YaChudo

Війна світів

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

«Війна світів»
Репринт в журналі "Amazing Stories" 1927 року
АвторГерберт Веллс
Назва мовою оригіналуThe War of the Worlds
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Моваанглійська
Темавторгнення інопланетян і колоніалізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрнаукова фантастика
МісцеЛондон Редагувати інформацію у Вікіданих
ВидавництвоВелика Британія Heinemann
Видано1898
Попередній твірНевидимець (1897)
Наступний твірСплячий прокидається (1899)
Видання українською
Видано українською
  • невідомо (1917)
  • Григорій Піддубний (1921, 1929)
  • Дмитро Паламарчук, Микола Іванов (1967, 1977)
  • Володимир Хорошенко (2007)
  • Вероніка Гладка, Катерина Корякіна, Дмитро Паламарчук, А. Гордені, О. Ґордон (2023)

«Війна світів» (англ. The War of the Worlds) — науково-фантастичний роман англійського письменника Герберта Веллса. Роман написано 1897 року; уперше його видано у квітні того ж року в журналі «Pearson's Magazine» і в лютому 1898 року окремою книгою.

Роман описує вторгнення інопланетних прибульців (марсіан, марсіян у більшості видань українською) на Землю та марні спроби протистояти їм, що, однак, має несподівану розв'язку. Сюжет роману був підказаний братом письменника — йому й присвячена «Війна світів».

Сюжет

У статті використано поширений переклад Дмитра Паламарчука, в якому інопланетні прибульці названі «марсіянами».

...А в цей час істоти, які своїм розвитком стоять вище нас настільки, наскільки ми стоїмо вище від допотопних тварин, істоти з великим холодним жорстоким розумом, дивилися заздрісними очима на Землю, повільно й упевнено плекаючи свої ворожі супроти нас плани.

Книга перша: Прибуття марсіян

Напад марсіянських крокуючих машин

Оповідь ведеться від першої особи безіменним головним героєм, жителем вікторіанської Англії початку XX століття. Він починає свою розповідь словами про спостереження на Марсі дивних сяйв, які вперше було зафіксовано у 1894 році. Шість років потому, під час протистояння Марса і Землі, астрономи помітили викиди розжареного газу на Марсі, що відбувалися кожної доби протягом десяти днів, але були не в змозі їх пояснити. Оповідач і відомий астроном Оджилві[1] на власні очі побачили нові викиди в телескоп.

Згодом в околицях Лондона впали об'єкти, які більшість населення сприйняла за метеорити. Оджилві, прибувши на місце падіння, виявив, що метеорити мають циліндричну форму і спробував їх відкрити, одначе спроби виявилися безуспішними. Новини швидко поширилися, наступного ранку циліндр спробували відкопати з кратера, а ввечері він сам почав відкриватися. Поява з об'єкта марсіянина — істоти, схожої на великого восьминога, розлякала юрбу навколо. Після короткої наради мешканці вирішили відправити до марсіян мирну делегацію, на чолі якої став Оджилві та астрономи Стент і Гендерсон. Однак, коли вони наблизилися до прибульців, ті застосували свою зброю — тепловий промінь, який спалив найближчих людей. Оповідачеві, тим не менш, вдалося втекти і дістатися дому. Новину про напад марсіян, однак, багатьма було сприйнято за вигадку, а тим часом марсіяни в кратері щось будували. Скоро впав і другий циліндр.

Біля місця проживання оповідача з дружиною почалася військова операція. Оповідач відвіз дружину до сусіднього міста, Лезергеда, а сам повернувся назад, дорогою спостерігаючи випалену марсіянами землю. Від солдата-артилериста, який вижив, оповідач дізнався про численні втрати армії. Він задумав покинути Англію з дружиною, але із солдатом опиняється недалеко від місця, де марсіяни застосовують свої крокувальні триноги — бойові машини, озброєні тепловими променями. Попри значні втрати, армії вдалося дати відсіч, знищивши одну триногу та пошкодивши іншу, і марсіяни відступили. Дорогою оповідач натрапив на священника і продовжив свій шлях разом із ним.

Тим часом новини про нашестя марсіян дійшли до Лондона, де знаходився брат оповідача. Там він довідався про втрати землян через нову зброю марсіян — отруйний чорний газ. Свідком використання цієї зброї став і оповідач разом із священником. Завдяки цьому газу марсіянам вдалося винищити сили, які стояли на обороні Лондона. Уряд міста віддав наказ покидати його всім жителям. Брат зумів втекти з охопленого панікою міста разом з двома жінками. Потоки втікачів посунули на схід до Сауеенда, Шуберінеса, і на південь до Діла й Бродстера. Для прикриття евакуації мирного населення Темзою було прислано міноносець «Дитя грому», який, жертвуючи собою, знищив дві прибулі триноги марсіян.

