Ейтор Вілла-Лобос
| Ейтор Вілла-Лобос | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | порт. Heitor Villa-Lobos  |
| Дата народження | 5 березня 1887[1][2][…] |
| Місце народження | Ріо-де-Жанейро, Бразильська імперія[4][5][…] |
| Дата смерті | 17 листопада 1959[1][2][…] (72 роки) |
| Місце смерті | Ріо-де-Жанейро, Бразилія[4][5][…] |
| Поховання | Кладовище Святого Іоанна Хрестителя (Ріо-де-Жанейро)[7] |
| Роки активності | 1915 — 1958 |
| Громадянство |  Бразилія[6] |
| Професії | композитор, хореограф, диригент, музикознавець, вчитель, класичний гітарист, піаніст, гітарист, віолончеліст |
| Інструменти | гітара |
| Жанри | опера і симфонія |
| Magnum opus | String Quartet No. 14d, Chôros No. 1d, String Quartet No. 3d і Bachianas Brasileirasd |
| Членство | Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd і Academia Brasileira de Músicad[8] |
| Нагороди | |
| Батько | Raul Villa-Lobosd |
| У шлюбі з | Arminda Villa-Lobosd[4] |
 Файли у Вікісховищі | |
Ейтор Вілла-Лобос (точніше: Ейтор Віла-Лобуш; порт. Heitor Villa-Lobos, 5 березня 1887, Ріо-де-Жанейро — 17 листопада 1959, Ріо-де-Жанейро) — бразильський композитор, знавець музичного фольклору, диригент, педагог. Брав уроки у Ф. Браґи.
Біографія
Народився 5 березня 1887 в Ріо-де-Жанейро.
У 1905—1912 роках подорожував країною, вивчав народний побут, музичний фольклор (записав понад 1000 народних мелодій). З 1915 року виступав з авторськими концертами.
У 1923—1930 роках мешкав переважно в Парижі, спілкувався з французькими композиторами.
У 1930-х роках провів велику роботу з організації в Бразилії єдиної системи музичної освіти, заснував ряд музичних шкіл і хорових колективів.
Помер 17 листопада 1959 в Ріо-де-Жанейро.
Діяльність
Ейтор Вілла-Лобос є автором спеціальних навчальних посібників («Практичне керівництво», «Хоровий спів», «Сольфеджіо» та ін.), теоретичної праці «Музичне виховання». Він також виступав як диригент, музично-громадський діяч, пропагував на батьківщині й в інших країнах бразильську музику. Музичну освіту здобув у Парижі, де познайомився з А. Сеґовією, якому надалі присвятив усі свої твори для гітари. Твори Вілла-Лобоса для гітари мають яскраво виражений національний характер, містять сучасні ритми й гармонії, які тісно сплітаються з самобутніми піснями і танцями бразильських індіанців і негрів.
Вілла-Лобос був главою національної композиторської школи. Виступив ініціатором створення Бразильської академії музики (з 1945 року — її президент)
Розробив систему музичного виховання дітей.
У творчому доробку композитора: 9 опер, 15 балетів, 20 симфоній, 18 симфонічних поем, 9 концертів, 17 струнних квартетів; 14 «Шорос» (1920−29), «Бразильські бахіани» (1944) для інструментальних ансамблів, безліч хорів, пісень, музика для дітей, обробки фольклорних зразків та ін. — усього понад тисяча найрізноманітніших творів.
Вшанування пам'яті
- У 1986 році в Ріо-де-Жанейро відкрито музей Вілла-Лобоса.
- На честь музиканта названо астероїд.
- Вілла-Лобос зображений на банкноті 500 бразильських крузадо.
Вілла-Лобос та Україна
Український поет-модерніст Микола Бажан включив до циклу «Нічні концерти» вірш «Бразиліана Вілла Лобоса»[9]:
- Як марево південне, як далеч бездонна,
- Нараз розгорнулась мелодій запона,
- І з перших же тактів і тонів прелюду
- Розкрились, покірні творимому чуду,
- Печалі і сни чужедального люду,
- Його сподівання, легенди, химери, -
- - І легко піднісся,
- мов час з-над пригашених вогнищ тапери...
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118768476 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б в Musica Brasilis
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ http://www.abmusica.org.br/academico.php?id=2
- ↑ Микола Бажан. Том 1. Бразиліана Віла Лобоса. — Київ, 1984. — С.607-611
Посилання
- Сайт, присвячений композитору [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).