Александру II Гіца
| Александру II Гіка | |
|---|---|
рум. Alexandru Dimitrie Ghica  | |
 | |
| Народився | 1 травня 1796 Волоське князівство |
| Помер | січень 1862[1] (65 років) Неаполь, Італія |
| Поховання | Румунія |
| Країна |  Волоське князівство Об'єднане князівство Волощини і Молдови |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | румунська |
| Посада | Список господарів Волощини і Список господарів Волощини |
| Рід | Ґіка |
| Батько | Дмитро Ґікаd |
| Мати | Maria Vacarescud |
| Брати, сестри | Григоре IV Гіца і Mihail Ghicad |
| Діти | Йон Белечану |
| Нагороди |     |
Олександру Дімітріє Ґіка (1 травня 1796 — січень 1862), член родини Гіка, був князем Волощини з квітня 1834 до 7 жовтня 1842 року, а згодом каймакамом (регентом) з липня 1856 до жовтня 1858 року.
Сім'я
Він був сином Деметріу Гіки та Євфросинії Караджа.[2] Його братами були Григоре IV Гіца[3] та Міхай Гіца, батько Олени Гіки (псевдонім Дора д'Істрія).[4]
Біографія
Александру був призначений спільно Османською імперією та Росією (1834-1842) господарем Волощини. За його правління було запроваджено так зване "органічне законодавство"; була зроблена спроба кодифікувати закони відповідно до інститутів країни та забезпечити краще відправлення правосуддя.[5]
Наприкінці свого правління на посаді князя Волощини він був замінений Георге Бібеску, який підтримував Росію.[3]
Помер у Неаполі в 1862 році.[2][6]
Примітки
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1024221873 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Xenopol, Alexandru Dimitrie (1897). Istoria și genealogia casei Callimachi (рум.). Tip. Curții Regale, F. Göbl FII.
- ↑ а б Ghica, Ion (1905). Scrisori către V. Alecsandri (рум.). Leon Alcalay.
- ↑ Haan, Francisca de; Daskalova, Krasimira; Loutfi, Anna (1 січня 2006). Biographical Dictionary of Women's Movements and Feminisms in Central, Eastern, and South Eastern Europe: 19th and 20th Centuries (англ.). Central European University Press. ISBN 978-963-7326-39-4.
- ↑ Gaster, Moses (1911). "Ghica s.v. Prince Alexander Ghica". In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 11 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 921
- ↑ Sturdza, Alexandru A. C. (1904). La terre et la race roumaines depuis leurs origines jusqu'à nos jours: ouvrage enrichi de 10 cartes et 186 figures ... (фр.). L. Laveur.
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).