Книга друга: Земля в марсіянському ярмі

Вигляд марсіянських завойовників

Оповідач продовжив свій шлях зі священиком, спостерігаючи нашестя марсіян поруч. Однієї ночі на будинок, у якому перебували оповідач зі священником, впав п'ятий циліндр, через що вони опинилися у пастці під уламками будівлі. У кратері, який утворився від приземлення циліндра, рухалися подібні на крабів механізми — «рукаті» машини, за допомогою яких будувалися бойові машини марсіян. Вдалося розгледіти, як харчуються марсіяни — вони викачують з людей кров і вприскують її собі у вени, а також що вони розмножуються брунькуванням. Оповідач зауважує, що один письменник описав людей майбутнього схожими на марсіян — з великими мізками і слабкими кінцівками, здатними лише керувати машинами. Навколо місць висадки швидко розросталася марсіянська червона трава.

З часом священник божеволіє, що змушує оповідача вбити його, коли той голосно кричить, боячись що він таким чином приверне увагу марсіян. Після цього марсіяни забрали тіло священика, а оповідач ледве уникнув такої ж долі  — щупальця марсіянських машин не дістали його. На третій тиждень переховування до сховку став дряпатися собака. Оповідач зважився вийти назовні та не знайшов поблизу жодного марсіянина.

Оповідач дістався безлюдними землями до Путні-Хілу, де зустрів знайомого артилериста, якому вдалося переховатися від марсіян у каналізації. Обговоривши плани зі збереження людських знань і боротьби із загарбниками, він дійшов до зруйнованого Лондона. В кратері він виявив мертвих марсіян, які не змогли протистояти земним хворобам. Як з'ясувалося, всі марсіяни декілька днів тому загинули. Оповідач повернувся у свій дім, де застав живих брата і дружину.

В епілозі, після відновлення Англії, він аналізує результати дослідження марсіян та їхніх технологій і можливість нового вторгнення під час наступного протистояння планет. Але, підбиваючи підсумок, зазначає, що горизонти людського пізнання тепер сильно розширилися, а наступного разу людство готове дати миттєву відсіч.

Історія написання та видання

Будинок у Вокінгу, де автор жив з 1895 по 1896 роки

У 1895 році Веллс уже був визнаним письменником, одружився зі своєю другою дружиною, Кетрін Роббінс, і вони переїхали до міста Вокінг у Сурреї. Там Герберт проводив ранок, гуляючи або їздячи на велосипеді околицями, а після обіду писав. Оригінальна ідея «Війни світів» виникла у його брата під час однієї з таких прогулянок, коли він розмірковував про те, що було б, якби інопланетні істоти з'явилися серед краєвиду та почали атакувати його мешканців[2]. Значна частина «Війни світів» відбувається навколо Вокінгу та його околиць[3]. Такі персонажі, як артилерист, священник і брат — студент-медик, засновані на знайомих письменника з Вокінгу та Суррею[4]. Веллс ніколи не був на війні і черпав ідеї для власного твору з попередніх творів про вторгнення ворогів до Британії[5].

Тема вторгнення ворогів до Великої Британії відома в белетристиці з 1871 року. Фундаментальною роботою стала книга «Битва біля Доркіну» (1871) Джорджа Томкінса Чесні. Вона описує раптовий напад Німеччини з висадкою на південному узбережжі Англії та знищенням Королівського флоту, що призводить до розпаду Британської імперії. Книга критикувала залежність Британії від колоній і була настільки популярною, що її перевидали через місяць після першої публікації у вигляді брошури, яка розійшлася тиражем у 80 000 примірників. У наступних художніх творах загарбниками поставали німці в 1870-х, а пізніше французи, відповідно до змін у міжнародній політиці[6][7]. «Війна світів» стала першим твором, який представив інопланетян загарбниками[8].

Спосіб подорожі марсіян, у снарядах, запущених з гармат, відповідає поширеному в XIX ст. уявленню про космічні подорожі. Його також використовував Жуль Верн у книзі «Із Землі на Місяць». За сучасними уявленнями, такий спосіб подорожей нераціональний, оскільки траєкторію снаряда складно коригувати, а постріл ним убив би пасажирів[9].

Оповідач у романі посилається на публікацію 1893 року, де описано припущення, що еволюція людського мозку може випередити розвиток тіла, і людина майбутнього стане кволою істотою, чиє тіло придатне лише для керування машинами. Ця праця, ймовірно, є «Людиною мільйонного року», яку сам Веллс опублікував у «The Pall Mall Gazette» 6 листопада 1893 року[10][11].

