Давид д'Анже

Давид д'Анже
Pierre Jean David
Худ. Карл Христіан Фогель фон Фогельштейн. «Портрет Давида д'Анже», 1830 р
При народженні	Pierre Jean David
Народження	12 березня 1788[1][2][…]  Анже, Франція
Смерть	5 січня 1856[4][5] (67 років)
	Париж
Поховання	Пер-Лашез
Країна	Франція[6][7]
Навчання	Національна вища школа красних мистецтв і Французька академія в Римі (1815)[8]
Вчитель	Philippe-Laurent Rolandd, Jean-Jacques Delussed, Жак-Луї Давід і Огюстен Пажу
Діяльність	скульптор, політик, медальєр, ілюстратор
Напрямок	неокласицизм і романтизм
Відомі учні	Eugène Faured, Guillaume-Alphonse-Harang Cabassond, Pierre-Jules Cavelierd, Adolphe-Victor Geoffroy-Dechaumed, Hippolyte Maindrond, Aimé Milletd, Auguste Ottind, August Julius Streichenbergd, Didier Débutd, Карре-Беллез Альберт-Ернест, Armand Toussaintd, Pierre Alexandre Schoenewerkd, René Fached, Louis-Joseph Daumasd, Hippolyte Lazergesd і Louis Joseph Trimoletd
Працівник	Національна вища школа красних мистецтв
Член	Інститут Франції і Академія красних мистецтв Франції
Твори	cardiotaph of Jacques Nicolas Gobertd, François-Joseph Lefebvre's tombd і Statue of Thomas Jeffersond
Партія	Монтаньяри
У шлюбі з	Émilie David d'Angersd
Діти	Robert David d'Angersd
Роботи в колекції	Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Колекція Фріка[9], Музей сучасного мистецтва, Musée des Beaux-Arts d'Angersd, Кабінет медалей, Національна вища школа красних мистецтв, Карнавале, Musée de la Franc-Maçonneried, Лувр, Музей д'Орсе, Малий палац, Руанський музей образотворчого мистецтва, Museum of the French Revolutiond, Strasbourg Historical Museumd, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Vanderbilt Museum of Artd, Королівські музеї витончених мистецтв[10], Musée de la Vie romantiqued, Будинок-музей Бальзака, Будинок-музей Віктора Гюго, Музей витончених мистецтв Парижаd, Musée national de la Marined, Музей Ґетті, Берлінська галереяd, Гамбурзька картинна галерея, Центр Ґетті і Galerie David d'Angersd
Нагороди	Римська премія (1811)
Автограф
Давид д'Анже у Вікісховищі

Давид д'Анже (фр. David d’Angers, справжнє ім'я П'єр Жан Давид; 12 травня 1788, Анже — 15 січня 1856, Париж) — французький скульптор і медальєр першої половини 19 ст., майстер меморіальної пластики.

Народився в місті Анже. Батько, колишній солдат, був провінційним різьбярем-скульптором та майстром-декоратором. Перші художні навички юнак отримав у батька в майстерні та в Центральній школі міста Анже, де його вчителем був Жан-Жак Делюссе. Бажання податися в Париж на навчання викликало спротив батька. Юнак відповів спробою самогубства. Родина поступилася вимогам юнака, батько та сестри зібрали сорок п'ять франків на дорогу. До родинної суми вчитель Жан-Жак Делюссе додав власні п'ятдесят франків…

Митець-початківець 1808 року працював помічником скульпторів-декораторів, що працювали над декором тріумфальної арки Карусель та над фризами в палаці Лувр, котрий тоді перетворили на музей трофейних захоплень Наполеона Бонапарта. За власні твори 1809 року він отримав медаль в Академії мистецтв.

На здібного митця-початківця звернув увагу художник Жак-Луї Давід, що сприяло переходу в його майстерню для удосконалення малюнку. Саме через збіг прізвищ П'єр Жан Давид обрав новий псевдонім — Давид д'Анже, під яким і увійшов в історію мистецтв. Успіхи митця-початківця були помічені і на його батьківщині, муніципалітет міста Анже надав йому стипендію у 600 франків.

Малий за віком, він не брав участі в революційних подіях 1789-1793 рр., але зберіг республіканські політичні уподобання.

Після поразки Наполеона І та його заслання на дальній острів — у Франції відродили монархію.

