YaChudo

Гіацинт Ріґо

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Гіацинт Ріґо
кат. Jacint Rigau-Ros i Serra
фр. Hyacinthe Rigaud
Автопортрет (1698)
При народженнікат. Jacint Rigau-Ros i Serra
Народження18 липня 1659
Перпіньян
Смерть27 грудня 1743 (84 роки)
 Париж
Національністькаталонець
КраїнаФранція Франція
Жанрпортрет
ВчительШарль Лебрен Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник, митець-портретист, архітектурний кресляр, рисувальник, візуальний митець Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокбароко
Відомі учніJohann Christian Fiedlerd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленКоролівська академія живопису і скульптури Редагувати інформацію у Вікіданих
ТвориLe prévôt et les échevins de la ville de Paris délibérant d'une fête en l'honneur du dîner de Louis XIV à l'hôtel de ville après sa guérison en 1689d, Portrait of d'Anne-Jules de Noaillesd, Portrait of Everhard Jabachd, Gio. Francesco II Brignole-Saled і Bettina Raggi Brignole-Saled Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMaria Serrad Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зÉlisabeth de Gouyd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGaspard Rigaudd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекції
Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтва, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтва, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен[3], M Leuvend, Музей Хіллвуд, Syracuse University Art Museumd, Художній музей Базеля, Musée des Beaux-Arts et de la Dentelle d'Alençond, Версальський палац, музей Пікардіїd, Німецький історичний музей, Musée de l’Histoire de Franced, Королівський замок у Варшаві, Музеї Страда Нуоваd, Chrysler Museum of Artd, Художній музей Північної Кароліни, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, Tokyo Fuji Art Museumd, El Paso Museum of Artd, Mead Art Museumd, Smith College Museum of Artd, Memorial Art Galleryd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей витончених мистецтв, Державна картинна галерея, Museum of Art and Historyd, Utah Museum of Fine Artsd, musée des Beaux-Arts de Valenced, Musée Thomas-Henryd, Musée des Beaux-Arts de Carcassonned, Musée d'art et d'histoire de Saint-Lôd, Музей образотворчих мистецтв, Карнавале, Інститут мистецтв Кларкаd, Музей образотворчих мистецтв Канаd, Музей історії мистецтв, Музей Ґренобляd, Музей августинців, Музей палацу короля Яна III у Вілянуві, Альбертіна, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Державний музей мистецтв, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Ліонський музей красних мистецтв, Національна галерея, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей мистецтва Каталонії, Баварські державні колекції картин, Q138338034?, Вустерський музей мистецтв, Musée Hyacinthe-Rigaudd, Musée d'art et d'histoire de Saint-Brieucd, Королівські музеї витончених мистецтв[4], National Museum Paleis het Lood[5], Національна вища школа красних мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Художній музей Берклі та Тихоокеанський кіноархівd, Гетеборзький художній музей, Cantonal Museum of Fine Artsd, Musée d'art et d'histoire de Narbonned, Кенвуд-хаус, Cerralbo Museumd, Moravian Gallery in Brnod, Державні художні зібрання Дрездена, Детройтський інститут мистецтв, Пінакотека замку Сфорца, Музей Фабра, Кунстгаус Цюриха, Клівлендський музей мистецтв, Музей Конде, Художній музей Род-Айлендської школи дизайнуd, Музей фюрера, Museum of the French Revolutiond, Музей Гране, Museo Glauco Lombardid, Chimei Museumd, Національний музей мистецтв Румунії, Монреальський музей красних мистецтв, Gorcums Museumd, Швейцарський національний музей, Musée d'Art et d'Histoired, Blumenstein Museumd, Художній музей, Галерея Уффіці, National Galleries of Palazzo Spinolad, Museo civico di Tortonad, Музей герцога Антона Ульріха, Курпфальцький музей, Herzogliches Museum Gothad, Музей мистецтв, Музей Нортона Саймона, Museum Kleines Schloss Blankenburgd, Musée des Beaux-Arts de Toursd, Музей витончених мистецтв Поd, Музей красних мистецтв, Музей Вальрафа-Ріхарца, Національна портретна галерея Швеції, Museumslandschaft Hessen Kassel, Musée Bossuetd, Галерея Уффіці, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Коридор Вазарі, Музей Бретаніd, Musée de Cambraid, Лувр, Musée de Tesséd, Moritzburg, Musée Lorraind, Musée des Beaux-Arts d'Angersd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[6], Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Музей Бойманса - ван Бенінгена[7], San Antonio Museum of Artd, Musée des Beaux-Arts de Chartresd, Musée Grobet-Labadiéd, Musée Antoine-Lécuyerd, Реннський музей образотворчого мистецтва, Ліхтенштейнський музей, Музей Аріана, Женевський музей мистецтва і історії, Музеї Брюггеd[8], Палаццо Россо, Château des Rochers-Sévignéd, Замок Рамбує, Museum of Montserratd, National Museum of Port-Royal-des-Champsd, Musée Comtadin-Duplessisd, Musée d'Allardd, Національний музей Сан Карлос, Temple Newsamd, Hatchlands Parkd, Schorr Collectiond, Сімферопольський художній музей, Галерея Сабауда, Музей витончених мистецтв (Труа), Національна бібліотека Франції, Palazzo Corsinid, Musée des Beaux-Arts d'Orléansd, Musée d'Art Roger-Quilliotd, Берлінська картинна галерея, Harley Gallery and Foundationd, Musée Barroisd, Library-museum of the Comédie-Françaised, Marble Housed, Musée des Beaux-Arts de Dunkerqued і Музей образотворчих мистецтв Марселя Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

first Prix de Rome for paintingd (3 вересня 1680)

Автограф
Сайтhyacinthe-rigaud.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Гіацинт Ріґо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гіаци́нт Рі́ґо (кат. Jacint Rigau-Ros i Serra, фр. Hyacinthe Rigaud; 18 липня 1659, Перпіньян, Франція — 27 грудня 1743, Париж) — французький художник каталонського походження, найвизначніший портретист епохи Людовіка XIV. Малював як офіційні, репрезентативні, так і неофіційні портрети. Залишив декілька релігійних композицій. Видатний представник французького бароко.