«Війна світів» була вперше опублікована частинами в Сполученому Королівстві в журналі «Pearson's Magazine» у квітні-грудні 1897 року[12]. Веллсу заплатили 200 фунтів стерлінгів, але редакція журналу вимагала повідомити фінал, перш ніж опублікувати роман[13]. Окремою книгою роман уперше опублікував Вільям Гайнеман (з лондонського видавництва «Heinemann») у 1898 році[14].

Відгуки сучасників

«Війна світів» була прихильно прийнята як читачами, так і критиками. Газета The Illustrated London News писала, що публікація роману частинами в журналі Pearson's Magazine мала «дуже виразний успіх».[15] Окремою книжкою твір мав ще більший успіх; рецензенти називали його «найкращою роботою з усіх, які він [Веллс] досі створив»[15] та підкреслювали оригінальність сюжету, що показав Марс у новому світлі через концепцію інопланетного вторгнення на Землю.[15] У дописі для Harper's Weekly Сідні Брукс висловив захоплення письменницьким стилем Веллса: «він повністю контролює свою уяву і робить її переконливою, втілюючи свої найжахливіші фантазії мовою найпростіших і найменш вражаючих визначень».[15] Хвалячи «силу яскравого втілення» Веллса, рецензент видання The Daily News зазначив: «уява, надзвичайна сила подачі та моральне значення книги не підлягають сумніву».[15] Утім, лунала й критика щодо жорстокого характеру подій у розповіді.[16]

Тлумачення

Природний добір

У романі конфлікт між людством і марсіянами зображено як виживання найпристосованіших: триваліший період успішної еволюції марсіян на старшому Марсі привів до розвитку вищого інтелекту та здатності створювати зброю, що значно випереджає технології людей на молодшій планеті Земля, які ще не мали можливості розвинути достатній інтелект для створення подібного озброєння.[17]

В епілозі роману Веллс прямо згадує «природний добір», описуючи загибель марсіян: «Завдяки цьому природному добору нашого виду ми виробили опірність; жодним мікробам ми не піддаємося без боротьби, а до багатьох — наприклад, тих, що викликають гниття мертвої матерії — наші живі тіла взагалі імунні». Натомість «на Марсі немає бактерій», і марсіяни-загарбники були «вбиті гнильними та хвороботворними бактеріями, до яких їхні організми не були підготовлені».

Еволюція людини

Оповідач посилається на публікацію 1893 року, в якій висловлено припущення, що еволюція людського мозку може випередити розвиток тіла. Такі органи, як шлунок, ніс, зуби та волосся, відімруть, і люди перетворяться на мислячі машини, яким знадобляться механічні пристрої (подібні до триногих бойових машин), щоб взаємодіяти з навколишнім середовищем. Ця публікація, ймовірно, є власною статтею Веллса «Людина мільйонного року» (англ. The Man of the Year Million), уперше опублікованою в часописі The Pall Mall Gazette 6 листопада 1893 року, у якій висловлювалися подібні ідеї.[18][19] У своєму баченні майбутнього людства Веллс уявляв людей із величезними руками та великими головами з проникливими очима. Решта тіла атрофувалася до нуля. Замість травної системи вони всмоктують рідкі поживні речовини з резервуара через поверхню тіла, тоді як механізми виконують усю роботу, яку більше не спроможні робити їхні м'язи, а емоції заступив інтелект, що завдяки співпраці перетворив суспільство на «взірець порядку та спокою».[20]

Колоніалізм та імперіалізм

Поштова марка Канади, що зображує Британську імперію під час публікації роману

Хоча літературна традиція фантастики вторгнення створила уявне підґрунтя для ідеї про завоювання серця Британської імперії чужоземними силами, лише у «Війні світів» британська публіка зіткнулася з противником, який абсолютно перевершував її власні сили.[21] Важливим рушієм успіху Британської імперії було використання високорозвиненої технології; марсіяни, також намагаючись створити імперію на Землі, володіють технологіями, що переважали технології їхніх британських супротивників.[22] У «Війні світів» Веллс зобразив імперську державу як жертву імперської агресії, спонукаючи читача замислитися над моральністю самого імперіалізму.[21]

Соціальний дарвінізм

Соціальний дарвінізм за часів Веллса був теорією, згідно з якою успіх різних етнічних груп у світових справах і соціальних класів у суспільстві був результатом еволюційної боротьби, в якій перемагала група чи клас, що виявилися більш пристосованими.[23] У романі ці ідеї драматизуються, оскільки розвиненіші марсіяни реалізують свої «права» як вища раса щодо людей.[24]

Передумови

Земні

Повість «Битва біля Доркіну» започаткувала літературу про вторгнення.

