YaChudo

Ваді Тумілат

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Ваді Тумілат
30°32′58″ пн. ш. 31°57′49″ сх. д. / 30.54944444° пн. ш. 31.96361111° сх. д.
Зображення
Країна Єгипет Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце розташуванняДельта Нілу Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Ваді Тумілат у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Канал фараонів у ваді Тумілат

Ваді Тумілат — суха річкова долина (ваді) завдовжки близько 50 км на схід від дельти Нілу. У доісторичні часи вона була рукавом Нілу. Починається біля сучасного міста Заказік та давнього Бубастіса й простягається на схід до району сучасної Ісмаїлії.

У давнину це була важлива комунікаційна артерія для караванної торгівлі між Єгиптом та східними регіонами. Тут був споруджений Канал фараонів, а нині вздовж ваді протікає Прісноводний канал Ісмаїлія. По ваді Тумілат і сьогодні ще протікає трохи води.[1]

Арабська назва ваді Тумілат пов’язується з існуванням у давнину храму бога Атум (давньоєгипетськеpr-itm — «Дім Атум»), що з часом трансформувалося у «Тумілат» та «Піфом»..[2]

Давня назва долини — ваді ас-Садір (араб. وادي السدير), яка в арабському перекладі П’ятикнижжя відповідає «Землі Гошен».[3]

Археологія

Ваді Тумілат
ієрогліфами
T
k		 wT14xAst
Ваді Тумілат
ієрогліфами
TwT14xAst
Ваді Тумілат
ієрогліфами
T
k		 wT14
xAst
Мапа 1903 року

Ваді Тумілат містить руїни кількох давніх поселень. Найдавнішим розкопаним археологічним об’єктом є Кафр Хасан Дауд, який датується додинастичним та ранньодинастичним періодом.[4] Кілька пам’яток містять матеріали Другого перехідного періоду, коли через ваді Тумілат прямував шлях до Леванту. До них належать Тель-ер-Ретаба, Тель-ель-Масхута, Тель-еш-Шакафія та Тель-ель-Куʿ.[5] Наприкінці періоду Нового царства Єгипту в Тель-ер-Ретабі існувало добре укріплене поселення. Однак пізніше, за часів Саїської династії, основне поселення та фортецю перенесли на схід, до Тель-ель-Масхути, що розташована лише за 12 км на схід.[6]

Нехо II (610–595 рр. до н. е.) започаткував, хоча, можливо, так і не завершив, амбітний проєкт спорудження судноплавного каналу від Пелусійського рукава Нілу до Червоного моря. Канал Нехо був найдавнішим попередником Суецького каналу і проходив через ваді Тумілат.[7] Саме через будівництво каналу Нехо заснував нове місто Пер-Тему-Тєку, що перекладається як «Дім Атума в Тєку», на території Тель-ель-Масхути.[8]

Близько 1820 року Мухаммед Алі Єгипетський, османський намісник Єгипту, поселив у ваді Тумілат 500 сирійців і забезпечив їх тваринами та робочою силою для спорудження 1 000 чигирів з метою вирощування шовковиці для шовківництва. Іригаційну систему відновлено шляхом очищення та поглиблення наявних каналів. Робочу силу забезпечували примусово, змушуючи селян працювати.[9][10]

Тель-еш-Шакафія у ваді-Тумілат також пов’язаний із каналом та його функціонуванням.

Пам’ятка Тель-ель-Гебель переважно датується римським періодом.

У 1930 році експедиція Німецького інституту в Каїрі провела обстеження ваді Тумілат. Пізніше в цьому районі, у Телль-ес-Сахабі, також було виявлено кілька поховань гіксосів.[11]

Проєкт «Ваді-Тумілат»

Сучасні археологічні розкопки в Тель-ель-Масхуті проводилися в рамках «Проєкту Ваді-Тумілат» Торонтського університету під керівництвом Джона С. Голладея.. Дослідження проводилися п’ять польових сезонів в 1978–1985 роках.

У ваді виявили до 35 археологічно значущих пам’яток. Три великі телі у ваді — Тель-ель-Масхута, Тель-ер-Ретаба та Тель-еш-Шакафія.

Тель-ер-Ретабу досліджував археолог Ганс Гедіке (Hans Goedicke) з Університету Джонса Гопкінса.[12]

Примітки

  1. ↑ Egypt’s Storied Wadi Tumilat GeoCurrents website
  2. ↑ James K. Hoffmeier, Ancient Israel in Sinai: The Evidence for the Authenticity of the Wilderness Tradition. Oxford University Press, 2005 ISBN 0198035403
  3. ↑ Al-Maqrīzī. Book of Exhortations and Useful Lessons in Dealing with Topography and Historical Remains. Переклад: Stowasser, Karl. Hans A. Stowasser. с. 233.
  4. ↑ F. Hassan and G. J. Tassie, Kafr Hassan Dawood. [Архівовано 2005-04-16 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Ksiezak, Aleksandra E. (2021). The Middle Bronze Age settlement pattern in the Wadi Tumilat (eastern Nile Delta). У Bietak, Manfred; Prell, Silvia (ред.). The enigma of the Hyksos, volume IV: Changing clusters and migration in the Near Eastern Bronze Age. Collected papers of a workshop held in Vienna 4th-6th of December 2019. Contributions to the Archaeology of Egypt, Nubia and the Levant. Wiesbaden: Harrassowitz. с. 365—393. doi:10.13173/9783447117371. ISBN 9783447117371.
  6. ↑ Kathryn A. Bard, An Introduction to the Archaeology of Ancient Egypt. [Архівовано 2014-02-23 у Wayback Machine.] Blackwell Pub., 2008
  7. ↑ Redmount, Carol A. "The Wadi Tumilat and the "Canal of the Pharaohs"" Journal of Near Eastern Studies, Vol. 54, No. 2 (April __, 1995), pp. 127-135
  8. ↑ Shaw, Ian; and Nicholson, Paul. The Dictionary of Ancient Egypt. The British Museum Press, 1995. p.201
  9. ↑ Cuno, M., Kenneth (1980): The Origins of Private Ownership of Land in Egypt: A Reappraisal. Cambridge University Press, International Journal of Middle East Studies, Vol. 12, No. 3 (Nov., 1980), pp.245-275
  10. ↑ Owen, E.R.J. (1969): Cotton and the Egyptian Economy, Oxford University Press, Oxford 1969
  11. ↑ Encyclopedia of the Archaeology of Ancient Egypt, edited by Kathryn A. Bard. Routledge, 1999 ISBN 0203982835
  12. ↑ Hans Goedicke - excavations at Tell er-Retaba [Архівовано 2020-11-02 у Wayback Machine.] St. Louis Community College

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).