Вільям Пліт
| Вільям Пліт | |
|---|---|
| англ. William Pleeth | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 12 січня 1916 |
| Місце народження | Лондон |
| Дата смерті | 6 квітня 1999 (83 роки) |
| Місце смерті | Лондон |
| Громадянство | Велика Британія |
| Професії | віолончеліст |
| Відомі учні | Anssi Karttunend, Жаклін Дю Пре[1], Ofra Harnoyd і Amanda Forsythd  |
| Інструменти | віолончель |
| Жанри | класична музика |
| Колективи | Аллегрі-квартет |
| Нагороди |  |
Вільям Пліт (англ. William Pleeth; 12 січня 1916, Лондон — 6 квітня 1999, там само) — британський віолончеліст.
Народився в родині єврейських емігрантів з Польщі. В 10-річному віці вступив до Лондонської школи віолончелістів Херберта Волен, потім протягом двох років навчався в Лейпцигу у Юліуса Кленгеля. В 1932 р. в Лейпцизі почав виступати в концертах; відомо, зокрема, виконання квартету для чотирьох віолончелей Кленгеля за участю самого Кленгеля, Пліта і двох його товаришів по навчанню: Фріца Шертеля та Еммануеля Фойермана.
В 1933 р. Пліт дав перший концерт у Лондоні; рубіжним для його кар'єри стало виконання в 1940 р. в трансляції радіо BBC концерту Роберта Шумана (з симфонічним оркестром BBC під орудою Адріана Боулта). Проте надалі Пліт віддав перевагу ансамблевій кар'єрі, хоча й залишив ряд записів як соліст (зокрема, сонати Бетховена та Концертну симфонію для скрипки та віолончелі з оркестром Моцарта). В 1936 — 1941 рр.. він виступав у квартеті Гаррі Блеха, в 1940-і роки грав у складі фортепіанного тріо з Едмундом Рабброй (партію скрипки виконували в різний час Норберт Брайнін і Еріх Грюнберг), а в 1953 р. став одним із засновників Аллегрі-квартету та виступав в його складі до 1967.
В 1948 — 1978 рр.. Пліт був професором віолончелі в Гілдхоллській школі музики, а з 1977 р. викладав у Школі Ієгуді Менухіна. Лекції та семінари Пліта в школі Менухіна лягли в основу його книги «Віолончель» (англ. Cello, перевидана 2001), адресованої вже достатньо зрілим виконавцям, що вдосконалюють свою майстерність, і містить як практичні поради, так і основи виконавської філософії. Пліта називали «Одним з найбільших віолончелістів-педагогів століть»[2]. Найбільш знаменитою його ученицею була Жаклін дю Пре. Серед інших вихованців Пліта — Колін Карр, Роберт Коен, а також його власний син Ентоні Пліт. Музикантами стали й онучки Пліта Тетті Тео (віолончель) і Люсі Тео (альт).
Джерела
- ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew, D. Cannadine — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ Annette Morreau. William Pleeth Memorial Concert // The Independent, 17 January 2000. (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).