Гах Дмитро
| Гах Дмитро Миколайович | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження | 10 жовтня 1919 Хриплин |
| Смерть | 27 вересня 1945 (25 років) с. Кривоброди, Івано-Франківська область |
| Псевдо | «Скуба» |
| Військова служба | |
| Приналежність | |
| Вид ЗС | |
| Формування | УПА-Захід |
| Війни / битви | Боротьба УПА проти радянської армії |
| Командування | |
| курінь «Гайдамаки» (ВО-4 «Говерля») | |
| Нагороди та відзнаки | |
Дмитро́ Микола́йович Гах (псевдо: «Скуба»; (10 жовтня 1919, с. Хриплин – 27 вересня 1945, с. Кривоброди Коломийського району, Івано-Франківська область) – діяч УПА, командир куреня «Гайдамаки» у складі ВО-4 «Говерля», Лицар Срібного хреста бойової заслуги УПА 1 класу.
Життєпис
Народився Дмитро Гах 10 жовтня 1919 року в селі Хриплин в селянській родині Миколи та Софії Гахів. Навчався в «Рідній школі» в Станіславові, де зустрів чимало друзів по підпільній боротьбі.[1]
Член товариства «Просвіта», братства «Тверезість». Працював робітником на залізниці. Член ОУН. На початку другої світової війни потрапив у німецький полон, де зустрів німецького офіцера Бурду з Івано-Франківщини, який і допоміг вирватися на волю, про що розповів обласній газеті «Галичина» колишній політичний в'язень Іван Прошак.[1]
У 1940 році призваний до Червоної армії, де служив командиром танка. У 1941 року, на початку німецько-радянської війни потрапив в полон, перебував у таборі для військовополонених. Після звільнення служив у батальйоні «Нахтіґаль» (?-08.1941), а відтак 201-му батальйоні охоронної поліції «Шуцманшафт» (10.1941-12.1942), де мав звання лейтенанта. В УНС із 1943 року. Командир чоти вишкільного куреня УНС імені Євгена Коновальця «Чорні чорти» (07.1943 — весна 1944), сотні «Сурма» (весна 1944 — 10.1944), куреня «Гайдамаки» ТВ-21 «Гуцульщина» (10.1944-09.1945).
На вишкільній роботі показав себе як бездоганний знавець військової справи. Попри те, що Дмитро Гах був суворим і вимогливим вихователем, бійці любили його за демократичність і душевність. «Скуба» ніколи не вивищувався над курсантами, поділяв із вихованцями усі тяготи військово-польового побуту[2]. Обожнювали його і місцеві жителі[3].
Загинув через трагічну випадковість: під час обстрілу бійцями його куреня військових об'єктів у Коломиї неправильно заряджена міна розірвалась і осколком потрапив командиру у сонну артерію. Стрільці йшли від Воскресінців в Карпати, несучи важко пораненого Дмитра, по дорозі в Кривобродах він помер. Похований між селами Кривоброди і Пилипи Коломийського району Івано-Франківської області[3]. Старший булавний (10.1944), хорунжий (15.04.1945), поручник (31.08.1945), майор (27.09.1945) УПА.
Нагороди
- Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч. 1/45 від 25.04.1945 року командир куреня «Гайдамаки» ТВ 21 «Гуцульщина» Дмитро Гах — «Скуба» відзначений Срібним хрестом Бойової Заслуги УПА 1 класу.[4]
Вшанування пам'яті
- 14 жовтня 2017 року від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА в м. Івано-Франківську Срібний хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 006) передано Ганні Шукало, племінниці Дмитра Гаха-«Скуби».
Джерела та література
- Андрусяк Михайло. Брати грому. — Коломия : Вік, 2005. — 832 с. — 3000 прим. — ISBN 966-550-139-9.
- ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 60. — Арк. 240, 249
- ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. — Арк. 199, 202.
- Літопис УПА. Нова серія. Т. 25: Коломийська округа ОУН: Документи і матеріали. 1945—1952 / упоряд. Дмитро Проданик, Василь Гуменюк. — Київ; Торонто, 2015. — С. 50-52.
- Ільницький В., Пантюк М. Діяльність старшинської школи УПА імені полк. Є. Коновальця на Коломийщині (Із особистих зізнань Федора Стефановича — «Кропиви») // Східноєвропейський історичний вісник. — 2018. — Вип. 6. — С. 175.
- Лесів С., Коретчук Я. П. Хмара, сотник УПА. В огні повстання. УПА на відтинку Чорного Лісу 1943—1945. Додатки. — Калуш: Карпатський акцент, 2014. — С. 22. — ISBN 978-966-2728-10-1.
- Прошак Іван. До останнього подиху // Галичина. — 1995, 14 жовтня. — № 151 (1110). — С. 7.
Див. також
Примітки
- ↑ а б Прошак Іван. До останнього подиху // Галичина. — 1995, 14 жовтня. — № 151 (1110). — С. 7.
- ↑ Брати грому, 2005, с. 131.
- ↑ а б Брати грому, 2005, с. 214.
- ↑ Віталій Манзуренко. Лицарі Срібного хреста бойової заслуги 1-го та 2-го класів // Український визвольний рух. — 2007. — № 9. — С. 248—278.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
