ГЕС Köklüce
| ГЕС Köklüce | |
|---|---|
| 40°29′38″ пн. ш. 36°55′37″ сх. д. / 40.494° пн. ш. 36.92705556° сх. д. | |
| Країна |  Туреччина |
| Стан | діюча |
| Річка | Єшиль-Ирмак |
| Початок будівництва | 1964 (гребля), 1975 (станція Köklüce |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1989 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 90 МВт |
| Середнє річне виробництво | 588 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 418 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 2 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
| Потужність гідроагрегатів | 2х45 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна |
| Висота греблі | 78 м |
| Власник | Gülsan Holding |
  ГЕС Köklüce | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Köklüce – гідроелектростанція на півночі Туреччини. Використовує ресурс із річки Єшиль-Ирмак, яка впадає до Чорного моря біля міста Самсун.
В 1966-му на Єшиль-Ирмаку завершили земляну греблю Алмус висотою 78 метрів, яка потребувала 3,4 млн м3 матеріалу. Вона забезпечує роботу пригреблевої ГЕС Алмус потужністю 27 МВт (знаходячись після малої ГЕС Çilehane з показником у 7 МВт, становить другий ступінь каскаду на Єшиль-Ирмаку), а також зрошення 21 тисячі гектарів земель. Споруда утримує витягнуте по долині річки на 21 км водосховище з площею поверхні 31 км2 та об’ємом 950 млн м3 (корисний об’єм 815 млн м3), в якому припустиме коливання рівня у операційному режимі між позначками 767 та 805 метрів НРМ (у випадку повені останній показник може зростати до 808 метрів НРМ).[1][2]
А в кінці 1980-х водосховище задіяли для живлення ще однієї, на цей раз дериваційної станції. Із нього у північному напрямку проклали тунель довжиною понад 7 км, який проходить під водорозділом з долиною річки Келькіт – великої правої притоки Єшиль-Ирмаку. Тунель продовжує напірний водовід довжиною біля 2 км, котрий подає ресурс до машинного залу, створюючи напір у 418 метрів. Основне обладнання станції становлять дві турбіни типу Френсіс потужністю по 45 МВт, які забезпечують виробництво 588 млн кВт-год електроенергії на рік.[3][4][5]
Відпрацьована вода відвідним каналом довжиною 1,6 км транспортується у Келькіт, по руслу якого далі слідує до ГЕС Tepekışla – останньої в каскаді на Келькіті, котрий впадає до Єшиль-Ирмаку перед водосховищем ГЕС Hasan Uğurlu. Можливо відзначити, що на природному руслі Єшиль-Ирмаку між греблею Алмус та водосховищем Hasan Uğurlu окрім зазначеної вище ГЕС Алмус працює ще цілий ряд гідроелектростанцій, проте потужність жодної з них не досягає 50 МВт.
Примітки
- ↑ Almus Dam (Tokat, 1966). Structurae (англ.). Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.
- ↑ Almus Baraji Golu (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2019.
- ↑ Köklüce Hidroelektrik Santrali (HES). Enerji Atlası (tr-TR) . Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.
- ↑ BLACK SEA REGIONAL TRANSMISSION PLANNING PROJECT: PSSE/OPF Regional Model Construction Report (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 серпня 2014.
- ↑ Kokluce HPP. www.paletinsaat.com. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).