Гопліти

Гопліти
Одягнуто в	ліноторакс, панцир, Коринфський шолом, Фригійський шоломd, Гоплон, Боетійський щитd, Поножі і хламіда
Місце розташування	Стародавня Греція
Історичний період	Стародавня Греція
Гопліти у Вікісховищі

Гоплі́ти (грец. όπλιται) — давньогрецькі піші воїни з важким озброєнням, що складали, після переселення дорійців, важливу частину війська. Назва походить від важкого щита гоплона. Були основою грецького війська з VII ст. до н.е. й до завоювань Александра Македонського.

Греки покладалися на вирішення війн в одній, жорстокій, але короткій битві на відкритій місцевості. Військові кампанії зазвичай проводили навесні або на початку літа. Гопліти наступали щільними рядами, маючи міцний фронтальний захист і постійно тіснили ворога, одночасно атакуючи його списами та мечами. Тактичні маневри практично були відсутні. Командна структура вирізнялася простотою^[1].

Гопліти були організовані в полки або лохої (по кілька сотень воїнів). Йшли в бій рядами (фалангами) по 8 та більше воїнів. Кожен гопліт прикривав щитом себе та руку товариша ліворуч. З цієї причини фаланга часто рухалася з випередженням по правому боці. Саме там зазвичай стояв командир^[2] і в разі переваги ворога часто гинув перший^[1].

Фаланга наступала під супровід ритмічної музики авлосів та вигукуючи гучний бойовий клич (пеан). Зіткнувшись з ворогом, гопліти спочатку завдавали ударів списами. При подальшому близькому зіткненні вони тиснули на ворога щитами (отизм) та билися мечами^[2].

Наступ гоплітів могла підтримувати легка піхота (псилої), що на початку битви переслідувала ворога, атакуючи пращами та списами, але їхня роль була обмежена. Ці легкі піхотинці, що були вільними людьми, виконували роль зброєносців та слуг гоплітів^[3].

Гопліти не були професійними воїнами, хоча деякі міста-держави мали професійні підрозділи — епілектоїв. У Афінах та багатьох інших містах існувала система обов'язкової військової служби для 18-20-річних чоловіків. Під час війни всі громадяни чоловічої статі віком до 60 років могли бути призвані до війська, але не всі ставали гоплітами. Адже утримувати себе, зокрема, купувати усі обладунки, гопліти мали за власний кошт. Спарта, де всі громадяни чоловічої статі старше 20 років були членами постійної професійної армії, була винятком із правила, і, як наслідок, їхні гопліти славилися військовою майстерністю^[2].

Підготовка здебільшого проводилася в гімнасії. Від гопліта очікували постійно наступати, зберігаючи свою позицію в строю разом з його товаришами^[1].

Після греко-перських воєн, через збіднілість, серед гоплітів з'явилися найманці^[4].

Основною зброєю гопліта був довгий спис з ясена (дорі) та короткий меч (ксифос). Спис завдовжки близько 2,5 метра був оснащений бронзовим або залізним лезом і чотиригранним шипом на іншому кінці (завротер). Меч був залізним з прямим або іноді вигнутим лезом завдовжки не більше 60 см. Багато гоплітів також носили кинджал (енхейридіон)^[2].

Голову захищав шолом зі шкіряною підкладкою, який закривав голову, шию та обличчя, та часто мав гребінь. Тулуб захищав нагрудник (торакс) з бронзи або шкіри (пізніше лляний жилет — ліноторакс), бронзові наголінники (кнеміди), а іноді й поручі. Гопліт носив великий круглий щит (гоплон або аспіс) діаметром близько 80 см і вагою до 8 кг. Щит був дерев'яний, покритий тонкою бронзою. Його тримали лівою рукою. Загалом обладунки та зброя гопліта важили близько 20 кг^[2].

Щити часто були прикрашені, відомо також про гравіровані нагрудники та шоломи. Бронзові панцирі та щити гоплітів, захоплені як трофеї, часто лишали в священних місцях по всій Стародавній Греції^[2].

Повний комплект озброєння та захисного спорядження гопліта мав назву «паноплія» (πανοπλία) і складався зі списа, щита, меча, металевого або лляного панцира, шолома та наголінників. До середини V ст. уживалися й наручі.

