ГЕС Жинвалі

ГЕС Жинвалі
англ. Zhinvali Hydro Power plant[1]
42°08′04″ пн. ш. 44°46′21″ сх. д. / 42.134314° пн. ш. 44.772622° сх. д.
Країна	Грузія
Адмінодиниця	Душетський муніципалітет[2]
Стан	діюча
Річка	Арагві
Початок будівництва	1974
В експлуатації з	1985[3][2]
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1985
Основні характеристики
Установлена потужність	130  МВт
Середнє річне виробництво	485  млн кВт·год
Тип ГЕС	із відвідною деривацією
Розрахований напір	128  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	4 ЛМЗ
Витрата через турбіни	110  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	4 Електросила
Потужність гідроагрегатів	4 × 32,5  МВт
Основні споруди
Тип греблі	кам'яно-накидна із глиняним ядром
Висота греблі	102  м
Довжина греблі	415  м
Оператор	Georgian Water and Powerd[4]
ГЕС Жинвалі
Мапа
ГЕС Жинвалі у Вікісховищі

ГЕС Жинвалі (Жинвальська ГЕС, груз. ჟინვალის წყალსაცავი) — гідроелектростанція у Грузії поблизу населеного пункту Жинвалі та за 40 кілометрів на північ від столиці країни Тбілісі. Використовує ресурс із річки Арагві, лівої притоки Кури (басейн Каспійського моря).

Перший агрегат ГЕС було запущено в 1985 році. Крім вироблення електроенергії виконує важливу функцію водопостачання міста Тбілісі.

У 2007 році, Жинвальська ГЕС разом з системою водопостачання Тбілісі і Мцхета була продана швейцарській компанії Multiplex Solutions за $ 85 млн ^[5]. Потужність станції обмежена наявністю проблеми з пропускною здатністю відвідного тунелю, планується будівництво другої гілки тунелю ^[6].

Конструктивно являє собою високонапірну греблю-дериваційну ГЕС з регулюючим водосховищем, підземною будівлею ГЕС і безнапірно відводної деривації. Склад споруд ГЕС: ^[7]

• насипна галечникова гребля висотою 102 м, довжиною 415 м та товщиною від 9 (по гребеню) до 485 (по основі) метрів. Гребля утворює Жинвальське водосховище з повним об'ємом 520 млн.м³ і корисним об'ємом 370 млн м³. Вона потребувала 5,6 млн м³ матеріалу, крім того, здійснили екскавацію 5,9 млн м³ породи.;
• водоскид відкритого типу;
• глибинний водоскид;
• водоприймальник;
• тунельний напірний водовід довжиною 628 м;
• підземна будівля ГЕС;
• відвідний безнапірний тунель довжиною 8,5 км;
• відвідний канал довжиною 1,5 км;
• буферний басейн для вирівнювання витрат води після ГЕС і забезпечення забору води в водопровід;
• ОРУ 110/220 кВ.

Розташований неподалік греблі машинний зал споруджений у підземному виконанні на глибині 110 метрів. Він має розміри 61х15 метрів при висоті 41 метр та потребував екскавації 138 тис. м³ породи та використання 62 тис. м³ бетону.

Відпрацьована вода потрапляє у відвідний тунель діаметром 5 м, прокладання якого потребувало вибірки 290 тис. м³ породи та використання 65 тис. м³ бетону. Далі трасу продовжує відкритий канал, який виводить до розташованого на правобережжі річки нижнього балансувального резервуара, з якого вода через шлюз скидається до Арагві.

Потужність ГЕС — 130 МВт, середньорічне вироблення — 484 млн. КВт·год. У будівлі ГЕС встановлено 4 гідроагрегати з вертикальними радіально-осьовими турбінами РВ 170-В-180, що працюють при розрахунковому напорі 128 м (максимальний напір 160 м) та забезпечують виробництво 485 млн кВт·год електроенергії на рік. Максимальна витрата через кожну турбіну — 29,25 м³/сек, діаметр робочого колеса — 1,8 м. Турбіни приводять в дію підвісні гідрогенератори СВ 425/135-14 потужністю по 32,5 МВт. Гідросилове обладнання вироблено харківськими підприємствами — турбіни «Турбоатомом», генератори «Електроважмашем»^[8].

ГЕС забезпечує водопостачання міст Тбілісі^[9][10], Мцхета, Руставі та прилеглих населених пунктів, а також зрошення земель ущелини річки Іорі. З буферного басейну ГЕС починається водовід господарського та питного водопостачання довжиною 36,7 км, забезпечений фільтрувальною станцією.