У період між 1871 і 1914 роками було опубліковано понад 60 художніх творів для дорослих читачів, що описували вторгнення до Великої Британії. Першим із них стала повість «Битва біля Доркіну» (1871) Джорджа Томпкінса Чесні, яка зображує раптовий німецький напад і висадку на південному узбережжі Англії, що стали можливими через відволікання Королівського військово-морського флоту на патрулювання колоній, а армії — на придушення повстання в Ірландії. Німецька армія швидко розправляється з англійським ополченням і стрімко наступає на Лондон. Цей твір був опублікований у часописі Blackwood's Magazine у травні 1871 року й здобув таку популярність, що через місяць його передрукували у вигляді брошури, яку було продано накладом 80 000 примірників.[25][26] Між книжкою Веллса та «Битвою біля Доркінгу» є очевидні сюжетні подібності, зокрема руйнування загарбниками «домашніх графств» Південної Англії.[26] Однак «Війна світів» є набагато більш уявним і вигадливим твором.[27] Жанр літератури вторгнення створив звичне підґрунтя для підтримки успіху «Війни світів». Він також міг слугувати важливим фундаментом для ідей Веллса, оскільки той ніколи не бачив війни й не брав у ній участі.[28]

Позаземні

Веллсу приписують заснування кількох позаземних тем, які згодом були значно розширені письменниками-фантастами у XX столітті, зокрема теми першого контакту та війни між планетами та їхніми різними видами. Утім, історії про прибульців та інопланетне вторгнення існували й до публікації «Війни світів».[4]

У повісті «Мікромегас» (1752) Вольтера фігурують дві істоти з Сатурна та Сіріуса, які, хоч і мають людську зовнішність, володіють велетенськими розмірами та відвідують Землю з цікавості. Спочатку різниця в масштабах між ними та жителями Землі змушує їх думати, що планета безлюдна. Коли ж вони дізнаються про пихаті геоцентричні погляди земних філософів, їх дуже веселить те, наскільки важливими вважають себе земні істоти порівняно з величнішими створіннями всесвіту, такими як вони самі.[29]

У 1892 році австралійський священнослужитель Роберт Поттер опублікував у Лондоні роман «Виробники мікробів». У ньому описується приховане вторгнення прибульців, які набувають вигляду людей і намагаються розробити смертоносне захворювання, щоб сприяти своїм планам світового панування. Ця книжка не мала широкого кола читачів, тому основоположним твором про інопланетне вторгнення зазвичай вважають значно успішніший роман Веллса.[4]

Першим науково-фантастичним твором, події якого розгортаються переважно на Марсі, вважають роман «Крізь Зодіак» (1880) Персі Ґреґа. У ньому йшлося про громадянську війну на Марсі. Інший марсіанський роман, де йдеться про доброзичливих марсіян, які прибувають на Землю, щоб поділитися з людством своїми передовими знаннями, випустив 1897 року Курд Лассвіц — «На двох планетах» (нім. Auf Zwei Planeten). Він не був перекладений англійською аж до 1971 року, а тому, ймовірно, не вплинув на Веллса, хоча й зображував Марс під впливом ідей Персіваля Ловелла.[30]

Серед інших прикладів — роман Г'ю Мак-Колла «Запечатаний пакет пана Стрейнджера» (1889), події якого відбувалися на Марсі, «Подорож на Марс» (1894) Густавуса В. Поупа та «Брокер фараона» Елмера Двіггінса (під псевдонімом Елсуорт Дуглас), у якому головний герой знаходить на Марсі давньоєгипетську цивілізацію, яка еволюціонувала незалежно, хоч і паралельна до земної.[31]

Ілюстрація Френка Р. Пауля до оповідання «Кришталеве яйце», 1926

Оповідання Веллса «Кришталеве яйце», у якому фігурували інопланетні істоти на Марсі, вийшло в травневому номері літературного журналу The New Review за 1897 рік.[32] Сюжет розгортається навколо дивовижного яйцеподібного предмета, через який можна спостерігати сцени з іншого світу із двома місяцями на небі, що, ймовірно, вказує на Марс. Там можна розгледіти дивних крилатих істот, які займаються своїми справами в міських спорудах, що спостерігаються крізь інше кришталеве яйце на щоглі. Твір з'явився одночасно з публікацією «Війни світів» частками в журналі Pearson's Magazine і трактується як своєрідний пролог до великого роману, припускаючи, що істоти на Марсі використовували такі двосторонні кристали для спостереження за Землею та її мешканцями. Втім, марсіяни, описані в «Кришталевому яйці», зовсім не схожі на восьминогоподібних загарбників Землі з «Війни світів».

