Девід Аптер
| Девід Аптер | |
|---|---|
| Народився | 18 грудня 1924[2][1]  Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[3] |
| Помер | 4 травня 2010[1] (85 років) Норт-Гейвен[3] |
| Країна |  США |
| Діяльність | політолог, соціолог, викладач університету |
| Галузь | політологія[4] і соціологія[4] |
| Alma mater | Antioch Universityd, Принстонський університет (1954)[2] і Antioch Colleged |
| Науковий керівник | Marion J. Levy Jr.d |
| Знання мов | англійська[5][4] |
| Заклад | Північно-Західний університет[2], Університет Каліфорнії (Берклі)[2], Чиказький університет[2] і Єльський університет[2] |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук |
| Magnum opus | Choice and the Politics of Allocation: A Developmental Theoryd[2] і The Politics of Modernizationd[2] |
| Нагороди | |
Девід Ернест Аптер (18 грудня 1924, Бруклін, Нью-Йорк — 4 травня 2010, Норт-Гейвен, Коннектикут) — американський політолог, експерт з питань демократизації і політичного насильства в Африці, Латинській Америці та Азії.
Освіта: Прінстонський університет (1954), де пізніше отримав ступінь доктора філософії.
Нагороди: Грант Гуггенгайма в галузі суспільних наук для постійних мешканців США та Канади.
Здійснив вагомий внесок у розвиток порівняльної політології, проводячи польові дослідження і викладаючи у багатьох провідних університетах світу, в тому числі Єльському, Прінстонському, Оксфордському університетах, а також в Нідерландському інституті перспективних досліджень.
Характеризуючи еволюцію порівняльних досліджень, Девід Аптер виділяв три етапи: інституціоналізм, девелопменталізм і неоінституціоналізм.
Етап інституціоналізму розглядався ним з моменту формування політичної науки як самостійного предмета. Інституційний підхід відрізняє концентрація уваги на вивченні механізмів функціонування політичних систем через вивчення структури і характеру функціонування систем державного управління різних країн.
Визначає інституціоналізм як фундамент компаративної політичної науки. У часовому вимірі етап девелопменталізму припадає на 70–80-ті роки ХХ ст.
Уперше в політології ввів термін «консоціативність» — принцип організації влади, що базується на співпраці в рамках сформованої інституційної структури політичних еліт, що представляють різні відносно автономні сегменти суспільства.
Основні праці
- «Ideology and discontent» (1964)
- «Політика модернізації» (The politics of modernization) (1965),
- «Політичний дискурс в Республіці Мао» (Revolutionary Discourse in Mao's Republic) (1994),
- «Компаративна політика» (1996),
- «Легітимізації насильства» (The Legitimization of Violence) (1997)
Див. також
Примітки
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и Utter G. H. Apter, David E. // American Political Scientists: A Dictionary — 2 — Greenwood Publishing Group, 2002. — P. 7–9. — ISBN 978-0-313-31957-0
- ↑ а б Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела
- П. Молочко . Аптер (Apter) Девід // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 36. — ISBN 978-966-611-818-2.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).