Вуглегірськ
| Вуглегірськ | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 Вокзал
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область |  Донецька область
| ||||||||
| Район | Горлівський район | ||||||||
| Тер. громада | Вуглегірська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1879 | ||||||||
| Статус міста | з 1958 року | ||||||||
| Населення | ▼ 7294 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 7.3 км² | ||||||||
| Густота населення | 1023 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 86481—86483 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6252 | ||||||||
| Координати | 48°18′44″ пн. ш. 38°16′37″ сх. д. / 48.31222° пн. ш. 38.27694° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 293 м | ||||||||
| Назва мешканців | вуглегірча́нин, вуглегірча́нка, вуглегірча́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Вуглегірськ | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 49,1 км | ||||||||
| - залізницею | 64 км | ||||||||
| - автошляхами | 59,5 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 612 км | ||||||||
| - залізницею | 792 км | ||||||||
| - автошляхами | 732 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 86481, Бахмутський район, м. Вуглегірськ, вул. Больнична, 2 | ||||||||
| Міський голова | Мартинов Михайло Олексійович | ||||||||
|
| |||||||||
Вуглегі́рськ (до 1958 — Хацепе́тівка) — місто в Україні, у Горлівському районі Донецької області. Адміністративний центр Вуглегірської міської громади. Населення — 7467 осіб (2017).
Тимчасово окуповане російсько-терористичними військами з 31 січня 2015 року.
Інфраструктура
Місто має важливе транспортне значення — через нього Дебальцеве, яке, у свою чергу, є важливим транспортним вузлом, пов'язане з Донецьком і Маріуполем. У місті розташована залізнична станція Вуглегірськ, яка зв'язує Дебальцеве і Горлівку. Також поблизу розташована Вуглегірська шахта.
Назва
Колишня назва міста в різних варіантах (Хацепетівка, Хацапетівка, Кацепетівка, Кацапетівка) широко використовується у фольклорі як назва якогось населеного пункту, що розташований в глушині, у «глухому куті цивілізації».
Історія
Виникло у 60-х роках XIX ст. на землях Слобідської України. До 1958 року мало назву Хацепетівка. За народними переказами, першими поселенцями були брати Петро та Тимофій Хацепети — кріпаки-втікачі з Катеринославщини.
Війна на сході України
12 серпня 2014 року місто в ході антитерористичної операції звільнене від проросійських терористів українськими військами[2][3]. При відступі терористи завдали значної шкоди інфраструктурі міста[4], зокрема, підірвали автомобільний міст[5].
27 листопада поблизу Вуглегірська українські війська підбили один з танків бойовиків[6].
18 січня 2015 року терористи обстріляли Вуглегірськ, загинуло двоє дітей, одна дитина госпіталізована з пораненнями[7].
22 січня 2015 року з початком масового[8] наступу терористів за підтримки російських військ по всіх фронтах, загострилася ситуація і біля Вуглегірська. 28 січня внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град» загинув солдат батальйону «Чернігів-1» Ігор Буйновський.
29 січня 2015 року розпочалися бої за Вуглегірськ.[9] Кілька днів надходила суперечлива інформація з різних джерел. Але в більшості випадків, Штаб АТО повідомляв, що місто контролюється українськими військами (або, принаймні, частина міста контролюється).[10][11][12][13] 31 січня під вечір українські військові розпочали контратаку проти терористів у Вуглегірську[14]. У бою на блокпості 1302 під Вуглегірськом полягли вояки батальйону «Чернігів-1» Сергій Андрусенко, Олександр Бригинець, Андрій Лебедєв та Олег Соломаха. Прикриваючи побратимів, які відходили на попередні позиції біля Вуглегірська, екіпаж танка «Малюсінького» вступив у нерівний бій з колоною терористів; поцілили в оглядове вікно водія танка. Загинув старший сержант Андрій Мельник, двом воякам екіпажу танку вдалося врятуватися, один з важкими пораненнями потрапив у лікарню, інший — у полон. Старший лейтенант 44-ї артилерійської бригади Василь Барановський з Миколою Качкалдою виїхали танком на вогневу позицію та вели бій з наступаючими терористами. В ході бою танк було підбито, він загорівся. 29 січня після прямого влучення в танк у Вуглегірську — на вулиці Некрасова — загинув екіпаж танка — вояки 30-ї бригади молодший сержант Олександр Шахрай (командир танка), старший солдат Микола Хоречко, навідник, й старший солдат Тарас Гарбарчук, механік-водій. Того ж дня поліг лейтенант батальйону «Київська Русь» Іван Ступак. 30 січня під Вуглегірськом на блокпості, що розміщений в напрямку Єнакієвого, загинули сержанти батальйону «Чернігів-1» Колесник Віталій Павлович та Іван Томилко.
Увечері 31 січня українські військовики деблокували понад 70 силовиків, серед них — 39 бійців роти міліції спецпризначення «Світязь» та 34 військовослужбовця Збройних Сил України, втрат немає, два легких поранення[15]. Того дня у бою на блокпості міста Вуглегірськ загинули сержант батальйону «Чернігів-1» Сергій Харитонов та старший солдат Павло Старченко, смертельних поранень зазнав молодший сержант Євген Кравченко. Після двох тижнів безперервних обстрілів 4 лютого жителі Вуглегірська масово пішки покидають місто[16].
Вночі з 18 на 19 листопада 2016 року поблизу міста відбулися бої, внаслідок яких загинули солдати незаконних збройних формувань із артилерійського дивізіону[17].