• Дорі (δόρυ) — триметровий спис. Також зоветься ксистон.
• Аспіс (ἀσπίς) — опуклий круглий щит. Часто зоветься «гоплон».
• Ксифос (ξίφος) — прямий меч з листоподібним клинком або махайра (μάχαιρα) — меч з вигнутим клинком.

• Анатомічна кіраса (θώραξ στάδιος або στατός) — панцир з рельєфним зображенням м'язів;
• Ліноторакс (λινοθώραξ) — панцир з кількох шарів лляної тканини;
• Шолом (κράνος). За різних часів гопліти використовували різні типи шоломів («коринфський», «аттичний», «беотійський» та ін.);
• Поручі (χεῖρε, χεῖρες) — пластини для захисту рук. Гопліти уживали їх до середини V ст.;
• Птеруги (πτέρυγε, πτέρυγες) — шкіряні смуги для захисту стегон;
• Наголінники (κνημῖδες) — пластини для захисту ніг.

У VII ст. до н. е. грецькі армії ледве налічували більше кількох сотень воїнів, у які набирали аристократів. Оскільки фаланга виявилася ефективним формуванням, всі основні грецькі поліси прийняли її як основу свого бойового методу протягом другої половини VII ст. до н. е. Тому в гопліти стали набирати чоловіків з нижчих (але все ще заможних) соціальних прошарків^[5].

До середини V ст. до н. е. гопліти не отримували платні, натомість вони отримували частину здобичі, захопленої у переможених ворогів, та покинуте майно. Спартанські гопліти не отримували платні взагалі, а накопичення багатств засуджували^[1].

Гопліти відіграли важливу роль у грецьких війнах та перемогах грецьких армій над Персією в битві при Марафоні (490 рік до н. е.) та битві при Платеях (479 рік до н. е.) під час греко-перських війн. Однак, формування гоплітів були вразливі до атак кінноти з флангів і з тилу. Також вони втрачали ефективність на перетятій місцевості, тому навіть легко озброєна піхота могла скористатися рельєфом для переваги над гоплітами^[2].

Суттєві зміни відбулися впродовж і після Пелопонесської війни протягом 450—350 років до н. е. Давні весняно-літні кампанії перетворилися на тривалі війни, що тягнулися навіть до глибокої зими. До воєн стали залучати оплачуваних воїнів, які за заслуги могли отримати привілеї, та професіоналів-найманців, зокрема іноземців. Хоча гоплітська фаланга залишалася основою всіх армій під час Пелопоннеської війни (431—404 роки до н. е.), цей конфлікт ознаменував прихід «тотальної війни», де існували різні театри воєнних дій із залученням різних родів військ. Тактика гоплітів виявилася надто вузькоспеціалізованою, що призвело до поразок навіть спартанців під Сфактерією в 425 році до н. е. та під Коринфом у 390 році до н. е. У IV ст. до н. е. найманців стали забезпечувати гоплітською зброєю, що раніше було немислимим. Зросло значення легкої мобільної піхоти, як-от пельтастів і псилоїв^[4].

• 
  Гопліт на кратері, близько 520-510 років до н.е.
• 
  Статуя з храму Афеї, 505-500 роки до н.е.
• 
  Молодий гопліт на червонофігурному лекіфі, близько 480 року до н.е.
• 
  Барельєф гопліта, можливо деталь поховання, близько 330 року до н.е.
• 
  Реконструкція гопліта в лінотораксі
• 
  Репліка гоплітських обладунків
• 
  Реконструкція гоплітської фаланги

• Гопломах (лат. hoplomachus) — тип давньоримського гладіатора, який імітував грецького гопліта. Його назва походить грецького ὁπλομάχος («озброєний боєць» або «воїн з гоплоном»).

• Гетайри — давньомакедонська кіннота.
• Пельтасти — легка давньогрецька піхота.
• Сарисофори («списоносці») — важка давньомакедонська піхота.
• Гіпаспісти — допоміжна піхота у давньомакедонській армії.
• Гоплітодром — змагання в гоплітських обладунках.

• Гопліти // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Hoplite. The Key Infantry Soldier of Ancient Greece на History.com