YaChudo

Гамаль

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

Гамаль

α Ari в сузір'ї Овена.


Дані дослідження
Епоха J2000.0
Сузір'я Овен
Пряме піднесення 02г 07х 10,4071с[1]
Схилення +23° 27′ 44,723″[1]
Видима величина (V) 1,98 to 2,04[2]


Характеристики
Спектральний класK2IIICa-1[3]
Показник кольору U−B+1.12[3]
Показник кольору B−V+1.15[3]
Показник кольору V−R0.7[1]
Показник кольору R−I+0.62[3]
Тип змінностіОсциляції блиску
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −14,2 ± 0,9[1] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 190,73[1] мсд/рік

за схиленням: −145,77[1] мсд/рік

Паралакс (π) 49,48 ± 0,99мсд[1]
Відстань 66 світлових років
20,2 парсек
Абсолютна величина (MV) 0,48[note 1]
Подробиці
Маса2[5] M☉
Радіус13,9 ± 0,3 R☉
Світність90[5] (болометрична) L☉
Гравітація186 cm/s²[7][8][9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Температура4590[5] К
Металічність-0.09 ± 0.03
Металічність [Fe/H]−0,25[12][10][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Швидкість обертання (v sin i)Vsin(i)=< 17[3] км/с
Інші позначення
Гамаль, Хамаль, Hamul, Hamal, Ras Hammel, El Nath, Arietis, α Ari, Alpha Arietis, Alpha Ari, 13 Arietis, 13 Ari, BD+22 306, FK5 74, GC 2538, GJ 84.3, GJ 9072, HD 12929, HIP 9884, HR 617, LTT 10711, NLTT 7032, PPM 91373, SAO 75151.[1][3]
Посилання
SIMBADдані для alf+ari
Енциклопедія
Позасонячних планет		дані для alf+ari

Гамаль[14] (Хамаль, El Nath, Arietis, Al Ħamal rās al-ħamal) «голова барана» — альфа Овна (Aries), найяскравіша зоря у цьому сузір'ї (α Ari — 2,00m). Вона є червоним гігантом спектрального класу K2 IIICa-1, де приставка Ca вказує на те, що її спектр містить сильні лінії кальцію. α Ari є дещо холоднішою за наше Сонце, але приблизно вдвічі масивніша за нього й її радіус в 15 раз перевищує сонячний. Дана зоря розташована на відстані близько 66 світлових років від Землі й нерегулярно змінює свій блиск на 0.06 зоряної величини.[2]

Історичні дані

Велика видима яскравість зорі Гамаль та її розташування на нічному небі близько до площини екліптики (на малюнку праворуч показана штриховою лінією коричневого кольору) спричинило великий інтерес до неї з боку астрології. Річ у тім, що між 2000 та 100 роками до нашої ери точка весняного рівнодення для північної півкулі перебувала в сузір'ї Овена[15], тому всі астрологічні таблиці починалися з Овена.[16] Оскільки альфа Ari того часу була розташована неподалік від точки весняного рівнодення, то стародавні астрологи запам'ятали її як відповідний орієнтир на цю точку на нічному небі.[5] Згодом, внаслідок прецесії осі добового обертання Землі, точка весняного рівнодення перемістилася в область сузір'я Риб, проте порядок подання даних в астрологічних таблицях залишився незмінним.


Планетарна система

Унаслідок аналізу даних що до періодичної зміни променевої швидкості спектральних ліній поглинання в спектрі зорі Альфа Ari у 2011 році було відкрито існування масивної екзопланети, що рухається по орбіті навколо даної зорі.[17]

Система Гамаль
Планета
(по порядку віддалення
від зорі) 		Маса Радіус Велика піввісь
(а.о.) 		Орбітальний період
(діб) 		Нахил орбіти
(°) 		Ексцентриситет
орбіти 		Кіл-ть супутників
Альфа Ari b 1.8 ± 0.2 MJ ? 1.2 380.8 ± 0.3 ? 0.25 ± 0.03 ?