Вплив

Обкладинка роману Едгара Райса Барроуза «Принцеса Марса» (ілюстрація Френка Скуновера)

Поширеною помилкою є думка, ніби «Війна світів» є першою історією про вторгнення прибульців, а Герберт Веллс — батьком цього жанру. У 1892 році вийшов роман The Germ Growers Роберта Поттера, що спростовує будь-які претензії «Війни світів» на статус першої історії про інопланетне вторгнення. Крім того, Веллс був не першим автором, який показав масштабне вторгнення прибульців. Роман 1897 року «На двох планетах» Курда Лассвіца описує загальносвітове вторгнення прибульців, на відміну від роману Веллса, у якому вторгнення обмежилося однією країною.

Попри все це, «Війна світів» значно затьмарила обох своїх попередників як за впливом, так і за популярністю, зробивши жанр інопланетного вторгнення загальновідомим у науковій фантастиці. Окрім популяризації жанру, роман також увів у широкий вжиток термін «марсіяни» для позначення ворожих прибульців будь-якого типу.[33]

Через шість тижнів після публікації роману газета The Boston Post опублікувала іншу історію про вторгнення — несанкціоноване продовження «Війни світів», яке міняло загарбників і жертв місцями. Роман «Завоювання Едісоном Марса» написав нині маловідомий письменник Ґарретт Сервісс, який описав, як винахідник Томас Едісон очолює контратаку проти загарбників на їхній власній території.[34] Хоча насправді це був сиквел до «Винищувачів з Марса» (переробленого й неофіційного передруку «Війни світів»), обидва твори вперше побачили світ у газеті Boston Post у 1898 році.[35] У 1962 році в СРСР Лазар Лагін опублікував повість «Майор Велл Енд'ю» — альтернативний погляд на події «Війни світів» з точки зору зрадника.[36]

Видання українською

Українською роман уперше був перекладений невідомим автором та вийшов у виданні «Канадійський Фармер» у 1917 році[37]. У цьому виданні усунуто низку сцен, які присутні в оригінальному тексті — наприклад, повністю відсутня сцена битви між «Дитям грому» та марсіянами. Пізніше роман перекладали Григорій Піддубний (1921, 2-ге вид. 1929), Дмитро Паламарчук (1967, 2-ге вид. 1977, електронне 2016)[38], Володимир Хорошенко (2007)[39], Вероніка Гладка, Катерина Корякіна, Дмитро Паламарчук, А. Гордені, О. Ґордон (2023)[40].

  • Велс В. Борба світів. Переклад: невідомий. Вінніпеґ: Накладом «Канадийського Фармера», 1917. 117 с. (Бібліотека «Канадийського Фармера», Чис. 6)
  • Уелс Г. Війна світів. Переклад: Григорій Піддубний. Київ: Державне видавництво, 1921. 264 с.
  • Уелс Ґ. Війна світів. Переклад: Григорій Піддубний. Київ: Державне видавництво України, 1929. 228 с.
  • Уеллс Г. Війна світів. Переклад: Дмитро Паламарчук. Київ: Дніпро, 1967. 500 с.
  • Уеллс Г. Війна світів. Переклад: Дмитро Паламарчук. Київ: Дніпро, 1977. 465 с.
  • Уеллс Герберт. Війна світів. Переклад з англійської: Володимир Хорошенко; ілюстрація палітурки: С. Лапина. Харків: Фактор. 2007. 112 с.
  • Уеллс Г. Дж. Війна світів: роман / Герберт Джордж Уеллс; переклад з англ. Д. Паламарчука. Чернівці: Айсберг, 2016. 158 с. (Електронне видання)
  • Веллс Герберт. Війна світів. Переклад: Вероніка Гладка, Катерина Корякіна, Дмитро Паламарчук, А. Гордені, О. Ґордон. Харків: Фоліо. 2023. 224 с.

Адаптації

Пам'ятник «вторгненню» в Вокінгу

Радіоспектаклі

  • Радіоспектакль (1938) Орсона Веллса, першу частину якого було стилізовано під «репортаж у прямому ефірі» про вторгнення марсіян. Відома тим, що викликала паніку в ряді районів США.
  • Радіоспектакль (1949) у столиці Еквадору викликав паніку серед жителів, а пізніше погром радіостанції, що призвело до загибелі шести осіб.

