Войцех Гуня
| Войцех Гуня | |
|---|---|
| пол. Wojciech Gunia | |
 | |
| Ім'я при народженні | Wojciech Gunia |
| Народився | 1983 Новий Сонч |
| Громадянство |  Польща |
| Діяльність | прозаїк |
| Alma mater | Ягеллонський університет  |
| Мова творів | польська |
| Роки активності | 2013– |
| Напрямок | проза |
| Жанр | фантастичний роман, повість, оповідання |
| Magnum opus | «Дім усіх снів» |
| Премії | Літературна премія імені Єжи Жулавського (2021, головна нагорода) |
| Сайт: labiryntzlisci | |
 Войцех Гуня у Вікісховищі | |
Войцех Гуня (пол. Wojciech Gunia, 1987) — польський письменник-фантаст та автор горору, публіцист та перекладач.[1] Лауреат головної нагороди Літературної премії імені Єжи Жулавського за 2021 рік.
Біографія
Войцех Гуня народився у 1983 році в Новому Сончі. Закінчив факультет полоністики Ягеллонського університету. Літературну діяльність розпочав у 2013 році, коли його оповідання «Війна» (пол. Wojna) опублікували в антології «Po drugiej stronie. Weird fiction po polsku». Наступного року вийшла авторська збірка оповідань Гуні «Поворот» (пол. Powrót), більшість з яких відносились до жанру горору. У 2016 році вийшов друком перший роман автора «Немає мандрівника» (пол. Nie ma wędrowca), який наступного року здобув премію імені Стефана Грабінського для польських творів горору.[2] У 2018 році вийшла наступна збірка Гуні «Місто і річка» (пол. Miasto i rzeka). У 2019 році вийшла друком наступна збірка Гуні «Дім усіх снів» (пол. Dom wszystkich snów), центральне місце в якій займає роман «Дім Мотта» (пол. Dom Motta), за яку письменник отримав головну нагороду літературної премії імені Єжи Жулавського у 2021 році.[3] Окрім письменницької діяльності, Войцех Гуня є редактором польського щорічника химерної фантастики «Sny umarłych».
Бібліографія
Книги
- Поворот (пол. Powrót, 2014)
- Немає мандрівника (пол. Nie ma wędrowca, 2016)
- Місто і річка (пол. Miasto i rzeka, 2018)
- Дім усіх снів (пол. Dom wszystkich snów)
Окремі оповідання
- Війна" (пол. Wojna, 2013)
- Рапорт з площі забудови (пол. Raport z plazu budowy, 2015)
- Порятунок (пол. Ocalenie, 2017)
- Вежа мовчання (пол. Wieża milczenia, 2017)
- Рапорт у справі явищ на вулиці Шепотіння (пол. Raport w sprawie objawień przy ulicy Szeptów, 2018)
- Сад, нічне небо (пол. Ogród, nocne niebo, 2019)
- Пливуть (Płyną, 2019)
- Униз по річці (пол. W dół rzeki, 2021)
- Дивні оповідання про дивний світ (пол. Dziwne opowieści o dziwnym świecie, 2021)
- Переміна Тамари Д. (пол. Przemiana Tamary D., 2021)
Примітки
- ↑ Thomas Ligotti — Pieśni umarłego marzyciela[недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Laureaci Nagrody Polskiej Literatury Grozy [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Nominacje 2021 – Nagroda Literacka im. Jerzego Żuławskiego. www.nagroda-zulawskiego.pl. Процитовано 8 вересня 2021. (пол.)
Посилання
- Войцех Гуня на сайті LubimyCzytac.pl [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (пол.)
- Войцех Гуня на сайті encyklopediafantastyki.pl [Архівовано 1 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).