Населення
Національний склад
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[18]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 61,95% |
| росіяни | 35,11% |
| білоруси | 1,61% |
| татари | 0,37% |
| молдовани | 0,13% |
| інші/не вказали | 0,83% |
Мовний склад
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[19]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| російська | 6302 | 58.94% |
| українська | 4288 | 40.10% |
| білоруська | 53 | 0.50% |
| румунська | 5 | 0.05% |
| циганська | 4 | 0.04% |
| вірменська | 3 | 0.03% |
| грецька | 3 | 0.03% |
| болгарська | 2 | 0.02% |
| інші/не вказали | 33 | 0.29% |
| Усього | 10693 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення міста становило 10693 особи, із них 40,10 % зазначили рідною мову українську, 58,94 % — російську, 0,50 % — білоруську, 0,04 % — циганську та молдовську, 0,03 % — вірменську та грецьку, 0,02 % — болгарську, 0,01 % — румунську[20]. Національний склад: українців — 60 %, росіян — 35 %[21].
Транспорт
Електротранспорт
Вуглегірський тролейбус (з 8 липня 1982 року):
- 1 Шахта «Вуглегірська» — Залізничний вокзал
- 2 Шахта «Вуглегірська» — селище Гагаріна — з грудня 2011 слідує так: Шахта «Вуглегірська» — селище Гагаріна — Залізничний вокзал — Шахта «Вуглегірська», без номера маршруту.
В Вуглегірську знаходилися чотири тролейбуси моделі ЮМЗ Т2 (два з Києва, передані в березні 2011 року в оренду — тролейбуси № 532, 536 і 2 тролейбуси з Донецька передані в безоплатне використання у квітні 2012 року — тролейбуси № 2023 і 2028).
У зв'язку з пошкодженням контактної мережі в результаті бойових дій з 12 серпня 2014 року не працюють. Пізніше контактна мережа була остаточно демонтована, а тролейбуси розграбовані.
З 1958 до 1980 року в місті працював трамвай.
Автобус
Міжміські перевезення забезпечуються транзитними автобусами, котрі їдуть по трасі Донецьк — Луганськ, що проходить через все місто. [1] [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
Існує регулярне автобусне сполучення з містами Єнакієве (маршрут № 21), Дебальцеве (маршрут № 22) і Горлівка (маршрут № 85).
Залізничний транспорт
У місті розташована залізнична станція Вуглегірськ, яка зв'язує залізничні вузли Дебальцеве і Горлівка.
Автомобільний транспорт
Через місто проходить автошлях E50М30.
Економіка
Промисловість міста була представлена видобутком вугілля (Шахта «Вуглегірська» ДХК «Орджонікідзевугілля» — найбільша в холдингу) і його збагаченням (ЦЗФ «Вуглегірська»). Нині не працюють та розграбовані.
Соціальна сфера
школа, дитячий будинок, 4 дитячих садочки, бібліотека, стадіон «Шахтар», центр культури і відпочинку, поліклініка.
Відомі люди
У місті народився відомий український кінорежисер Юрій Ляшенко.
Під час німецько-радянської війни, 12 грудня 1941 року, у місті загинув у бою італійський воєначальник — бригадний генерал Уго де Кароліс.
Примітки
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Вуглегірськ під контролем українських військових, — Лисенко. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 12 серпня 2014.
- ↑ Сили АТО майже повністю заблокували Горлівку. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 13 серпня 2014.
- ↑ Відходячи з Вуглегірська, терористи застосовували тактику спаленої землі, — прес-центр АТО. Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
- ↑ У Вуглегірську бойовики підірвали автомобільний міст. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 13 серпня 2014.
- ↑ На Донеччині російські війська із Гранітного намагались просунутись на північ. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 11 травня 2015.
- ↑ Терористи обстріляли Вуглегірськ. Загинуло двоє дітей. Архів оригіналу за 18 січня 2015. Процитовано 18 січня 2015.
- ↑ Терористи та російська армія розпочали масований наступ на Донбасі [Архівовано 11 лютого 2015 у Wayback Machine.], Львівський портал, 22 січня 2015, 19:31
- ↑ Буремний Донбас: бойовики атакують по всіх напрямках і зазнають величезних втрат [Архівовано 29 січня 2015 у Wayback Machine.], спецтема на ТСН
- ↑ Запеклі бої за Вуглегірськ і десятки вбитих бойовиків. Хроніка АТО 30.01.2015 [Архівовано 2 лютого 2015 у Wayback Machine.], ТСН, Новини Донбасу, 23:47 30 січня 2015
- ↑ У Вуглегірську точаться запеклі бої [Архівовано 16 серпня 2015 у Wayback Machine.], ТСН, 19:49, 30 січня 2015
- ↑ Бойовики контролюють окремі райони Вуглегірська, у місті точаться запеклі бої [Архівовано 16 серпня 2015 у Wayback Machine.], ТСН, Новини Донбасу, 19:49, 30 січня 2015
- ↑ Під Вуглегірськом сили АТО ведуть контрбатарейну боротьбу з бойовиками [Архівовано 2 лютого 2015 у Wayback Machine.], ТСН, 13:21, 30 січня 2015
- ↑ Українські силовики пішли на штурм в районі Дебальцевського плацдарму, — Семенченко. Архів оригіналу за 1 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ У Вуглегірську без втрат з «оточення» витягли понад 70 бійців. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ Жителі Вуглегірська масово полишають місто пішки. Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
- ↑ У морг Єнакієвого привезли тіла елітних російських найманців. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 13 січня 2017.
- ↑ Національний склад міст. Datatowel.in.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 березня 2014.
- ↑ Смолій М. М., Солдатов В. Г. Вуглегірськ // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8. [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання
- Картка на сайті ВР [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Майор Великохатній: На блокпостах у Вуглегірську стояло кількадесят бійців [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] // «Українська правда», 4 лютого 2016
Джерела
- Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К. : Наукова думка, 1978. — 152 с.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).