Фільми

  • «Війна світів» (1953) — дію перенесено в США 1950-х років, марсіяни в фільмі користуються літаючими апаратами замість триног. Також відрізняється їхній вигляд, тут марсіяни радше нагадують слимаків.
  • «Війна світів: Наступне сторіччя» (1983) — польський фільм за мотивами, зосереджений на проблемі маніпуляцій масовою свідомістю марсіянами та земними урядами.
  • «Війна світів Герберта Веллса» (2005) Тімоті Гайнса, що доволі точно слідує роману, проте був широко розкритикований за низькоякісні спеціальні спецефекти.
  • «Війна світів» (2005) Стівена Спілберга — адаптація, де події відбуваються в сучасності.
  • «Війна світів 2: Наступна хвиля» (2008) — мокбастер на фільм Спілберга.
  • «Війна світів — правдива історія» (2012) — псевдодокументальний фільм жахів від Pendragon Pictures.
  • «Війна світів: Голіаф» (2012) — анімаційний фільм про друге вторгнення марсіян через 15 років після першого та опір землян, які оволоділи марсіянськими технологіями.
  • «Велика марсіянська війна 1913—1917» (2013)

Телебачення

Музика

Пов'язані твори

  • «Завоювання Едісоном Марса» (1898) — роман американського письменника Гарретта Патнема Сервісса, що продовжує «Війну світів», спираючись на її ранній варіант (зокрема марсіяни там людиноподібні). Книга описує, як земляни, оговтавшись після вторгнення марсіян, здійснюють контратаку на Марс, в чому бере участь винахідник Томас Едісон. Роман тривалий час лишався маловідомим, хоча саме в ньому вперше присутні кілька елементів жанру космоопери. На ту ж тему створено фільми «Війна світів 2: Наступна хвиля» (2008) та «Війна світів: Голіаф» (2012).
  • «Машина простору» (1976) — роман Крістофера Пріста про пригоди двох землян, які випадково опинилися на Марсі незадовго до вторгнення, та їхні спроби перешкодити марсіянам. Дія книги відбувається в тому ж сетингу, що й «Війна світів» і «Машина часу», та зображає закулісся обох творів.

Галерея ранніх ілюстрацій

  • Атака марсіанських бойових машин (Ворвік Гобл, 1897)
    Атака марсіанських бойових машин (Ворвік Гобл, 1897)
  • Машини рухаються (Ворвік Гобл, 1897)
    Машини рухаються (Ворвік Гобл, 1897)
  • Оповідач виявляє, що марсіяни мертві, і висловлює полегшення та вдячність (Ворвік Гобл, 1897)
    Оповідач виявляє, що марсіяни мертві, і висловлює полегшення та вдячність (Ворвік Гобл, 1897)
  • Марсіанський циліндр з'являється як падуча зірка (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіанський циліндр з'являється як падуча зірка (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Таємнича «річ», що впала в піщаний кар'єр (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Таємнича «річ», що впала в піщаний кар'єр (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Марсіанський тепловий промінь спопеляє людей, які наблизилися до ями, куди впав циліндр (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіанський тепловий промінь спопеляє людей, які наблизилися до ями, куди впав циліндр (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Марсіяни спрямовують тепловий промінь на натовп, що зібрався біля ями, несучи «вогняну смерть» (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіяни спрямовують тепловий промінь на натовп, що зібрався біля ями, несучи «вогняну смерть» (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Марсіанські бойові машини в дії (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіанські бойові машини в дії (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • У марсіанську бойову машину влучає снаряд (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    У марсіанську бойову машину влучає снаряд (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Марсіанська бойова машина руйнує будинок (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіанська бойова машина руйнує будинок (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Марсіанська бойова машина випускає чорний дим (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіанська бойова машина випускає чорний дим (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Літальна машина наближається до HMS Thunder Child (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Літальна машина наближається до HMS Thunder Child (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Військовий корабель HMS Thunder Child протистоїть марсіанській бойовій машині (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Військовий корабель HMS Thunder Child протистоїть марсіанській бойовій машині (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Thunder Child збиває триніжок, але незабаром сам знищується ними (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Thunder Child збиває триніжок, але незабаром сам знищується ними (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Марсіанський циліндр влучає в будинок, де переховувалися оповідач і вікарій (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіанський циліндр влучає в будинок, де переховувалися оповідач і вікарій (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Марсіанська робоча машина, що використовувалася для будівництва та монтажу (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіанська робоча машина, що використовувалася для будівництва та монтажу (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Марсіяни схоплюють викарія механічним щупальцем (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіяни схоплюють викарія механічним щупальцем (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Поширення марсіанської червоної рослини (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Поширення марсіанської червоної рослини (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Марсіянин спостерігає за сп'янілим натовпом (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Марсіянин спостерігає за сп'янілим натовпом (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Лондон у руїнах після марсіанської атаки (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Лондон у руїнах після марсіанської атаки (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Покинута робоча машина, обсідена воронами (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Покинута робоча машина, обсідена воронами (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Бойові машини нерухомо стоять у Лондоні, поки птахи дзьобають мертвих марсіян (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Бойові машини нерухомо стоять у Лондоні, поки птахи дзьобають мертвих марсіян (Енріке Алвім Корреа, 1906)
  • Люди оглядають досконалі бойові машини, що залишилися після загибелі марсіян (Енріке Алвім Корреа, 1906)
    Люди оглядають досконалі бойові машини, що залишилися після загибелі марсіян (Енріке Алвім Корреа, 1906)

