Губерт Ланц

Губерт Ланц
нім. Karl Hubert Lanz
Ланц під час засідання американського трибуналу (Нюрнберг, 1948).
Народився	22 травня 1896[1][3]  Entringend, Аммербух, Тюбінген, Тюбінген, Німеччина
Помер	15 серпня 1982[1] (86 років) або 12 травня 1982[2] (85 років)  Мюнхен, Німеччина
Поховання	Вальдфрідгоф
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець, боєць опору, політик, солдат
Знання мов	німецька
Учасник	Балканська кампанія, німецько-радянська війна, Перша світова війна[4], Друга світова війна[4], Операція «Ауфмарш 25»[4] і Окупація Греції країнами Осі[4]
Роки активності	1914 — 1945
Військове звання	Генерал гірсько-піхотних військ і генерал[5]
Партія	Вільна демократична партія
Конфесія	католицтво[4]
Батько	Otto Lanzd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Губерт Ланц (нім. Karl Hubert Lanz; 22 травня 1896, Ентрінген — 12 травня 1982, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал гірсько-піхотних військ. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Учасник Першої світової війни, за бойові заслуги відзначений численними нагородами. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 жовтня 1938 року — командир 100-го гірського полку.

З 1 вересня 1939 року — начальник штабу 5-го військового округу. З 1 лютого 1940 року — начальник штабу 18-го армійського корпусу, який під час Французької кампанії воював у складі 9-ї армії. З 25 жовтня 1940 по 1 січня 1942 року — командир 1-ї гірської дивізії. Учасник боїв на південній ділянці радянсько-німецького фронту, бився під Києвом, Сталіно і на Дніпрі.

28 січня 1943 року під його командуванням в районі Харкова була сформована оперативна група «Ланц», куди увійшли рештки групи армій «B», а також щойно прибулий на Східний фронт танковий корпус СС. Група Ланца отримала наказ Адольфа Гітлера утримати Харків будь-якою ціною, а потім прориватись на Лозову, щоб полегшити становище лівого флангу групи армій «Південь». 15 лютого корпус СС під загрозою оточення залишив Харків, всупереч категоричному наказу Гітлера. Ланца не можна було звинуватити в діях есесівців, але 21 лютого він був замінений Вернером Кемпфом і призначений командиром 22-го гірського корпусу в Греції. На радянсько-німецький фронт Ланц ще раз ненадовго повернувся: в червні-липні 1943 року він замінив генерал-фельдмаршала Евальда фон Кляйста на посаді командувача групою армій «A». після цього Ланц повернувся до командування своїм корпусом, який в кінці війни був перекинутий у Югославію, а звідти — в Угорщину.

Після війни заарештований. 19 лютого 1948 році на Нюрнберзькому процесі у справі південно-східного командування був засуджений до 7 років позбавлення волі. 3 лютого 1951 року звільнений. Після звільнення вступив Вільну демократичну партію, був консультантом з військових питань і питань безпеки. з 1952 року — почесний голова Товариства ветеранів гірсько-піхотних військ і, одночасно, голова Товариства ветеранів 1-ї гірської дивізії.

• Фанен-юнкер-унтер-офіцер (20 червня 1914)
• Фенріх (12 лютого 1914)
• Лейтенант (4 лютого 1915)
• Обер-лейтенант (18 жовтня 1918)
• Гауптман (1 лютого 1928)
• Майор (1 серпня 1934)
• Оберст-лейтенант (1 березня 1937)
• Оберст (27 серпня 1939)
• Генерал-майор (1 лютого 1940)
• Генерал-лейтенант (1 грудня 1942)
• Генерал гірсько-піхотних військ (26 січня 1943)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Золота медаль «За військові заслуги» (Вюртемберг) (30 серпня 1915)
• Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест з мечами
• Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з мечами та військовою відзнакою
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному

• Орден Вітовта Великого, кавалерський хрест (Литва) (8 вересня 1933)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Нагрудний знак командира гірсько-піхотних частин

• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (22 травня 1940)
  • 1-го класу (8 липня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • Лицарський хрест (1 жовтня 1940)
  • Дубове листя (№160; 23 вересня 1942)

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.145-146 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin, S. 147
• Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkrieg. 2. Auflage, Belser, Stuttgart 1928, S. 133
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 494

1. ↑ ^{а б в} SNAC — 2010.
2. ↑ ^{а б} Klee E. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945 — 2003. — S. 357.
3. ↑ Munzinger Personen
4. ↑ ^{а б в г д} Nuremberg Trials Project — 2016.
5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118841335 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.