Вальтер Роде

Вальтер Роде
нім. Walther Rode
Псевдо	Pamphilius[1]
Народився	9 квітня 1876 Чернівці, Буковина
Помер	12 серпня 1934 (58 років) Комольйо, Тічино, Швейцарія
Країна	Австро-Угорщина  Австрія  Швейцарія
Національність	єврей
Діяльність	письменник, поет-адвокат, правник, журналіст
Галузь	адвокат
Науковий ступінь	доктор
Знання мов	німецька[2]
Батько	Leon Rosenzweigd
Медіафайли у Вікісховищі

Вальтер Роде; при народженні Вольф Розенцвейґ (нім. Wolf Rosenzweig)^[3] (9 квітня 1876^{[прим. 1]}, Чернівці, Буковина — 12 серпня 1934, Комольйо, Тічино, Швейцарія) — юрист і письменник.

Вальтер Роде походить із заможної єврейської родини. Був четвертою дитиною з восьми. Свої перші літературні натхнення дістав від батька — Леона Розенцвейґа (1840—1914) — банкіра, депутата міської ради, а згодом члена Рейхсрату, який писав театральні п'єси й оповідання. Вальтер вивчав правознавство в Чернівцях, продовжив навчання у Відні, де 1900 року здобув ступінь доктора цивільного та церковного права й після проходження практики оселився у Відні як адвокат.

1899 року він змінив прізвище на Роде. 1907 року був внесений до списку «придворних і судових адвокатів». Працював захисником у гучних політичних процесах. Серед яких були такі справи: справа заворушення у Львівському університеті, справа про наклеп на «на честь» русинських студентів проти Генрика Сенкевича^[5][6]. Досвід у судовій системі швидко зробив його непримиренним противником закостенілого чиновництва та нелюдської юстиції й привів до появи перших сатиричних памфлетів. Під час Першої світової війни був призваний до служби як захисник і слідчий суддя при військовому суді в Любляні, де намагався пом'якшити терор цісарсько-королівської військової юстиції.

1915 року він повернувся до Відня після звільнення з військової служби за станом здоров'я. Як член «Австрійського політичного товариства», співзаснованого підприємцем Юліусом Майнлем ІІ, докладав зусиль до якнайшвидшого миру шляхом взаєморозуміння. Виник перший конфлікт із Верховним судом, якому він закидав «свідоме порушення закону, зневагу до права та свавілля». Дисциплінарний суд його виправдав.

Активізував публіцистичну діяльність, зокрема у пацифістсько-демократичному журналі Der Friede, а згодом і в інших віденських газетах, серед яких були: Der Morgen, Der Tag, Neue Freie Presse, Neues 8-Uhr-Blatt, Arbeiter-Zeitung. Це привело до дружніх контактів із письменниками-публіцистами, серед яких Курт Тухольський, Антон Куг, Лео Перуц, Александер Рода Рода, Франц Блей, Йозеф Рот і Рудольф Олден. 1925 року стався новий конфлікт із Верховним судом після його різкої критики підтвердження помилкового вироку у справі про вбивство. Поставлений перед судом присяжних за образу Верховного суду, він захищався й знову був виправданий.

Гостра сатира на чиновництво спричинила бойкот його адвокатської канцелярії з боку обурених службовців. 1928 року він залишив адвокатську практику й переїхав до Швейцарії, де Prager Tagblatt призначив його кореспондентом при Лізі Націй у Женеві. Паралельно він інтенсивно займався публіцистичною та літературною діяльністю для журналів Weltbühne, Das Tage-Buch і численних щоденних газет. Видав книжки, що узагальнювали його досвід у сфері правосуддя (Justiz), звіти з Ліги Націй (Frieden und Friedensleute), а також сатиричне «Читання для обвинувачених» (Knöpfe und Vögel).

Після приходу націонал-соціалістів до влади в Німеччині він розпочав публіцистичну боротьбу проти расизму, пригнічення та варварства, зокрема книгою Deutschland ist Caliban, а також співпрацею з провідними журналами антифашистської еміграції — Die Sammlung, Das Neue Tage-Buch та Die Neue Weltbühne. Він входив до кола навколо цюрихського адвоката Владимира Розенбаума та його дружини Алін Валангін — активних меценатів літературної еміграції, в будинку яких у Тессіні він помер у серпні 1934 року. Його твори були заборонені й спалені націонал-соціалістами та з часом забуті. Його «Читання для обвинувачених» було заборонене також в австрійській становій державі 1937 року як «таке, що загрожує державі».