Див. також

Примітки

  1. ↑ У багатьох виданнях українською використовується саме цей варіант перекладу ім'я, хоча в оригіналі воно читається як «Оґілві».
  2. ↑ Martin, Christopher (1988). H.G. Wells. Hove: Wayland. с. 42—43. ISBN 1-85210-489-9. OCLC 17550809.
  3. ↑ Internet Archive, John (1985). H.G. Wells. Cambridge [Cambridgeshire] ; New York : Cambridge University Press. с. 23—24. ISBN 978-0-521-26026-8.
  4. ↑ а б в Flynn, John L. (2005). War of the worlds : from Wells to Spielberg (вид. 1st). Owings Mills, MD: Galactic Books. с. 12—19. ISBN 0-9769400-0-0. OCLC 62477221.
  5. ↑ Internet Archive, Frank D. (1981). The science fiction of H. G. Wells. New York : Oxford University Press. с. 134. ISBN 978-0-19-502811-9.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки із зайвим розташуванням у параметрі publisher (посилання)
  6. ↑ Eby, Cecil D. (1987). The road to Armageddon : the martial spirit in English popular literature, 1870-1914. Durham: Duke University Press. с. 11—13. ISBN 0-8223-0775-8. OCLC 15652627.
  7. ↑ Internet Archive, John (1985). H.G. Wells. Cambridge [Cambridgeshire] ; New York : Cambridge University Press. с. 7. ISBN 978-0-521-26026-8.
  8. ↑ Library Genesis, Patrick (2000). Learning from other worlds : estrangement, cognition and the politics of science fiction and utopia. Liverpool : Liverpool University Press. с. 142. ISBN 978-0-85323-574-3.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки із зайвим розташуванням у параметрі publisher (посилання)
  9. ↑ Meadows, A. J. (2007). The future of the universe. London: Springer. с. 5. ISBN 978-1-84628-719-0. OCLC 184955611.
  10. ↑ Haynes, R. D. (1980). H.G. Wells, discoverer of the future : the influence of science on his thought. London: Macmillan Press. с. 129—131. ISBN 0-333-27186-6. OCLC 6084857.
  11. ↑ Draper, Michael (1987). H.G. Wells. London: Macmillan. с. 51—52. ISBN 0-333-40746-6. OCLC 15163496.
  12. ↑ Yeffeth, Glenn (2005). The War of the worlds : fresh perspectives on the H.G. Wells classic. Dallas, Tex.: BenBella Books. с. 202—205. ISBN 1-932100-55-5. OCLC 57506560.
  13. ↑ Parrinder, Patrick (1972). H.G. Wells : the critical heritage. London: Routledge and Kegan Paul. ISBN 978-0-203-19647-2. OCLC 179164621.
  14. ↑ The War of the Worlds | Summary, Analysis, Characters, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 26 квітня 2023.
  15. ↑ а б в г д Beck, Peter J. (2016). The War of the Worlds: From H. G. Wells to Orson Welles, Jeff Wayne, Steven Spielberg and Beyond. Bloomsbury Publishing. с. 143, 144.
  16. ↑ Aldiss, Brian W.; Wingrove, David (1986). Trillion Year Spree: the History of Science Fiction. London: Victor Gollancz. с. 123. ISBN 0-575-03943-4.
  17. ↑ Williamson, Jack (2005). Glenn Yeffeth (ред.). The Evolution of the Martians. War of the Worlds: Fresh Perspectives on the H.G. Wells Classic/ Edited by Glenn Yeffeth. BenBella: 189–195. ISBN 978-1932100556.
  18. ↑ Haynes, (1980), pp. 129—131.
  19. ↑ Draper, Michael (1987). H.G. Wells. Macmillan. с. 51—52. ISBN 0-333-40747-4.
  20. ↑ Bullard, Thomas E. (17 жовтня 2016). The Myth and Mystery of UFOs. University Press of Kansas. Процитовано 12 червня 2026 — через Google Books.
  21. ↑ а б Zebrowski, George (2005). Glenn Yeffeth (ред.). The Fear of the Worlds. War of the Worlds: Fresh Perspectives on the H.G. Wells Classic/ Edited by Glenn Yeffeth. BenBalla: 235–241. ISBN 1-932100-55-5.
  22. ↑ Roberts, Adam (2006). The History of Science Fiction. New York: Palgrave Macmillan. с. 148. ISBN 0-333-97022-5.
  23. ↑ McClellan, James Edward; Dorn, Harold (2006). Science and Technology in World History. JHU Press. с. 378—390. ISBN 0-8018-8360-1.
  24. ↑ Parrinder, (2000), p. 137.
  25. ↑ Eby, Cecil D. (1988). The Road to Armageddon: The Martial Spirit in English Popular Literature, 1870–1914. Duke University Press. с. 11–13. ISBN 0-8223-0775-8.
  26. ↑ а б Batchelor, (1985), p. 7.
  27. ↑ Parrinder, (2000), p. 142.
  28. ↑ McConnell, Frank (1981). The Science Fiction of H.G. Wells. Oxford University Press. с. 134. ISBN 0-19-502812-0.
  29. ↑ Guthke, (1990), pp. 301—304.
  30. ↑ Hotakainen, Markus (2008). Mars: A Myth Turned to Landscape. Springer. с. 205. ISBN 978-0-387-76507-5.
  31. ↑ Westfahl, Gary (2000). Space and Beyond. Greenwood Publishing Groups. с. 38. ISBN 0-313-30846-2.
  32. ↑ Wells, H. G. (1897). The Crystal Egg. The New Review. 16 (96): 556—571.
  33. ↑ Silverberg, Robert (2005). Glenn Yeffeth (ред.). Introduction. War of the Worlds: Fresh Perspectives on the H.G. Wells Classic/ Edited by Glenn Yeffeth. BenBalla: 12. ISBN 1-932100-55-5.
  34. ↑ Gerrold, David (2005). Yeffeth, Glenn (ред.). War of the Worlds. War of the Worlds: Fresh Perspectives on the H.G. Wells Classic. BenBalla: 202–205. ISBN 978-1932100556.
  35. ↑ Edison's Conquest of Mars, «Foreword» by Robert Godwin, Apogee Books 2005
  36. ↑ Schwartz, Matthias; Weller, Nina; Winkel, Heike (2021). After Memory: World War II in Contemporary Eastern European Literatures. Walter de Gruyter. с. 179. ISBN 978-3-110-71383-1. OL 33857461M.
  37. ↑ Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині та в еміграції, 1914—1939: бібліографічний покажчик. Т. 1 : 1914—1919. Львів: Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України. 2010. 472 стор.: С. 250. ISBN 978-966-02-5602-6
  38. ↑ Війна світів. knugoman.org.ua. Архів оригіналу за 23 червня 2016.
  39. ↑ Герберт Уеллс. Війна світів. Переклад з англійської: Володимир Хорошенко; ілюстрація палітурки: С. Лапина. Харків: Фактор. 2007. 112 стор. ISBN 978-966-312-237-4
  40. ↑ Війна світів (укр.). ISBN 978-966-03-9754-5.

