YaChudo

Великий Заб

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Великий Заб
35°59′28″ пн. ш. 43°20′37″ сх. д. / 35.9911° пн. ш. 43.3436° сх. д.
ВитікQ16386780? Редагувати інформацію у Вікіданих
ГирлоТигр Редагувати інформацію у Вікіданих
• координати35°59′28″ пн. ш. 43°20′37″ сх. д. / 35.9911° пн. ш. 43.3436° сх. д.
Країни:Туреччина і Ірак Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина473 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа басейну:40 300 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Середньорічний стік808 м³/с
Притоки:Q21199158?, Khazir Riverd і Q21210264? Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Карта, на якій синім позначено Верхній і Нижній Заби. Великий (тобто Верхній) розташований зверху і підписаний німецькою як "Ґросе Заб".
Великий Заб у провінції Хаккарі, Туреччина.

Вели́кий Заб, або Ве́рхній Заб (араб. الزاب الكبير, курд. Zêy Badînan / Zêyê Mezin, тур. Zap, сир. ܙܒܐ ܥܠܝܐ, візант. грец. μέγας Ζβαω, клас. грец. Λύκος) — ліва притока Тигру, річка у східній Туреччині та Іраку.[1]

Довжина річки за різними оцінками становить близько 392-473 км.[2][3] Площа басейну — приблизно 26,2-40,3 тис. км²; різниця в оцінках пов'язана з різними методиками окреслення водозбору та обліку його верхньої частини в Туреччині й Іраку.[4][5] Живлення переважно снігове та дощове, характерні значні сезонні коливання стоку.[5] Повінь зазвичай припадає на квітень-травень, а межень — на літо та осінь. Середня витрата води біля гирла становить близько 419 м³/с, а зафіксовані пікові значення сягають 1320 м³/с.[6]

Витоки розташовані в гірській місцевості на сході Туреччини поблизу озера Ван на висоті близько 3000 м над рівнем моря, після чого річка тече переважно на південь і південний захід та впадає в Тигр на його лівому березі в Іраку, південніше Мосула.[7][1] У верхній течії річка прорізає вузькі гірські долини й каньйони, а в іракській частині виходить у ширші долинні пониження Курдистану.[1]

На річці та в її долині розташовані населені пункти Зібра, Келек, Кувайр, а також райони поблизу Амадії та Барзану.[1]

Назва

Назва "Великий Заб" використовується для розрізнення цієї річки з Малим Забом, який також є лівою притокою Тигру. В арабомовній традиції річка відома як аль-Заб аль-Кабір, тобто "великий" або "старший" Заб.[8] У грецьких джерелах античної доби вона пов'язувалася з назвою Lykos.[9]

Географія та гідрологія

Великий Заб бере початок у горах південно-східної Туреччини, у зоні значних зимових снігопадів. Саме танення снігу в поєднанні з весняними дощами забезпечує основну частину річкового стоку.[5] Річка перетинає гірські райони сучасних турецьких провінцій Ван і Хаккарі, далі тече через територію Іракського Курдистану і, наближаючись до Тигру, формує важливу частину водної системи півночі Іраку.[1]

Упродовж течії Великий Заб приймає численні гірські притоки. Для басейну річки характерні різкі сезонні зміни водності: навесні річка різко повноводнішає, а в посушливий період її рівень істотно знижується.[5][10]

Басейн річки охоплює частину високогірних і передгірних районів Загросу. У верхів'ях переважають холодні зими та відносно великі суми опадів, тоді як у нижчій частині басейну клімат стає сухішим і теплішим.[5] Такий контраст природних умов визначає як режим стоку, так і характер землекористування в долині річки.

За даними FAO, басейн Великого Забу належить до важливих водних ресурсів північного Іраку, а його стік має істотне значення для зрошення та загального водогосподарського балансу басейну Тигру.[11] За енциклопедичними узагальненнями, під час весняної повені Великий і Малий Заби істотно збільшують водність Тигру, а в окремі роки їхній сумарний стік може фактично подвоювати обсяг води в річці на цій ділянці.[1]

Значення в системі Тигру

Великий Заб є однією з головних лівобережних приток верхнього Тигру. Разом із Малим Забом він формує важливу частину водного режиму річкової системи Північного Іраку, особливо в період весняного сніготанення.[1][5] Саме тому режим Великого Забу має значення не лише для місцевого землекористування, а й для ширшого управління водними ресурсами басейну Тигру.[12]

Притоки

Серед помітних приток Великого Забу, зокрема в іракській частині басейну, згадують Rubar-i-Shin, Rukuchuk, Rubar-i-Ruwandiz, Rubat Mawaran, Bastura Chai; серед правобережних — річку Хазир (Khazir).[13]

Річка Хазир має також історичне значення, оскільки в частині праць саме її береги, а не головне русло Великого Забу, називають місцем битви на Великому Забі 750 року.[14]

Історія

Долина Великого Забу є важливою історико-географічною зоною Верхньої Месопотамії. Упродовж давньої історії вона була пов'язана з осілими землеробськими районами та гірськими територіями на північному сході Месопотамії.[15]

25 січня 750 року на річці Великий Заб відбулася вирішальна битва між військами Аббасидів і Омеядів, що завершилася крахом влади Омеядів і стала початком тривалого панування Аббасидів у Арабському халіфаті.[16][17] У низці праць битву локалізують на берегах річки Хазир — притоки Великого Забу.[18]

У XIX-XX століттях гірські райони басейну Великого Забу неодноразово ставали ареною політичних конфліктів і курдських повстань, що було зумовлено складним рельєфом, прикордонним положенням та обмеженим контролем центральної влади в цих районах.[19]

