YaChudo

Григоре IV Гіца

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Григоре IV Гіца
рум. Grigore IV Ghica Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася30 червня 1755[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Волоське князівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла29 квітня 1834[1] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Волоське князівство Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБухарест Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Волоське князівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьаристократ Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаСписок господарів Волощини Редагувати інформацію у Вікіданих
г䥳ка Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоДмитро Ґікаd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMaria Vacarescud Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриАлександр II Гіца, Mihail Ghicad, Konstantin Ghikad, Zoe Ghikad, Princess Pulcheria Ghikad, Prince Scarlat Ghika, Chancellor of Valachiad, Princess Ana 'Anitza' Ghikad і Eufrosina Varlamd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зMaria Hangerlid і Eufrosina Săvescud Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиДимітріе Ґ. Ґіка Редагувати інформацію у Вікіданих

Григоре IV Гіка або Григоре Дімітрі Гіка (30 червня 1755 — 29 квітня 1834) був князем Волощини у 1822—1828 роках. Належав до роду Гіци, був братом Александра II Гіци та дядьком Дори д'Істрії.

Хоча багато його родичів займали трон у Волощині та Молдавії як фанаріоти, зміна режиму після війни за незалежність Греції, повстання Тудора Владіміреску 1821 року та короткого правління Філікі Етайреї у двох Дунайських князівствах призвела до того, що Григоре IV вважається першим у низці правителів, які не були фанаріотами. Вибори князя в Дивані, хоча і були передбачені Аккерманською конвенцією 1826 року, не були організовані, головним чином, через події, що прискорили їхнє проведення. Як князь Григоре стежив за розвитком сільського господарства у своєму регіоні. Він також сприяв розвитку національної румунської літератури.[2]

Князь був вигнаний російською окупацією (див. Російсько-турецька війна, 1828—1829).

Григоре IV Гіка був одружений спочатку на Марії Хангерлі або Шанцереш (родичці Вселенського патріарха Самуїла I Шанцереша),[3] з якою мав шістьох синів (Косташ, Йоргу, Скарлат, Григоре, Панаїт і Димитрій), а потім на Євфросині Шевеску, з якою мав двох доньок (Марію й Александріну).[4]

Примітки

  1. ↑ а б в Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
  2. ↑ Gaster, Moses (1911). «Ghica s.v. Gregory (Grigorie)» . In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 11 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 921.
  3. ↑ Σύγχρονος Εγκυκλοπαίδεια Ελευθερουδάκη,τόμος 6ος,σελ 933 και τόμος 24ος,σελ 827,revised edition,1963 (greek)
  4. ↑ «Family tree» (PDF) (in French). Ghyka.com.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).