Див. також

Посилання

Джерела

  1. ↑ а б в г д е ж и NAME HAMAL -- Variable Star, database entry, SIMBAD. Accessed on line December 16, 2008.
  2. ↑ а б NSV 725, database entry, New Catalogue of Suspected Variable Stars, the improved version, Sternberg Astronomical Institute, Moscow, Russia. Accessed on line December 16, 2008.
  3. ↑ а б в г д е HR 617 [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.], database entry, The Bright Star Catalogue, 5th Revised Ed. (Preliminary Version), D. Hoffleit and W. H. Warren, Jr., CDS ID V/50. Accessed on line December 16, 2008.
  4. ↑ Sharma, Kaushal, Kembhavi, Ajit, Kembhavi, Aniruddha et al. Application of convolutional neural networks for stellar spectral classification // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2020. — Vol. 491, Iss. 2. — P. 2280–2300. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STZ3100 — arXiv:1909.05459
  5. ↑ а б в г Hamal [Архівовано 2008-12-08 у Wayback Machine.], Stars, Jim Kaler. Accessed on line December 16, 2008.
  6. ↑ а б B.-C. Lee, Mkrtichian D. E., I. Han et al. A likely exoplanet orbiting the oscillating K-giant α Arietis // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2011. — Vol. 529. — P. 134–134. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201016293 — arXiv:1104.4431
  7. ↑ а б H. Jönsson, N. Ryde, T. Nordlander et al. Abundances of disk and bulge giants from high-resolution optical spectra: I. O, Mg, Ca, and Ti in the solar neighborhood and Kepler field samples // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2017. — Vol. 598. — 11 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201629128 — arXiv:1611.05462
  8. ↑ а б Forsberg, R., Ryde, N., Jönsson, H. et al. Abundances of disk and bulge giants from high-resolution optical spectra. V. Molybdenum: The p-process element // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2022. — Vol. 666. — 12 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/202244013 — arXiv:2206.13575
  9. ↑ а б Jonsson H., Ryde N., Schultheis M. Abundances of disk and bulge giants from high-resolution optical spectra: III. Sc, V, Cr, Mn, Co, Ni // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2019. — Vol. 625. — P. A141. — 25 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201834247 — arXiv:1903.01476
  10. ↑ а б в Latham, David W. Rotational and Radial Velocities for a Sample of 761 HIPPARCOS Giants and the Role of Binarity // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2008. — Vol. 135, Iss. 1. — P. 209–231. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1088/0004-6256/135/1/209
  11. ↑ Järvinen, S. P., Strassmeier, K. G. A search for Maunder-minimum candidate stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2025. — Vol. 698. — 22 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/202554111 — arXiv:2504.19670
  12. ↑ а б McWilliam A. High-Resolution Spectroscopic Survey of 671 GK Giants. I. Stellar Atmosphere Parameters and Abundances // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 1990. — Vol. 74. — P. 1075–1128. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1086/191527
  13. ↑ а б Lambert D. L. Carbon, nitrogen, and oxygen abundances in G and K giants // The Astrophysical Journal Letters — United Kingdom: IOP Publishing, 1981. — Vol. 248. — P. 228–248. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1086/159147
  14. ↑ Овен // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 329. — ISBN 966-613-263-X.
  15. ↑ pp. 151, 152, The Ever-changing Sky: A Guide to the Celestial Sphere, James B. Kaler, Cambridge, UK: Cambridge University Press, 2002, ISBN 0-521-49918-6.
  16. ↑ p. 196, 365 Starry Nights: An Introduction to Astronomy for Every Night of the Year, Chet Raymo, New York: Simon and Schuster, 1982, ISBN 0-671-76606-6.
  17. ↑ B.-C. Lee1, D. E. Mkrtichian, I. Han1, K.-M. Kim1 and M.-G. Park «A likely exoplanet orbiting the oscillating K-giant α Arietis» 2011, A&A 529, 134

Примітки

  1. ↑ Беручи до уваги її видиму зоряну величину та значення паралаксу.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).