Арнольд Вольф
| Арнольд Вольф | |
|---|---|
 Генерал-чотар | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1877 Простейов  |
| Смерть | 24 листопада 1924 Йозефов,  Чехія |
| Військова служба | |
| Приналежність |  ЗУНР |
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини УГА |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| командир Бережанської бригади УГА | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
 Арнольд Вольф у Вікісховищі | |
Арнольд Вольф (нім. Arnold Wolf) (1877, м. Простейов, Чехія — 24 листопада 1924, там само) — австрійський і український військовий діяч, генерал-чотар УГА. За походженням австрієць.
Життєпис
Закінчив Кадетську школу, згодом Офіцерську школу у Відні. Під час першої світової війни — на італійському фронті, підполковник австрійської армії, нагороджений Орденом Леопольда.
В листопаді 1918 перейшов на службу в Галицьку Армію. Під час українсько-польської війни 1918-1919 Вольф очолював 3-ю Бережанську (третю) бригаду УГА, яка відзначилась під час Чортківської офензиви 1919 р. у боях за Бучач,[1] Бережани (20-21 червня 1919 р.).
У липні-серпні 1919 року[2] в ході успішного спільного наступу УГА та Армії Української Народної Республіки на Київ Вольфа було призначено командувачем Другого корпусу УГА. У вересні - жовтні 1919 р. корпус Вольфа вів успішні бої проти денікінських військ у районі Липівця, Немирова, Гайсина, Брацлава під час українсько-білогвардійської війни.
У вересні 1920 р. перейшов з частиною УГА в Чехословаччину, де став командантом інтернованої бригади в таборах для військовополонених — Ліберці (Чехо-Словаччина), Німецькому Яблонному та Йозефові (Чехословаччина).
У червні 1921 р. був призначений комендантом табору в м. Йозефов, де помер. Однією з передумов у смерті генерала-чотаря були жахливі умови проживання у таборі Йозефов [3]. Похований у Простейові (Чехія).
Примітки
- ↑ Л. Шанковський. Бучаччина в роки визвольної війни 1918–1920 // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 79-80.
- ↑ М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 С. 223–240
- ↑ Історія галицького стрілецтва, 1991, с. 182.
Джерела та література
- Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. — Львів : Каменяр, 1991. — 200 с.
- К. Є. Науменко. Вольф Арнольд [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 629. — ISBN 966-00-0734-5.
- К. Є. Науменко. Вольф Арнольд [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
- М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9.
- Остапкевич, О. Чортків у постатях. Арнольд Вольф // У круговерті часу (Сторінками історії Чорткова (1918—1991 рр.). Книга третя / П. С. Федоришин. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2022. — С. 37. — ISBN 978-966-07-4050-1.
- Литвин М. - Арнольд Вольф // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 1: А–Ж. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. ISBN 978-966-2067-44-6
Посилання
- Військові командири [Архівовано 12 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Персоналії [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Сторінка на Живому журналі
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).