Войцех Тохман

Войцех Тохман
Народився	12 квітня 1969[1] (57 років)  Краків, Польська Народна Республіка[2]
Країна	Польща
Діяльність	журналіст, письменник
Галузь	література[3], репортаж[3] і журналістика[3]
Alma mater	Q9383068? і Варшавський університет
Знання мов	польська[3]
Заклад	Газета Виборча, TVP1 і Itaka Foundationd
Жанр	репортаж і проза
Автограф
Нагороди	Warszawska Premiera Literackad (2019)
Сайт	tochman.eu
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Войцех Лукаш Тохман (пол. Wojciech Łukasz Tochman, 1969, Краків) – польський журналіст.

У журналістиці дебютував ще ліцеїстом, на сторінках молодіжного тижневика «Na przełaj». Від 1990 року і до 2004-го працював репортером «Газети Виборчої». У 1996–2002 роках був автором і ведучим телевізійної програми «Хто-небудь чув, хто-небудь знає» на каналі TVP1. У 1999 році заснував Фонд ІТАКА, який розшукує загиблих і допомагає їхнім родинам. Донині працює в ньому як волонтер. У 2006-2007 рр. викладав у Інституті журналістики Варшавського університету. У 2009 році разом із Маріушем Щиглем і Павлем Ґузлінським заснував Інститут Репортажу. Від лютого 2010 року на радіохвилі TOK FM веде репортерську передачу «Кипіння світу». А у вересні 2010 року разом із Щиглем і Ґузлінським заснував репортерський магазин-кав’ярню «Кипіння світу». Мешкає у Варшаві.

Книжки перекладалися на англійську, арабську, французьку, італійську, шведську, фінську, боснійську, російську, нідерландську та українську мови.

• Schodów się nie pali | Сходи не палять (Społeczny Instytut Wydawniczy Znak, 2000 i 2006)
• Jakbyś kamień jadła | Ти наче камінь їла (Pogranicze, 2002 i 2005, Wydawnictwo Czarne, 2008); укр. пер. 2009
• Córeńka | Донечка (Społeczny Instytut Wydawniczy Znak, 2005)
• Wściekły pies (Społeczny Instytut Wydawniczy Znak, 2007)
• Bóg zapłać (Wydawnictwo Czarne, 2010)
• Eli, Eli (Wydawnictwo Czarne, 2013)
• Kontener (Wydawnictwo Agora, 2014)
• Krall (Dowody na Istnienie, 2015 )
• Pianie kogutów, płacz psów (Wydawnictwo Literackie, 2019)

• Войцех Тохман. Ти наче камінь їла. пер. з пол. Андрій Бондар. – Київ: «Наш час», 2009.
• Войцех Тохман. Ти наче камінь їла. пер. з пол. Андрій Бондар. – Київ: «Човен», 2022 (про війну в Боснії та Герцеговині).
• Войцех Тохман. Сьогодні ми намалюємо смерть. пер. з пол. Андрій Бондар. – Київ: «Човен», 2023 (про геноцид у Руанді).
• Войцех Тохман. Піяння півнів, плач псів. пер. з пол. Андрій Бондар. – Київ: «Човен», 2024 (про геноцид у Камбоджі).

• Репортер року – на думку читачів «Газети Виборчої» (1998)
• Фіналіст Премії «Ніке» – за книжку «Сходи не палять» (2001)
• Номінація на Премію ім. Даріуша Фікуса (2002)
• Фіналіст Премії «Ніке» – за книжку «Ти наче камінь їла» (2003)
• Фіналіст премії Prix RFI "Témoin du Monde" Radio France International (2004)
• Номінація на премію MediaTORów у категорії AuTORytet (2009)

• Офіційна сторінка Войцеха Тохмана [Архівовано 30 вересня 2010 у Wayback Machine.]
• Інститут Репортажу

1. ↑ Babelio — 2007.
2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #131865994 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
3. ↑ ^{а б в г} Чеська національна авторитетна база даних