ГЕС Сен-Шама
| ГЕС Сен-Шама | |
|---|---|
фр. centrale hydroélectrique de Saint-Chamas[1]  | |
 | |
| 43°31′46″ пн. ш. 5°04′27″ сх. д. / 43.529416666667° пн. ш. 5.0741388888889° сх. д. | |
| Країна |  Франція |
| Адмінодиниця | Сен-Шама |
| Стан | діюча |
| Річка | Дюранс |
| Каскад | каскад на Дюранс |
| В експлуатації з | 1966 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1965 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 153 МВт |
| Середнє річне виробництво | 610 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 72 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | 265 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 |
| Власник | EDF |
| Оператор | Électricité de France |
  ГЕС Сен-Шама | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Сен-Шама (фр. Saint-Chamas) — гідроелектростанція на південному сході Франції. Розташована після ГЕС Салон, становить нижній ступінь у каскаді на річці Дюранс (ліва притока Рони).
Станція Сен-Шама розташована за межами долини Дюрансу, на фінальному відтинку дериваційного каналу, що прямує від цієї річки у південному напрямку через відроги Прованських Передальп до Ліонської затоки Середземного моря. Подолавши понад 14 км каналу, вода надходить до машинного залу ГЕС Сен-Шама, розташованого на північному узбережжі лагуни Етан-де-Берр (знаходиться між гирлом Рони та Марселем).
Загальна потужність станції, обладнаної трьома турбінами типу Френсіс, що працюють при напорі 72 метри, становить 153 МВт,[2] а річне виробництво електроенергії становить 610 млн кВт-год.[3]
Управління роботою ГЕС Сен-Шама здійснюється із диспетчерського центру на станції Сент-Тюль.[4]
Примітки
- ↑ https://www.edf.fr/edf/cp-jie-2016-a-saint-chamas
- ↑ Simeons, Charles (24 квітня 2014). Hydro-Power: The Use of Water as an Alternative Source of Energy (англ.). Elsevier. ISBN 9781483145617. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
- ↑ Hydrelect - Provence-Alpes-CA - Saint-Chamas. www.hydrelect.info. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
- ↑ Ramamoorty, M. (22 січня 2016). Automation and Instrumentation for Power Plants: Selected Papers from the IFAC Symposium, Bangalore, India, 15-17 December 1986 (англ.). Elsevier. ISBN 9781483298887. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).