Джерела

  • Batchelor, John (1985). H.G. Wells. Cambridge University Press. ISBN 0-521-27804-X. OL 2854973M.
  • Coren, Michael (1993) The Invisible Man: The Life and Liberties of H.G. Wells's. Publisher: Random House of Canada. ISBN 0-394-22252-0
  • Gosling, John. Waging the War of the Worlds. Jefferson, North Carolina, McFarland, 2009. Paperback, ISBN 0-7864-4105-4.
  • Guthke, Karl S. (1990). The Last Frontier: Imagining Other Worlds from the Copernican Revolution to Modern Science Fiction. Переклад: Atkins, Helen. Ithaca: Cornell University Press. ISBN 978-0-8014-9727-8.
  • Parrinder, Patrick (1997). H.G. Wells: The Critical Heritage. Routledge. ISBN 978-0-415-15910-4. OL 7484625M.
    • —— (2000). Learning from Other Worlds: Estrangement, Cognition, and the Politics of Science Fiction and Utopia. Liverpool University Press. ISBN 0-8532-3574-0. OL 22421185M.
  • Roth, Christopher F. (2005) «Ufology as Anthropology: Race, Extraterrestrials, and the Occult.» In E.T. Culture: Anthropology in Outerspaces, ed. by Debbora Battaglia. Durham, N.C.: Duke University Press.
  • Yeffeth, Glenn (Editor) (2005) The War of the Worlds: Fresh Perspectives on the H. G. Wells Classic. Publisher: Benbella Books. ISBN 1-932100-55-5

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).