YaChudo

ГЕС Ітауба

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

ГЕС Ітауба
29°15′41″ пд. ш. 53°14′09″ зх. д. / 29.2615° пд. ш. 53.2358° зх. д.
КраїнаБразилія Бразилія
АдмінодиницяPinhal Granded[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Стандіюча
РічкаЖакуй
Каскадкаскад на Жакуй
Початок будівництва1973
В експлуатації з1978[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1979
Основні характеристики
Установлена потужність500  МВт
Середнє річне виробництво1664  млн кВт·год
Тип ГЕСдериваційна
Розрахований напір87,6  м
Характеристики обладнання
Тип турбінФренсіс
Кількість та марка турбін4
Кількість та марка гідрогенераторів4
Потужність гідроагрегатів4х125  МВт
Основні споруди
Тип греблікам’яно-накидна із глиняним ядром
Висота греблі92  м
Довжина греблі385  м
ВласникCompanhia Estadual de Geracao e Transmissao de Energia Eletrica (CEEE GT)
ОператорCompanhia Estadual de Geração de Energia Elétricad[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГЕС Ітауба. Карта розташування: Бразилія
ГЕС Ітауба
ГЕС Ітауба
Мапа
Мапа

ГЕС Ітауба – гідроелектростанція на південному сході Бразилії у штаті Ріу-Гранді-ду-Сул. Знаходячись між ГЕС Leonel de Moura Brizola (вище по течії) та ГЕС Dona Francisca, входить до складу каскаду на річці Жакуй, котра біля столиці провінції міста Порту-Алегрі впадає в лиман Гуаїба сполученого з Атлантичним океаном озера-лагуни Патус.

В межах проекту річку перекрили кам’яно-накидною греблею із глиняним ядром висотою 92 метра та довжиною 385 метрів. Вона утримує водосховище з площею поверхні 13,29 км2 та периметром 141 км, коливання рівня поверхні якого в операційному режимі відбувається між позначками 183 та 184 метри НРМ (максимальний рівень на випадок повені сягає 185 метра НРМ).

В районі станції річка описує вигнуту на південний схід петлю, на завершенні якої проходить за пару сотень метрів від водосховища. В цьому місці облаштували водоскиди, яких не має основна гребля, та водозабірну споруду. Від останньої по чотирьох водоводах діаметром 5,8 метра ресурс подається у машинний зал.

Основне обладнання станції становлять чотири турбіни типу Френсіс потужністю по 125 МВт, які при напорі у 87,6 метра забезпечують виробництво 1664 млн кВт-год електроенергії на рік.[4][5][6]

Примітки

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).