Годунови
Годунови — династія московських царів (1598–1605) та вимерлий московський дворянський рід татарського походження з Костроми.
Походження
Є дві версії походження роду від одного родоначальника:
- Від мурзи Чета, що виїхав із Золотої Орди до Москви[1] (близько 1330) та прийняв хрещення з ім'ям Захарія і збудував у Костромі Іпатіївський монастир, де і похований[2] . Його син Олександр Захарович і родоначальник 2-ї гілки онук Дмитро Олександрович Годунов на прізвисько Зерно похований там же.
- Від боярина Дмитра Зерна, який служив великому московському князю Івану Даниловичу Каліті (1288—1340) і похований разом із батьком та братом у Костромському Іпатіївському монастирі. У даному монастирі поховані Іван, Костянтин на прізвисько Шия та Дмитро Дмитровичи Зернови-Годунови.
Вважається, що слово Годунов походить від тюрк. gödün (дурний, безрозсудний).
Царі династії
Історія
З роду Годунових відомо 2 царі та 1 цариця, 1 боярин і дворецький, 2 конюших, 4 бояр, 7 окольничих, 2 думних дяка та 1 кравчий.
Рід внесений до Бархатної книги[3]. При подачі документів (березень 1682) для внесення роду до книги були надані два окремих родоводи Григорія та Дмитра Годунових, а пізніше їх спільний родовід (1686)[4][5].
Уперше прізвище Годунов згадується в Разрядних книгах (1515), в особі воєводи Василя Григоровича Годунова. Згас (1704) зі смертю стольника Григорія Петровича Годунова (1664—1704)[6]. Годунови володіли маєтками в Тверському, Вяземському, Новгородському, Костромському, Московському, Рязанському та Муромському повітах[7].
Зображення у мистецтві
- Годунов — російський історичний телесеріал, (2018).
- Борис Годунов — опера М. П. Мусоргського (1872).
Примітки
- ↑ Ф. И. Миллер. Известия о дворянах российских. — СПб. 1790 г. М., 2017 г. Годуновы. стр. 391. ISBN 978-5-458-67636-6.
- ↑ Существование мурзы Чета отвергается современными исследоваиелями. См.: Козляков В. Н. Борис Годунов: Трагедия о добром царе. — М.: «Молодая гвардия», 2011. С. 37-43.
- ↑ Н. Новиков. Родословная книга князей и дворян Российских и выезжих (Бархатная книга). В 2-х частях. Часть I. Тип: Университетская тип. 1787 г. Род Сабуровых и Годуновых. стр. 240; и 246—249.
- ↑ Сост: А. В. Антонов. Родословные росписи конца XVII века. — Изд. М.: Рос.гос.арх.древ.актов. Археогр. центр. Вып.6. 1996 г. Годуновы. стр. 128. ISBN 5-011-86169-1 (Т.6). ISBN 5-028-86169-6.
- ↑ Сост. А. В. Антонов. Памятники истории русского служилого сословия. — М.: Древлехранилище. 2011г. Рец. Ю. В. Анхимюк. Ю. М. Эскин. Род Сабуровых и Годуновых. Глава № 16. стр. 76-80. ISBN 978-5-93646-176-7. //РГАДА. Ф.201. (Собрание М. А. Оболенского). Оп. 1. Д. 83.
- ↑ Родословие Годуновых, составленное Г. И. Студенкиным, помещено во II томе «Русской родосл. книги» (изд. «Русской старины»).
- ↑ Л. М. Савёлов. Родословные записи Леонида Михайловича Савёлова: опыт родословного словаря русского древнего дворянства. М. 1906—1909 г. Изд: Печатня С. П. Яковлева. Вып: № 2. Годуновы. стр. 192.
Посилання
- Годуновы, дворянский род // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).