Галеаццо Чано

Галеаццо Чано італ. Galeazzo Ciano
Посол Італії у Ватикані
6 лютого 1943 — 25 липня 1943
Попередник:	Раффаеле Гуарілья
Наступник:	Франческо Бабушіо Ріццо
Член Палати фасцій і корпорацій
23 березня 1939 — 5 серпня 1943
Міністр закордонних справ Італії
11 червня 1936 — 6 лютого 1943
Прем'єр-міністр:	Беніто Муссоліні
Попередник:	Беніто Муссоліні
Наступник:	Беніто Муссоліні
Міністр преси та пропаганди Італії
23 червня 1935 — 11 червня 1936
Прем'єр-міністр:	Беніто Муссоліні
Попередник:	посада заснована
Наступник:	Діно Альфієрі
Посол Італії в Китаї
26 травня 1932 — 19 вересня 1933
Попередник:	Даніеле Варе
Наступник:	Раффаеле Боскареллі
Ім'я при народженні:	італ. Gian Galeazzo Ciano
Народження:	18 березня 1903 Ліворно, провінція Ліворно, Тоскана, Королівство Італія
Смерть:	11 січня 1944 (40 років) Верона, Венето, Італійська соціальна республіка
Причина смерті:	розстріл
Поховання:	Cimitero della Purificazioned
Країна:	Королівство Італія
Релігія:	католицтво
Ступінь:	лауреат
Партія:	Національна фашистська партія
Рід:	House of Cianod
Батько:	Костанцо Чаноd
Мати:	Carolina Pinid
Шлюб:	Едда Муссолініd
Діти:	Фабріціо Чаноd і Marzio Cianod
Автограф:
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Джан Галеа́ццо Ча́но, 2-й граф Кортела́ццо і Букка́рі (італ. Gian Galeazzo Ciano, conte di Cortellazzo e Buccari; 18 березня 1903, Ліворно, Королівство Італія — 11 січня 1944, околиця Верони, Королівство Італія) — італійський політик, дипломат і журналіст. Зять Беніто Муссоліні, 24 квітня 1930 одружився з його донькою Едді. Автор цінних щоденників.

Син видатного полководця та ветерана Першої світової війни Костанцо Чано. У юному віці він приєднався до фашистського руху, брав участь у марші на Рим 1922.

У 1925—1930 працював на дипломатичній службі, зокрема, у Ріо-де-Жанейро, Пекіні та Шанхаї (генеральний консул). Після повернення до Італії був, зокрема, міністром пропаганди у 1935—1936; у 1936 обійняв посаду міністра закордонних справ і члена Великої фашистської ради.

У міру зближення Муссоліні з нацистською Німеччиною Чано все більше розчаровувався в його політиці. З 1943 вів активну діяльність для виходу Італії з війни, у результаті чого втратив посаду міністра закордонних справ і був призначений послом у Ватикані.

24 липня 1943 на Великій фашистській раді підтримав резолюцію про відсторонення Муссоліні з посади.

Новий уряд маршала П'єтро Бадольо відмовився від послуг Чано, і останній разом з родиною втік до Німеччини. Це було серйозною помилкою, бо німці не забули про його діяльність щодо розриву союзу з Німеччиною. Чано схопили і видали владі Італійської соціальної республіки. Під тиском Гітлера і при повній байдужості Муссоліні, попри зусилля його дружини, на Веронському процесі Чано засудили до смертної кари, відтак на стрілецькому полігоні розстріляли бійці Чорносорочечники.

Автор знаменитих щоденників, у яких досить докладно описані провідні політичні фігури фашистської Італії та нацистської Німеччини.

Італійське слово італ. ciano вимовляється як [ˈʧiano], синонім італ. fiordaliso — волошка, а також ціан, тобто ціановий / блакитний / волошковий колір.^[1]

Італійське прізвище італ. ciano вимовляється як [ˈʧano].^[1]

• Пам'ятна медаль маршу на Рим
• Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія) — нагороджений тричі.
• Хрест «За військові заслуги» (Італія)
• Пам'ятна медаль військової операції в Східній Африці (1935—1936)
• Пам'ятна медаль експедиції в Албанію (1939)
• Вищий орден Святого Благовіщення (1939)
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (1939)
• Орден Корони Італії, великий хрест (1939)
• Савойський цивільний орден
• Колоніальний орден Зірки Італії, великий хрест
• Орден Вірності (Албанія), великий хрест
• Орден Скандербега, великий хрест
• Пам'ятна медаль війни 1940—1943

• Орден Пія IX, великий хрест (13 листопада 1937)
• Орден Золотої шпори (22 грудня 1939)
• Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього, великий хрест

• Орден Ізабелли Католички, ланцюг (18 липня 1938)
• Імперський орден Ярма та Стріл, ланцюг (9 липня 1939)

• Орден Білого лева, великий хрест (Чехословацька республіка; 7 червня 1937)
• Орден Білого Орла (Польща; 1938)
• Кавалер Великого хреста милості магістра (Мальтійський орден)
• Орден Заслуг німецького орла, великий хрест (Третій Рейх)

• «Останній монолог фашиста», Галеаццо Чано, видавництво Залізний тато, Київ, 2020; ISBN: 978-617-7653-16-4

• Ігнатьєв П. М. Чіано Галеаццо // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.

• Чіано // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• World War II Database [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.]