1810 р. він виборов другу премію зі скульптури в Академії, а 1811 р. — першу, котра надала йому право стажування в Римі (Римська премія). Він відбув в Рим, де вивчав твори італійських скульпторів доби відродження та бароко. Серед його художніх авторитетів того часу — Мікеланджело Буонарроті та Рафаель Санті. Італійський період майстра тривав п'ять років. Повертатися у Францію, де відновили монархію, скульптор не побажав.

Скульптор перебрався в Лондон. Серед знайомих цього періоду — був і британський скульптор Джон Флаксман. В Лондоні працював на спорудженні меморіальної скульптури герцога Веллінгтона.

На Давида д'Анже перенесли негативне ставлення як до учня і майже родича Жака-Луї Давіда, котрий голосував за страту французького короля та був покараний офіційним вигнанням з країни.

Перебування в нібито ліберальній Британії стало для Давида д'Анже проблематичним і він покинув країну 1818 року і повернувся в Париж.

Деякий час скульптор працював окрім Британії в Німеччині у 1827-1829 рр. Він багато працював скульптором-портретистом і медальєром. До 20 століття збережено більш ніж п'ять сотень медалей його роботи. Якщо в погруддях він дотримувався стилістики пізнього класицизму, образи в медальєрному мистецтві не позбавлені рис романтизму.

Скульптор отримав визнання і в Парижі. Спроби приручити митця зробив і монархічний уряд Франції. Давид д'Анже отримав замову на монумент принцу-полководцю Конде для двору в палаці Версаль. Він багато працював майстром меморіальної пластики і створив низку художніх надгробків. Його репутацію як талановитого скульптора зміцнив і орден Почесного легіону, котрий йому надала влада 1825 року. 1826 року він став членом Інституту Франції.

Серед відомих творів в Парижі — скульптурна група для фронтону Пантеона. Холодна, ампірна стилістика архітектури Пантеона примусила митця звернутися до алегоричного зображення і він створив пафосну Алегорію Франції між алегоріями історії та свободи. В пишну, але офіціозну стилістику французького академізму компромісно і невиправдано внесено реалістичні постаті героїв минулого, що стало ще одним покажчиком глибокої кризи французького академізму середини 19 століття.

Погіршився стан здоров'я скульптора. І він відбув у Грецію, що відновила власну державність після століть поневолення Туреччиною. Згодом він повернувся в Париж, де і помер в січні 1856 року.

• Франсуа-Рене де Шатобріан, погруддя
• Оноре де Бальзак, погруддя
• Ніколо Паганіні, погруддя і медаль
• Лафайєт, погруддя
• Гете, погруддя
• Джоакіно Россіні, погруддя
• Джордж Вашингтон, погруддя
• Віктор Гюго, погруддя
• Руже де Ліль, погруддя
• Олександр Гумбольт, погруддя
• П'єр-Жан Беранже, погруддя
• леді Морган, погруддя
• Ламартин, погруддя
• Жорж Леопольд Кюв'є, погруддя
• Рельєфи для тріумфальних воріт в місті Марсель, декор — Тріумфальна арка на площі Каррузель, Париж.
• Пантеон в Парижі. Алегоричні скульптури для фронтону.

• 
  Медальєр Давид д'Анже, літератор Альфред Мюссе, 1831 р. Кабінет медалей, Париж.
• 
  Медальєр Давид д'Анже, генерал Ж. Б. Клебер, 1831 р.
• 
  Медальєр Давид д'Анже, письменник Жуль Жанін.

В місті Анже(р) були законсервовані та накриті скляним дахом залишки старовинного готичного абатства 13 століття Туссен. Відновлювальні роботи закінчили 1984 року. Готична церква перетворена на меморіальний музей скульптора і медальєра Давида д'Анже, уродженця міста. Сюди передані двадцять три монументальні моделі скульптора, низка погрудь, рельєфів та значна кількість медалей його роботи.

• Henri Jouin: D'Angers, sa vie, son œuvre. Ses écrits et ses contemporains. Plon, Paris 1878
  • 1. Vie du maître, ses contemporains.
  • 2. Ecrits du maître, son œuvre sculpté.
• Ilse Krumpöck: Die Bildwerke im Heeresgeschichtlichen Museum, Wien 2004, S. 34.

• Революційний класицизм
• Жак-Луї Давід
• Романтизм
• Надгробок
• Джон Флаксман
• Медальєрне мистецтво
• Музей французької революції Візіль
• Скульптура Франції 19 століття