Біографія

Народився в Перпіньяні. В хрестини отримав дуже довге ім'я (Hiacint Francesc Vathias Pere Martyr Andreu Joan Rigau). В історію мистецтв увійшов під ім'ям у французькій фонетичній формі — Іасент Ріго, бо працював у Парижі і Версалі.

З 1681 року оселився в Парижі. Навчався в Академії. У 1682 році за визначні успіхи в живопису отримав Римську премію, вищу нагороду учня.

З 1700 року член Академії, з 1710 року її професор, з 1733 року — директор.

Помер у Парижі.

Загальна характеристика художньої манери

Шарлота-Елізабета Пфальцька, маркіза Орлеанська
Худ. Г. Ріго, Жан-Батіст Дюкассе, вдалий пірат і адмірал короля Людовика XIV. Париж, Морський музей

Необхідність писати можновладців і нобілей, примусила художника укладатися в загально прийняті норми, канони парадного портрету, що були вироблені до нього і які він підтримував. Звідси розкішні перуки, величні пози осіб, позбавлених величі в житті і особистої значущості, пишні костюми посадовців, розкішна драперія майже в кожнім портреті.

У Ріго перш за все треба дивитися на обличчя моделей, що розкажуть про портретованого найбільше. Бо багата драперія і розкішний колорит слугують для репрезентивних цілей, це барокове тло, барокове середовище доби. В обличчях він зберігає правдиву лінію реалізму, що йде від портретистів Іспанії, не лестивших моделям-можновладцям, реалізму художників північної Італії (сучасника Ріго Вітторе Гісланді та ін.). Він не робив привабливою непривабливу модель.

Важливою особливістю віртуозних портретів Ріго була здібність відтворення в гравюрі без втрати повноцінних мистецьких якостей. Портрети в гравюрі лише втрачали кольори, а не характеристики моделей. Завдячуючи портретам Ріго, можна побачити зовнішність багатьох колег майстра — художників Себастьяна Бурдона, П'єра Міньяра, гравера П'єра Древе, вченого секретаря Французької Академії наук Фонтенеля.

Гравюри з портретів Іасента Ріго

  • Гравер Жан Деллє (Gravure Jean Daullé). Автопортрет Іасента Ріго, 1742 р. Приватна збірка
    Гравер Жан Деллє (Gravure Jean Daullé). Автопортрет Іасента Ріго, 1742 р. Приватна збірка
  • Портрет художника Себастьяна Бурдона — гравюра портрета Ріго виконана Лореном Карсом (Laurent Cars).
    Портрет художника Себастьяна Бурдона — гравюра портрета Ріго виконана Лореном Карсом (Laurent Cars).
  • Невідомий майстер Франції 18 ст. Замальовка портретів Іасента Ріго у салоні 1704 року, приватна збірка.
    Невідомий майстер Франції 18 ст. Замальовка портретів Іасента Ріго у салоні 1704 року, приватна збірка.
  • Жан де Брюнне. Гравюра з портрету Ріго роботи Корнеліса Мартіна Вермілена (Cornelis Martinus Vermeulen), 1689 р.
    Жан де Брюнне. Гравюра з портрету Ріго роботи Корнеліса Мартіна Вермілена (Cornelis Martinus Vermeulen), 1689 р.

Портрети колег

Жіночі портрети Ріго

  • Марія Серра, мати Гіацинта Ріго, 1695 р.
    Марія Серра, мати Гіацинта Ріго, 1695 р.
  • Малюнок дівчинки до портрету родини (la famille de Marillac d’Ecquevilly)
    Малюнок дівчинки до портрету родини (la famille de Marillac d’Ecquevilly)
  • Портрет акторки Марі-Анн Варіс в виставі «Вертумн і Помона»
    Портрет акторки Марі-Анн Варіс в виставі «Вертумн і Помона»

Релігійні композиції Ріго

Королівські особи

Примітки

  1. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
  2. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
  3. ↑ Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
  4. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/rigaud-hyacinthe-1
  5. ↑ Portret van Hans Willem Bentinck, graaf van Portland — 1911.
  6. ↑ http://www.hyacinthe-rigaud.com/catalogue-raisonne-hyacinthe-rigaud/portraits/375-morsztyn-jan-andrzej-de
  7. ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
  8. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0197_III

Джерела

  • Claude Colomer: La famille et le milieu social du peintre Rigaud. Éditioin Sinthe, Perpignan 1973 (Connaissance du Roussillon; 2).
  • Stéphan Perreau: Hyacinthe Rigaud (1659—1743). Le peintre des rois. Nouvelles Presses du Languedoc, Montpellier 2004, ISBN 2-85998-285-X.
  • Гос. Эрмитаж. Картинная галерея, каталог 1, Л, «Аврора», 1976

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).