ГЕС Ітауба
| ГЕС Ітауба | |
|---|---|
| 29°15′41″ пд. ш. 53°14′09″ зх. д. / 29.2615° пд. ш. 53.2358° зх. д. | |
| Країна | |
| Адмінодиниця | Pinhal Granded[1] |
| Стан | діюча |
| Річка | Жакуй |
| Каскад | каскад на Жакуй |
| Початок будівництва | 1973 |
| В експлуатації з | 1978[2] |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1979 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 500 МВт |
| Середнє річне виробництво | 1664 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 87,6 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 4 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 |
| Потужність гідроагрегатів | 4х125 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам’яно-накидна із глиняним ядром |
| Висота греблі | 92 м |
| Довжина греблі | 385 м |
| Власник | Companhia Estadual de Geracao e Transmissao de Energia Eletrica (CEEE GT) |
| Оператор | Companhia Estadual de Geração de Energia Elétricad[3] |
ГЕС Ітауба | |
| Мапа | |
![]() | |
ГЕС Ітауба – гідроелектростанція на південному сході Бразилії у штаті Ріу-Гранді-ду-Сул. Знаходячись між ГЕС Leonel de Moura Brizola (вище по течії) та ГЕС Dona Francisca, входить до складу каскаду на річці Жакуй, котра біля столиці провінції міста Порту-Алегрі впадає в лиман Гуаїба сполученого з Атлантичним океаном озера-лагуни Патус.
В межах проекту річку перекрили кам’яно-накидною греблею із глиняним ядром висотою 92 метра та довжиною 385 метрів. Вона утримує водосховище з площею поверхні 13,29 км2 та периметром 141 км, коливання рівня поверхні якого в операційному режимі відбувається між позначками 183 та 184 метри НРМ (максимальний рівень на випадок повені сягає 185 метра НРМ).
В районі станції річка описує вигнуту на південний схід петлю, на завершенні якої проходить за пару сотень метрів від водосховища. В цьому місці облаштували водоскиди, яких не має основна гребля, та водозабірну споруду. Від останньої по чотирьох водоводах діаметром 5,8 метра ресурс подається у машинний зал.
Основне обладнання станції становлять чотири турбіни типу Френсіс потужністю по 125 МВт, які при напорі у 87,6 метра забезпечують виробництво 1664 млн кВт-год електроенергії на рік.[4][5][6]
Примітки
- ↑ https://www.gov.br/mme/pt-br/acesso-a-informacao/legislacao/portarias-interministeriais/portaria-interministerial-mme-me-n-3-2021.pdf/@@download/file
- ↑ https://www.jornaldocomercio.com/economia/2023/08/1119798-energia-na-agua-do-centro-do-rio-grande-do-sul.html
- ↑ https://sema.rs.gov.br/upload/arquivos/202112/22091805-ceee-geracao-audiencia-publica-apr-vf-04nov2021.pdf
- ↑ Seguranca da barragem (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 серпня 2017.
- ↑ PLANO DE USO E OCUPAÇÃO DO SOLO NO ENTORNO DO RESERVATÓRIO DA UHE ITAÚBA (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 лютого 2019.
- ↑ Itauba Hydroelectric Power Plant Brazil - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 12 березня 2018.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
