Готлоб Фреге

Готлоб Фреге
нім. Friedrich Ludwig Gottlob Frege
Західна філософія
Народження	8 листопада 1848 Вісмар, Німеччина
Смерть	26 липня 1925 (76 років) Бад-Кляйнен, Німеччина
Громадянство (підданство)	Німеччина
Знання мов	німецька[1][2]
Ім'я при народженні	нім. Friedrich Ludwig Gottlob Frege[3]
Діяльність	логік, філософ-аналітик, філософ мови, викладач університету, математик, professor
Викладав	Єнський університет[4]
Член	Леопольдина[5]
Школа / Традиція	аналітична філософія
Основні інтереси	філософія математики, математична логіка, філософія мови
Значні ідеї	принцип композиціональності, числення предикатів, логіцизм, аналітична філософія, філософія буденної мови
Вплинув	Джузеппе Пеано, Бертран Рассел, Рудольф Карнап, Людвіг Вітгенштейн, Мікаель Дюмметт, Едмунд Гуссерль, та більшість аналітичної філософії
Alma mater	Єнський університет (1871)[3], Геттінгенський університет (1873)[3][6] і Grosse Stadtschule zu Wismard (1869)[3][7][8]
Зазнав впливу	Бернард Больцано[9] і Ернст Аббе[4]
Вчителі	Ернст Аббе і Вільгельм Едуард Вебер
Визначний твір	Sinn und Bedeutungd, Begriffsschriftd, The Foundations of Arithmeticd, Frege's theoremd, Frege's propositional calculusd, Frege's Puzzled, Frege systemd, Принцип композиційностіd, Frege–Church ontologyd і Grundgesetze der Arithmetikd
Історичний період	Філософія XIX століття
Батько	Karl Alexander Freged[3]
Мати	Auguste Bialloblotzkyd[3]
У шлюбі з	Margarete Katharina Sophia Anna Liesebergd[3]
Готлоб Фреге у Вікісховищі

Фрі́дріх Лю́двіг Го́тлоб Фре́ге (нім. Friedrich Ludwig Gottlob Frege; 8 листопада 1848, Вісмар — 26 липня 1925, Бад-Кляйнен) — німецький логік, математик та філософ. Представник школи аналітичної філософії.

Сформулював ідею логіцизму, тобто напрямку в основах математики та філософії математики, основною тезою якого є твердження про «зводимість математики до логіки».

Батько Фреге був шкільним учителем, викладав математику. Фреге почав свою вищу освіту в Єнському університеті в 1869 р. Через два роки він переїхав до Геттінгену, де він і захистив в 1873 р. свою дисертацію з математики «Über eine geometrische Darstellung der imaginären Gebilde in der Ebene» (Про геометричне подання уявних об'єктів на площині). Після захисту дисертації він повернувся в Йену, де під керівництвом Аббе написав габілітаційну роботу «Rechnungsmethoden, die sich auf eine Erweitung des Größenbegriffes gründen» (Методи розрахунків, які засновані на розширенні поняття розмірності) (1874) і отримав місце приват-доцента (1875). В 1879 р. він став екстраординарним, в 1896 р. — ординарним професором. З його безпосередніх учнів широко відомий тільки Рудольф Карнап (згодом — один з членів Віденського гуртка і автор ряду важливих робіт з філософії науки). Оскільки всі діти Фреге померли до досягнення зрілості, в 1905 р. він взяв у будинок прийомного сина.

Популяризація його ідей Карнапом, Бертраном Расселом та Людвігом Вітгенштайном зробила Фреге відомим в певних колах ще в 1930-тих. В англомовному світі його роботи стали широко відомі тільки після Другої світової війни, значною мірою завдяки тому, що багато логіків та філософів, які вважали спадщину Фреге важливим внеском у розвиток філософської думки (наприклад, Рудольф Карнап, Курт Гедель та Альфред Тарський), змушені були емігрувати в США. Вони сприяли появі англійських перекладів основних робіт Фреге, які й принесли йому широку популярність.

• Фреге Г. Основи арифметики. Логіко-математичне дослідження поняття числа. — К. : Port-Royal, 2001. — 142 с. — ISBN 966-7068-10-3.
• Фреге Г. Избранные работы. — М. : Дом интеллектуальной книги, 1997. — 159 с.
• Фреге Г. Логика и логическая семантика. — М. : Аспект Пресс, 2000. — 512 с.
• Фреге Г. Логические исследования. — Томск : Водолей, 1997. — 128 с.
• Frege on Being, Existence and Truth [Архівовано 10 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Begriffsschrift
• Die Grundlagen der Arithmetik in PDF

• 21665 Фреге — астероїд, названий на честь математика^[10].
• Неофрегеанство

• Фреге, Готлоб // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 690. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.