Використання вод і регулювання стоку

Вода Великого Забу широко використовується для зрошування, місцевого водопостачання та виробництва електроенергії. Річка є однією з найважливіших водних артерій північного Іраку.[5][20]

У басейні річки планувалося спорудження кількох дамб і гідроелектростанцій. Будівництво дамби Бехме було розпочато, але згодом зупинено; проєкт мав істотно змінити режим течії та використання водних ресурсів у середній течії Великого Забу.[21]

Окрім суто господарського значення, великі інженерні проєкти в долині річки мають і археологічний вимір, оскільки в зоні можливого затоплення виявлено численні пам'ятки від доісторичних часів до середньовіччя.[22]

Каскад ГЕС

На річці розташовано ГЕС Дералок і ГЕС Бехме. У різні періоди також розглядалися інші гідротехнічні проєкти в басейні Великого Забу, спрямовані на регулювання стоку та покриття енергетичних потреб регіону.[23]

Археологія та природне довкілля

Басейн Великого Забу відомий високою концентрацією археологічних пам'яток. Особливе значення має район печери Шанідар у горах Загросу, що належить до найвідоміших палеолітичних пам'яток Близького Сходу.[24][25]

Археологічні обстеження у верхній частині долини Великого Забу в Іракському Курдистані засвідчили наявність великої кількості поселень і пам'яток різних епох, що підкреслює значення цього коридору для контактів між Месопотамською низовиною та гірськими районами Загросу.[26]

У природному відношенні долина річки поєднує гірські, передгірні та річково-долинні ландшафти. У верхній частині басейну переважають стрімкі схили, вузькі ущелини та сезонно повноводні потоки, тоді як у нижчій течії долина стає доступнішою для землеробства й поселень.[5]

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Great Zab River. Encyclopædia Britannica. Процитовано 31 березня 2026.
  2. ↑ Kliot, Nurit (1994). Water Resources and Conflict in the Middle East. Routledge. с. 101.
  3. ↑ Isaev, V. A.; Mikhailova, M. V. (2009). The hydrology, evolution, and hydrological regime of the mouth area of the Shatt al-Arab River. Water Resources. 36 (4): 380—395. doi:10.1134/S0097807809040022.
  4. ↑ Frenken, Karen (2009). Irrigation in the Middle East region in figures. AQUASTAT survey 2008. FAO. с. 203.
  5. ↑ а б в г д е ж и Shahin, Mamdouh (2007). Water Resources and Hydrometeorology of the Arab Region. Springer. с. 249.
  6. ↑ Kliot, Nurit (1994). Water Resources and Conflict in the Middle East. Routledge. с. 110.
  7. ↑ Bosworth, C. E. (2010). al-Zāb. Encyclopaedia of Islam, Second Edition. Brill Online.
  8. ↑ Bosworth, C. E. (2010). al-Zāb. Encyclopaedia of Islam, Second Edition. Brill Online.
  9. ↑ Potts, D. T. (2012). A Companion to the Archaeology of the Ancient Near East. Wiley-Blackwell. с. 809—810.
  10. ↑ Isaev, V. A.; Mikhailova, M. V. (2009). The hydrology, evolution, and hydrological regime of the mouth area of the Shatt al-Arab River. Water Resources. 36 (4): 380—395. doi:10.1134/S0097807809040022.
  11. ↑ Frenken, Karen (2009). Irrigation in the Middle East region in figures. AQUASTAT survey 2008. FAO. с. 203.
  12. ↑ Kliot, Nurit (1994). Water Resources and Conflict in the Middle East. Routledge. с. 107-110.
  13. ↑ Iraqi Ministries of Environment, Water Resources and Municipalities and Public Works (2006). New Eden Master Plan for integrated water resources management in the marshlands areas. Volume I: Water resources. New Eden Group. с. 63—64.
  14. ↑ Sharon, Moshe (1983). Black Banners from the East. Hebrew University. с. 13—14.
  15. ↑ Potts, D. T. (2012). A Companion to the Archaeology of the Ancient Near East. Wiley-Blackwell. с. 809—810.
  16. ↑ Battle of the Great Zāb River. Encyclopædia Britannica. Процитовано 31 березня 2026.
  17. ↑ Цей день в історії.
  18. ↑ Sharon, Moshe (1983). Black Banners from the East. Hebrew University. с. 13—14.
  19. ↑ McDowall, David (2004). A Modern History of the Kurds. I.B. Tauris. с. 11—18.
  20. ↑ Frenken, Karen (2009). Irrigation in the Middle East region in figures. AQUASTAT survey 2008. FAO. с. 203.
  21. ↑ Solecki, Ralph S. (2005). The Bekhme Dam Project in Kurdistan Iraq. A Threat to the Archaeology of the Upper Zagros River Valley. International Journal of Kurdish Studies. 19 (1/2): 161—224.
  22. ↑ Solecki, Ralph S. (2005). The Bekhme Dam Project in Kurdistan Iraq. A Threat to the Archaeology of the Upper Zagros River Valley. International Journal of Kurdish Studies. 19 (1/2): 161—224.
  23. ↑ Kliot, Nurit (1994). Water Resources and Conflict in the Middle East. Routledge. с. 107-110.
  24. ↑ Matthews, Roger (2003). The Archaeology of Mesopotamia: Theories and Approaches. Routledge. с. 33-35.
  25. ↑ Shanidar Cave, Iraq (PDF). Springer. Процитовано 31 березня 2026.
  26. ↑ Potts, D. T. (2012). A Companion to the Archaeology of the Ancient Near East. Wiley-Blackwell. с. 809—810.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).