида.[9] У 1922 році Мейбл і Міллісент прийняли складне рішення помістити Девіда до лікарні і до кінця свого життя він перебував у різних психіатричних закладах та лікарнях.

Астрономічні та інші досягнення

Доктор Девід Тодд (Джорджтаунський університет).

Тодд спроектував і звів кілька обсерваторій, зокрема в Сміт-коледжі (1886—1888 рр.) і в Емгерст-коледжі з (1903—1906 рр.). Він упровадив поясний час у Перу в 1907 році. Він був головним астрономом Лікської обсерваторії під час транзиту Венери у 1882 році та створив перші відомі фотографії цього транзиту. Під час транзиту Венери 2004 року астрономи з Лівійської обсерваторії знайшли та анімували фотографії Тодда.

Визнання

Він був членом Американського астрономічного товариства, Вашингтонського філософського товариства та Японського товариства. Він був членом Американської асоціації сприяння розвитку науки, Товариства природничих і фізичних наук у Шербур-Октевіль, Франція; Географічного товариства Ліми, Перу. У 1896 році імператор Японії нагородив його Імператорським кубком Саке за заслуги у справі освіти в Японії.

Експедиції

Крім того, Тодд був організатором і керівником низки важливих астрономічних експедицій:

  • Експедиція з Нової Англії до Техасу на сонячне затемнення 29 липня 1878 року
  • Американська експедиція до Японії для спостереження сонячного затемнення 19 серпня 1887 року
  • Американська наукова експедиція до Західної Африки у 1889 та 1890 роках
  • Амхерстська експедиція до Японії для спостереження сонячного затемнення 9 серпня 1896 року
  • Експедиція Лоуелла до Триполі на сонячне затемнення 28 травня 1900 року
  • Амхерстська експедиція до Нідерландської Ост-Індії, щоб спостерігати за затемненням, у 1901 році
  • Експедиція Лоуелла Марса в Анди, 1907 рік
  • Експедиція до Триполі на сонячне затемнення 30 серпня 1905 року
  • Експедиція до Росії на сонячне затемнення 21 серпня 1914 року
  • Експедиція до Флориди на сонячне затемнення 8 червня 1918 року
  • Експедиція до Бразилії та Аргентини на сонячне затемнення 29 травня 1919 року.

Кратер Тодда на Фобосі (супутнику або планеті Марса) названо на його честь. Крім того, астероїди 511 Давіда та 510 Мабелла названі на його честь та честь його дружини.

Лист Джеймса Клерка Максвелла до Тодда

19 березня 1879 року Джеймс Максвелл написав листа Тодду Девіду. Після смерті Максвелла в листопаді 1879 року Тодд надіслав листа Д. Г. Стоксу, який зачитав його в січні 1880 року на засіданні Лондонського королівського товариства.[10][11][12]

У 1879 році, в останній рік свого життя, Максвелл написав астроному Девіду Тодду (1855–1939) з Бюро морського альманаху у Вашингтоні, цікавлячись, чи достатньо точні дані про затемнення супутників Юпітера, аби виявити рух Землі крізь ефір. У тому листі він зазначає «неможливість» проведення наземних оптичних експериментів із цією метою. Лист потрапив на очі колезі Тодда, Альберту Майкельсону (1852–1932), який на той час уже здійснив найкращий наявний вимір швидкості світла в повітрі.[13]

Праці

  • Astronomy: The Science of the Heavenly Bodies. New York: Harper, 1922 [1]
  • «Історія зоряного всесвіту: наука астрономія, розміри, рухи, відносне положення та інші явища небесних тіл», 1930.[14]

Тодд також був автором книг «Нова астрономія», «Зірки та телескопи» та багатьох коротших статей. Він редагував серію монографій «Колумбійське знання».[15]

Примітки

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Biographical Database of Southern African Science — 2002.
  3. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  4. ↑ Geni.com — 2006.
  5. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 1084.
  6. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #117404535 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. ↑ Eaton, Samuel John Mills; Woods, Henry (1902). Biographical and Historical Catalogue of Washington and Jefferson College. Philadelphia: G.H. Buchanan and Company. с. 571. OCLC 2379959. Процитовано 4 квітня 2010.
  8. ↑ Dobrow, Julie (2018). After Emily: Two Remarkable Women and the Legacy of America’s Greatest Poet (вид. First). New York: Norton. ISBN 978-0-393-24926-2. OCLC 1021807624.
  9. ↑ Bingham, Millicent (1944). Ancestors' Brocades: The Literary Debut of Emily Dickinson. New York: Harper & Brothers Publishers. с. 398. OCLC 221563777.
  10. ↑ Maxwell, James Clerk (1990). Letter to David Peck Todd. The Scientific Letters and Papers of James Clerk Maxwell: 1874–1879. Cambridge University Press. с. 767–769. ISBN 9780521256278.
  11. ↑ Maxwell's letter to Todd. Proceedings of the Royal Society of London. 30: 108—110. 22 січня 1880.
  12. ↑ Maxwell's letter to Todd. Nature. 21: 314—315. 29 січня 1880.
  13. ↑ Schwinger, J. (1986). Einstein's Legacy. Scientific American Library. 2012 e-book
  14. ↑ OpenLibrary.org. David P Todd | Open Library. Open Library (англ.). Архів оригіналу за 29 травня 2025. Процитовано 19 вересня 2026.
  15. ↑ McClurg Booksellers (1897). Illustrated Catalogue of Books, Standard and Holiday (англ.). Chicago: A.C. McClurg and Co. с. 275.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).