Стаття під назвою нім. Pamphletist gegen das Hakenkreuz (укр. Памфлетист проти свастики) про видатного критика Гітлера Роде, авторства Рудольфа Ольдена, опублікована в газеті Pariser Neues Tageblatt 17 березня 1934 року. З 2011 року присуджується журналістська премія імені Вальтера Роде.

• Erotische Literatur. Zwei Verteidigungsreden. Stern, Wien 1912.
• Aus der Wiener Justiz. (Unter dem Pseudonym «Pamphilius»). Bio, Wien 1914.
• Die Wahrheit und ihre Grenzen vor Gericht. Vortrag, gehalten in der Wiener Urania am 3. März 1917, Wien 1917.
• Der Fall Petko Peneff und der mündliche Gerichtstag vor dem Kassationshof. Stern, Wien 1918.
• Nationalitätenkampf und politischer Prozeß im ehemaligen Österreich. Stern, Wien 1919.
• (Gemeinsam mit Leo Perutz): Die Feldgerichte und das Volksgericht. Brand, Wien 1919.
• Wien und die Republik. Stern, Wien 1920.
• Justiz, Justizleute und Anderes. Wiener Graphische Werkstätte, Wien 1921.
• Gericht über den Obersten Gerichtshof. Rede, gehalten am 23. Juni 1925 vor dem Schwurgericht Wien. F. Lang, Wien 1925. (Digitalisat)
• Österreichs fröhliche Agonie. Streitschriften und Pamphlete. Verlagsanstalt Dr. Zahn u. Dr. Diamant, Wien 1926
• Österreichs Beamtenpyramide. C. Konegen, Wien 1927.
• Antrag auf Einleitung der Voruntersuchung wider Dr. Ernst Hauser und Genossen wegen Verbrechen des Mordes. Wien 1927
• Justiz. Fragmente. Rowohlt, Berlin 1929
• Knöpfe und Vögel. Lesebuch für Angeklagte. Transmare, Berlin 1931
  • Neuauflage mit einem Essay von Anton Kuh. Nachwort Gerd Baumgartner. Hrsg. Thomas B. Schumann. Edition memoria, Hürth 2000, ISBN 3-930353-10-5.
  • Ebenfalls in der Werkausgabe bei Löcker Wien u.d.T. Lesebuch für Angeklagte. s. u.
• Frieden und Friedensleute. Transmare, Berlin 1931.
• Deutschland ist Caliban. Ein Pamphlet gegen den Hinterwäldler aus Braunau und die Deutschen aus dem Jahre 1934. Europa Verlag, Zürich 1934.
  • Neuauflage, mit einem Vorwort von Klaus Bittermann. Edition Tiamat, Berlin 2018, ISBN 978-3-89320-226-3 (Leseprobe).
• Werkausgabe in vier Bänden. Hrsg. von Gerd Baumgartner. Löcker, Wien 2007, ISBN ISBN 978-3-85409-444-9.
  • Bd. 1: Österreichs fröhliche Agonie.
  • Bd. 2: Lesebuch für Angeklagte.
  • Bd. 3: Pamphlet gegen Hitler.
  • Bd. 4: Leben und Werk.
• Wien und die Republik und andere aufmerksame Beobachtungen. Hrsg. und mit einem Anhang versehen von Alfred J. Noll. Czernin-Verlag, Wien 2011, ISBN 978-3-7076-0376-7.
• Der Fall der Baronin Bibu und andere Geschichten aus dem Leben. Hrsg. und mit einer Nachbemerkung versehen von Alfred J. Noll. Czernin-Verlag, Wien 2013, ISBN 978-3-7076-0436-8.
• Immer gegen die Justiz! — Polemiken und Pamphlete. Hrsg. Alfred, J. Noll, Czernin, Wien 2013, ISBN 978-3-7076-0473-3.

• Бурачок Л. Осип Назарук: початок політичної діяльності (1904–1907 рр.). — 3. — Івано-Франківськ : Видавництво «Плай» Прикарпатського університету, 2000. — 8 с.
• Das Vaterland 18. Mai 1908 [Die Ehrenbeleidigungsklage gegen Sienkiewicz] : [нім.]. — Wien, 1908. — S. 8.
• Elisabeth Lebensaft: Rode Walther. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 9, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1988, ISBN 3-7001-1483-4, S. 195.
• Rolf Tauscher: Literarische Satire des Exils gegen Nationalsozialismus und Hitlerdeutschland. Kovač, Hamburg 1992, ISBN ISBN 3-86064-062-3 (S. 48–51 zu «Deutschland ist Caliban»)
• Roland Knie, Alfred J. Noll, Daniela Strigl (Hrsg.): Walther Rode. Aspekte seiner Biografie. Czernin Verlag, Wien 2015, ISBN ISBN 978-3-7076-0556-3.