YaChudo

Вільшка

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

село Вільшка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Брусилівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040050050082306 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Вільшка 
Основні дані
Населення 185 (2001)
Площа 86,99 км²
Густота населення 2,13 осіб/км²
Поштовий індекс 12631
Географічні дані
Географічні координати 50°13′59″ пн. ш. 29°39′14″ сх. д. / 50.23306° пн. ш. 29.65389° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		188 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Митрополита Іларіона, 50, смт Брусилів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12601
Карта
Вільшка. Карта розташування: Україна
Вільшка
Вільшка
Вільшка. Карта розташування: Житомирська область
Вільшка
Вільшка
Мапа
Мапа

CMNS: Вільшка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ві́льшка (раніше також Вульшка, Ульшка, Вільшанка) — село в Україні, у Брусилівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 185 осіб (2001). У 1923—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Населення

В середині 19 століття в поселенні налічувалося 558 жителів[1], за довідником 1885 року в селі мешкало 662 особи, налічувалося 70 дворових господарства[2], наприкінці 19 століття — 952 особи, з них 474 чоловіки та 478 жінок, дворів — 175[3], або 1 035 мешканців та 81 двір[4].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 953 особи, з них: православних — 917, чоловіків — 478, жінок — 475[5].

Відповідно до перепису населення СРСР, станом на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 1 184 особи, з них, за статтю: чоловіків — 580, жінок — 604; етнічний склад: українці — 1 177, росіяни — 2, поляки — 5. Кількість господарств — 278[6].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 226 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 185 осіб[7].

Історія

Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, власність новогрудського старости Чацького, сплачувало із 30 дворів 4 злотих і 21 грош до замку та 18 злотих і 24 гроші до скарбу[8].

У 1768 році, під час Коліївщини, Іван Бондаренко проходив через Вульшку, повертаючись з Білої Церкви[9].

У середині 19 століття — сільце Вульшка Радомисльського повіту Київської губернії. Входило до православної парафії у Дивині, за 3 версти. Належало поміщикові Данилу Крижанівському, були цегельня та цукроварня. Землі 1 938 десятин[1].

У другій половині 19 століття — село Брусилівської (1 стану) Радомисльського повіту Київської губернії, за 40 верст від Радомисля. Входило до православної парафії у Дивині, за 3 версти. Мешканців 251, за Похилевичем — 694. Селяни, в кількості 242 ревізьких душ, отримали під виплату 880 десятин землі. Великий землевласник — І. Крижанівський: 460 десятин ріллі, 518 десятин під лісом, 12 десятин невживаних земель[10]. За довідником 1885 року — колишнє власницьке сільце Брусилівської волості Радомисльського повіту Київської губернії, лежало біля болота. Були заїзд, лавка[2].

Наприкінці 19 століття — власницьке сільце Брусилівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль — 45 верст, до центру волості, містечка Брусилів, де розміщувалися також найближчі телеграфна та поштова земська станції — 10 верст, до найближчої залізничної станції Фастів — 25 верст, до найближчої поштової казенної станції у с. Ставище — 16 верст. Основним заняттям мешканців було хліборобство, крім того селяни підробляли у Києві. У селі числилося 1 615 десятин землі, з яких 469 десятин належало поміщикам, 909 десятин — селянам, 238 десятин — іншим прошаркам населення. Поселення належало В. Крижанівському та А. Іванченку, господарство вели самі поміщики, застосовували трипільну сівозміну, як і селяни. В селі були православна церква, школа грамоти, 3 вітряних млини, кузня, маслобійня, хлібна комора. Пожежна команда мала 3 бочки[3][4].

У 1923 році включене до складу новоствореної Вільшанської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Брусилівського району Білоцерківської округи; адміністративний центр ради. 11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, село підпорядковане Хомутецькій сільській раді Брусилівського району Житомирської області. 5 серпня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 790 «Про уточнення назв і перейменування деяких населених пунктів в районах області», уточнено назву з Вільшанка на Вільшка. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Коростишівського району Житомирської області, 4 травня 1990 року повернуте до складу відновленого Брусилівського району[11].

28 липня 2016 року увійшло до складу новоутвореної Брусилівської селищної територіальної громади Брусилівського району Житомирської області[12]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоутвореного Житомирського району Житомирської області[13].

Примітки

  1. ↑ а б Похилевич Л. (1864). Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи или Статистическія, историческія и церковныя заметки о всехъ деревняхъ, селахъ, мѣстечкахъ и городахъ, въ предѣлахъ губерніи находящихся (рос. дореф.). Київ: Типографія Печерской Лавры. с. 170. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 1 червня 2024.
  2. ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 167. (рос. дореф.)
  3. ↑ а б 29. Д. Ульшка // Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Київ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10. 1900. с. 1019. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 2 червня 2024.
  4. ↑ а б Ulszka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 673. (пол.)
  5. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 88. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  6. ↑ Населені місця Київщини. Попередні підсумки перепису 17 грудня 1926 року (PDF). Київське округове статистичне бюро. 1927. с. 26. Архів оригіналу (PDF) за 25 вересня 2015. Процитовано 2 червня 2024.
  7. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 2 червня 2024.
  8. ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 47. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 2 червня 2024.
  9. ↑ Євген Букет. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  10. ↑ Ulszka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 788. (пол.)
  11. ↑ Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 233-234, 568. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 2 червня 2024.
  12. ↑ Хомутецька сільська рада Житомирська область, Брусилівський район. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 11 червня 2020.
  13. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 2 червня 2024.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).