Вілметт
| Селище | |
|---|---|
Вілметт англ. Wilmette | |
 Храм бахаїзму | |
| Координати 42°04′38″ пн. ш. 87°43′25″ зх. д. / 42.077222222222° пн. ш. 87.723611111111° зх. д. | |
| Країна | |
| Штат | Іллінойс |
| Округ | Кук |
| Межує з | Еванстон, Скокі, Ґленв'ю, Віннетка, Нортфілд, Кенілворт  |
| Дата заснування | 1872 |
| Площа | 14,02 км² |
| Висота центру | 193 м |
| Населення | 28 170 осіб (1 квітня 2020)[1] |
| Густота населення | 1932,03 осіб/км² |
| Телефонний код | 847 and 224 |
| Поштовий індекс | 60091 |
| Код FIPS | 1782075 |
| GeoNames | 4916732 |
| OSM | r123455 ·R |
| Офіційний сайт | wilmette |
  Вілметт Вілметт (США)  Вілметт Вілметт (Іллінойс) | |
 | |
 Вілметт у Вікісховищі | |
Вілметт (англ. Wilmette) — селище (англ. village) в США, в окрузі Кук штату Іллінойс. Передмістя Чикаго, розташоване на північ від його центру. На півдні межує з Еванстоном та Скокі. Населення — 28 170 осіб (2020).
Історія
Село назване на честь Антуана Вілметта, французького місіонера, який 1829 року переконав індіанське населення підписати угоду (Second Treaty of Prairie du Chien) з урядом США. За цією угодою, індіанці залишали сучасну територію Вілметта в обмін на резервації на заході Іллінойсу.
Мали місце пропозиції приєднами Вілметт до Еванстона. На першому референдумі 1894 року пропозиція не була підтримана з рахунком 168-165, три інші також не знайшли підтримки.[2][3]
Бахаїстський храм було побудовано між 1920 та 1953 роками[4][5].
Пам'ятки
У Вілметті знаходиться храм бахаїзму, єдиний у США. В 2007 році храм було названо одним із «семи чудес Іллінойсу» туристичним бюро штату[6]. Храм відкритий цілодобово, вхід безкоштовний.
Також у селі розташований Джиллсон-парк із пляжем, яхт-клубом та майданчиком для вигулу собак.[7] Окрім того, парк містить спеціальний пляж для собак[8], літній театр, тенісні корти, волейбольні майданчики, футбольні поля та грилі для барбекю.[9].
Географія
Вілметт розташований за координатами 42°4′38″ пн. ш. 87°43′43″ зх. д. / 42.07722° пн. ш. 87.72861° зх. д. (42.077323, -87.728621)[10]. За даними Бюро перепису населення США в 2010 році селище мало площу 14,02 км², з яких 13,99 км² — суходіл та 0,02 км² — водойми.
Демографія
| Історія переписів | |||
|---|---|---|---|
| Перепис | Населення | Зміна в % | |
| 1880 | 419 | — | |
| 1890 | 1458 | 248,0% | |
| 1900 | 2300 | 57,8% | |
| 1910 | 4943 | 114,9% | |
| 1920 | 7814 | 58,1% | |
| 1930 | 15 233 | 94,9% | |
| 1940 | 17 226 | 13,1% | |
| 1950 | 18 162 | 5,4% | |
| 1960 | 28 268 | 55,6% | |
| 1970 | 32 134 | 13,7% | |
| 1980 | 28 229 | −12,2% | |
| 1990 | 26 530 | −6,0% | |
| 2000 | 27 651 | 4,2% | |
| 2010 | 27 087 | −2,0% | |
| 2020 | 28 170 | 4,0% | |
| Decennial US Census | |||
Згідно з переписом 2010 року[11], у селищі мешкало 27 087 осіб у 9742 домогосподарствах у складі 7533 родин. Густота населення становила 1932 особи/км². Було 10290 помешкань (734/км²).
Расовий склад населення:
|
До двох чи більше рас належало 2,1 %. Частка іспаномовних становила 3,3 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 29,4 % — особи молодші 18 років, 53,8 % — особи у віці 18—64 років, 16,8 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 44,8 року. На 100 осіб жіночої статі у селищі припадало 92,3 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 87,7 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив 196 315 доларів США (медіана — 132 110), а середній дохід на одну сім'ю — 225 819 доларів (медіана — 159 185). Медіана доходів становила 119 540 доларів для чоловіків та 77 332 долари для жінок.[Прим. 1] За межею бідності перебувало 2,8 % осіб, у тому числі 1,7 % дітей у віці до 18 років та 5,9 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 11 755 осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 29,0 %, науковці, спеціалісти, менеджери — 22,7 %, фінанси, страхування та нерухомість — 15,5 %.
Галерея
-
Знак на в'їзді -
Станція метро Linden -
Спілка істориків -
Стара залізнична станція
Примітки
- ↑ Річний дохід на особу, яка працювала на повну ставку. Оцінка в доларах 2015 року.
Джерела
- ↑ перепис населення США 2020 / за ред. Бюро перепису населення США
- ↑ Encyclopedia of Chicago, Wilmette, IL. Chicago Historical Society. Архів оригіналу за 24 грудня 2007. Процитовано 15 січня 2008.
- ↑ Scott, David W. (2005–Бер/Квіт). North suburban history: Temperance, tolerance, and the shaping of the northshore. Illinois Heritage. с. 7—8. Архів оригіналу за 17 червня 2011. Процитовано 18 грудня 2008.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ Nancy Ryan. "Bahais celebrate anniversary; Faith's House of Worship in Wilmette 75 years old". Chicago Tribune. June 12, 1987. 6.
- ↑ Whitmore, Bruce W. (1984). The Dawning Place. Baha'i Publishing Trust. с. 230. ISBN 0-87743-193-0.
- ↑ Seven Wonders of Illinois. Архів оригіналу за 19 грудня 2007. Процитовано 2 січня 2008.
- ↑ Gillson Park. Архів оригіналу за 26 грудня 2007. Процитовано 2 січня 2008.
- ↑ Gilson Park. Архів оригіналу за 7 липня 2009. Процитовано 10 березня 2013.
- ↑ Starlight Theater & Mallinckrodt Concerts. Архів оригіналу за 18 березня 2013. Процитовано 10 березня 2013.
- ↑ Gazetteer. Бюро перепису населення США. Процитовано 16 червня 2019.(англ.)
- ↑ American FactFinder. Бюро перепису населення США. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 16 червня 2019.(англ.)
|
Це незавершена стаття про Іллінойс. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).