Гелен Томас
| Гелен Томас | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 4 серпня 1920[1][2]  Вінчестер, Кентуккі, США |
| Померла | 20 липня 2013[1][2] (92 роки) Вашингтон, США[3] |
| Поховання | Forest Lawn Cemeteryd[4] |
| Країна |  США |
| Місце проживання | Вашингтон[5] Детройт[5] |
| Діяльність | журналістка, письменниця, кореспондентка |
| Галузь | журналіст |
| Alma mater | Університет Вейна і Martin Luther King High Schoold |
| Знання мов | американська англійська |
| Заклад | Hearst Communications і United Press International[5] |
| Членство | White House press corpsd |
| Роки активності | з 1943 |
| Конфесія | Антіохійська православна церква |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0858915 |
Гелен Томас (англ. Helen Thomas; 4 серпня 1920, Вінчестер, Кентуккі — 20 липня 2013, Вашингтон) — американська журналістка, автор і новинний кореспондент, колумніст газет медіаконгломерату «Герст корпорэйшн», член прес-корпусу Білого дому. Вона працювала протягом 57 років кореспондентом і, пізніше, главою бюро агентства «Юнайтед прес інтернешнл» з висвітлення подій в Білому домі. Томас працювала при всіх президентах США, починаючи з останніх років адміністрації Дуайта Ейзенхауера, висунувшись на перший план при Джоні Кеннеді і закінчивши на другому році роботи адміністрації Барака Обами. Вона була першою жінкою в керівництві Національного прес-клубу, першою жінкою, що стала членом і президентом Асоціації журналістів Білого дому, а також першою жінкою, що стала членом Грідірон-клубу.
Гелен Томас отримала популярність як кореспондент агентства United Press International, в якому вона пропрацювала 57 років. За Томас протягом багатьох років було зарезервовано центральне місце прямо перед президентом США в кімнаті для брифінгів в Білому домі. За сформованою традицією, саме Томас завершувала брифінги фразою «Дякую, пане президенте».
Журналістка працювала в Білому домі з 9 президентами США і прославилася умінням ставити незручні запитання. Найгостріше вона конфліктувала з Джорджем Бушем-молодшим, якого вважала найгіршим лідером США в історії і неодноразово публічно критикувала за розв'язування війни в Іраку. Саме під час перебування Буша на посаді президента Томас позбавили місця в першому ряду на брифінгах, а виступи глави держави завершувалися не знаменитою фразою журналістки, а словами Буша «Спасибі за ваші запитання».
У 2010 році, у віці 89 років, Гелен Томас змушена була припинити роботу кореспондента після того, як в інтернеті з'явився відеозапис з її негативними висловлюваннями на адресу Ізраїлю. На плівці вона говорила, що євреям потрібно «піти з Палестини і повернутися додому — до Німеччини, Польщі чи США». Після цього кар'єра Томас фактично завершилася.
Томас померла у своїй квартирі в столиці США, вона довгий час хворіла і виписалася з лікарні незадовго до смерті.
Бібліографія
- Listen Up Mr. President: Everything You Always Wanted Your President to Know and Do. (with co-author Craig Crawford) (Charles Scribner's Sons, 2009) ISBN 1-4391-4815-5
- The Great White House Breakout. (with co-author and illustrator Chip Bok) (Penguin Group, 2008) ISBN 978-0-8037-3300-8 (children's book)
- Watchdogs of Democracy? : The Waning Washington Press Corps and How It Has Failed the Public (Charles Scribner's Sons, 2006) ISBN 0-7432-6781-8
- Thanks for the Memories, Mr. President: Wit and Wisdom from the Front Row at the White House (Charles Scribner's Sons, 2003) ISBN 0-7432-0226-0
- Front Row at the White House: My Life and Times (Scribner, 2000) ISBN 0-684-86809-1
- Dateline: White House (Macmillan, 1975) ISBN 0-02-617620-3
Примітки
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #13348257X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в https://lccn.loc.gov/n82220849
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).