Грант Дінк
| Грант Дінк | |
|---|---|
вірм. Հրանտ Դինք  | |
 | |
| Народився | 15 вересня 1954[2] Малатья, Туреччина |
| Помер | 19 січня 2007[1][2][3] (52 роки) Стамбул, Туреччина ·вогнепальна рана |
| Поховання | Balıklı Armenian Cemeteryd |
| Країна |  Туреччина |
| Національність | вірмени[4][5] |
| Місце проживання | Малатья Стамбул |
| Діяльність | колумніст, футболіст, журналіст, правозахисник, письменник, публіцист, редактор, видавець |
| Alma mater | Стамбульський університет |
| Знання мов | вірменська[6] і турецька[3][6] |
| Посада | головний редактор |
| Конфесія | Вірменська апостольська церква |
| У шлюбі з | Ракель Дінк[7] |
| Діти (3 ) | Arat Dinkd |
| Нагороди | |
Грант Дінк (тур. Hrant Dink, вірм. Հրանտ Դինք; 15 вересня 1954, Малатья — 19 січня 2007, Стамбул) — турецько-вірменський журналіст, колумніст, головний редактор турецько-вірменської газети «Agos», один з лідерів вірменської діаспори в Туреччині. Був убитий турецьким націоналістом.[8]
Біографія
Народився в Малатьї 15 вересня 1954 року в родині Серкіса Дінка (відомий як Хашим Калфа), уродженця Малатьї, і Гюльварт Дінк з Сіваса. Ім'я його матері складається з двох слів: турецького слова «гюль» і вірменського слова «варт» (обидва цих слова в перекладі означають «троянда»). У нього було два брати. У ранньому дитинстві виховувався у свого діда. У сім років Грант разом з батьками і братами перебрався в Стамбул, де він прожив все життя. У Стамбулі він ріс у «Вірменському Дитбудинку району Гедикпаша», де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ракель, яка згодом народила йому трьох дітей. Подальші десять років він провів у дитбудинку і здобув свою першу і другу освіту в школах вірменської громади у місті.[9]
Після того як вірменський дитячий табір, в якому він ріс, був після 21 року роботи закритий, Дінк вирішив стати голосом своєї громади — він заснував щотижневу газету «Агос» і став її головним редактором. Газета, першою серед газет Туреччини, стала виходити на вірменській і турецькій мові. Попри невеликий тираж (1800 в перший рік, 6000 у рік вбивства Дінка), газета мала великий вплив. Однією з головних цілей видання був розвиток діалогу між вірменською діаспорою і турецьким суспільством, між Туреччиною і Вірменією. Крім роботи в своїй газеті, Дінк друкувався в щоденних газетах «Заман» і «Біргюн». У 1982—1983 роках професійно виступав за Taksim SK, футбольний клуб вірменської громади Стамбула.
Вбивство
Грант Дінк був убитий 19 січня 2007 року перед редакцією своєї газети. Після вбивства в Туреччині відбулися багатотисячні акції протесту під гаслом «Ми всі Гранти Дінки». 20 січня 2007 року турецька влада назвала Огюста Самаста підозрюваним у вбивстві Гранта Дінка. Згідно з повідомленнями преси, батько Огюна, двірник Ахмет Самаст, впізнав сина на поширеному владою кадрі запису відеокамери спостереження і повідомив про це в поліцію. У той же день Самаст був заарештований, при затриманні у нього був знайдений пістолет — ймовірне знаряддя вбивства.
Крім Самаста, поліція затримала ще кілька людей, в тому числі його близького друга Ясіна Хаяля. На першому ж допиті Самаст визнав себе винним у вбивстві. Хаяль же зізнався у підбурюванні: нібито саме він дав Самасту зброю і гроші на поїздку в Стамбул. Як повідомляла преса, вбивство було скоєно з націоналістичних спонукань, але не стало результатом організованої змови.[10]
Суд над підозрюваними у вбивстві Дінка почався в липні 2007 року і тривав з перервами більше чотирьох років. Процес проходив у закритому режимі у зв'язку з тим, що Самаст на момент його початку був неповнолітнім. 22 липня 2011 року Самаст був засуджений до 21 року і шести місяців ув'язнення за вбивство і ще до одного року і чотирьох місяців ув'язнення за незаконне зберігання зброї.[11]
Крім того, при розслідуванні вбивства з'ясувалося, що поліція і жандармерія знали про підготовлюваний теракт, але не вжили заходів для його запобігання. При цьому коли родичі Дінка подали в ЄСПЛ позов проти Туреччини, уряд відправив до суду захисну промову, в якій Дінк порівнювався з нацистами. Ця промова була відкликана, а міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу заявив, що він її не погоджував[12].
У вересні 2010 року Європейський суд з прав людини, об'єднавши звинувачення, висунуте проти Дінка в «образі ним турецької нації» і позов від родичів Дінка про порушення його права на життя, визнав владу Туреччини винними в порушенні статей 2, 10 та 13 конвенції, які стосуються права на життя і свободи слова. Суд постановив виплатити родичам Дінка 133 тисячі євро як компенсацію.[13]
Примітки
- ↑ а б http://news.bbc.co.uk/2/hi/europe/6279241.stm
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #132576562 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Міністерство закордонних справ Туреччини — 1920.
- ↑ Hrant Dink Foundation — 2007.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ «Turkish-Armenian writer shot dead» (англ.). BBC News. Архів оригіналу за 4 лютого 2007. Процитовано 19 січня 2007.
- ↑ Emel, Armutçu (2 жовтня 2005). «Hayatı, Resmi Olmayan Ermeni Tarihi» (тур.). Hürriyet. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 19 січня 2007.
- ↑ Benjamin Harvey. Police: 2 confess in journalist killing. — The Associated Press, 22.01.2007
- ↑ Самаст, Огюн [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.] на Лентапедии
- ↑ Туреччина відкликає з Європейського суду захисну промову, в якій Грант Дінк порівнювався з Гітлером. Архів оригіналу за 29 серпня 2010. Процитовано 6 грудня 2015.
- ↑ Європейський суд визнав винною Туреччини по справі Гранта Дінка
Посилання
- Грант Дінк: «Я маю право померти в тій країні, в якій народився!» [Архівовано 29 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Сайт газети «Agos» [Архівовано 17 лютого 2007 у Wayback Machine.] (тур.)
- Колонка Гранта Дінка [Архівовано 18 грудня 2007 у Wayback Machine.] в газеті «BirGün». (тур.)
- Інтерв'ю Гранта Дінка в газеті «Akşam». (тур.)
- Остання колонка Гранта Дінка в «Агос» [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).