Ваан Тер'ян

Ваан Тер'ян
вірм. Վահան Տերյան
Ім'я при народженні	вірм. Վահան Տեր-Գրիգորյան
Народився	28 січня (9 лютого) 1885[2]  Ґандзані, Akhalkalaki Uyezdd, Тифліська губернія, Російська імперія[2]
Помер	7 січня 1920[1][2] (34 роки)  Оренбург, Російська СФРР[1][2]  ·туберкульоз
Поховання	могила Вагана Тер’янаd
Країна	Російська імперія  РСФРР
Національність	вірмени[2]
Діяльність	поет, громадський діяч, перекладач
Alma mater	МДУ і Лазаревський інститут східних мов[2]
Знання мов	вірменська[3]
Magnum opus	Q16393358?, Q21683162?, Q21683175?, Q21683189? і Q21683166?
Медіафайли у Вікісховищі

Ваан Тер'ян (зах-вірм. Վահան Տէրեան), ім’я при народженні — Ваган (Ваан) Сукіасович Тер-Григорян; 28 січня (9 лютого) 1885 , Ґандзані, Тифліська губернія  — 7 січня 1920 , Оренбург ) — вірменський письменник, поет, перекладач і громадський діяч.

Ваан Тер'ян народився 28 січня 1885 року в сім’ї сільського священника в селі Гандза (нині Ніноцміндський район), поблизу Ахалкалакі.

У 1899 році Ваан вступив до Лазаревського інституту східних мов у Москві. Разом із друзями Тер'ян видав в інституті рукописну газету «Надежда», у якій не лише публікує редакційні статті та передовиці, але й очолює поетичний відділ, де друкує свої вірші під псевдонімами Швін, Volo та ін.

Після закінчення інституту в серпні 1906 року Тер'ян вступив до Московського університету на відділення російської мови та літератури історико-філологічного факультету. Під безпосереднім впливом революції 1905–1907 років він написав цикл віршів «Терновий вінець», у якому прославляє борців революції. У ніч на 3 грудня 1906 року квартиру Тер'яна було обшукано, а його та його друга було заарештовано. Однак 13 грудня його звільнили з-під варти. У цей період Тер'ян написав «Естонську пісню», «Осінню пісню», «Осінню мелодію», «Дівчині-чуду», «Поховайте мене на заході сонця», «Бажання» та інші вірші.

Поезія Тер'яна з її витонченим ліризмом, глибиною почуттів, винятковою музикальністю та багатством мови є одним із найвизначніших явищ в історії вірменської літератури.

У 1908 році в Тифлісі було опубліковано його першу збірку поезій «Мрії сутінків». Збірка отримала позитивні відгуки Аветіка Ісаакяна та Ованеса Туманяна.

У 1910 році, паралельно з навчанням у Московському університеті, Тер'ян редагував та видав літературно-мистецький альманах «Гарун» («Весна»).

З 1913 року навчався на сходознавчому факультеті Петербурзького університету.

У 1915 році Максим Горький доручив Тер'янові укладання «Вірменського збірника», який було видано в Москві.

Валерій Брюсов переклав низку віршів поета та назвав його «найвизначнішим діячем» серед молодих поетів «російської Вірменії»^[4].

У 1917 році вступив до РСДРП; був обраний членом ВЦВК на III та IV з’їздах Рад. У 1918 році — член радянської делегації на мирних переговорах у Брест-Литовську.

Наприкінці 1919 року за направленням Наркомату закордонних справ поїхав до Туркестану і помер у дорозі від туберкульозу легень. Похований в Оренбурзі, місце могили невідоме. Кенотаф поета розташований у пантеоні парку ім. Комітаса в Єревані.

• Пам’ятник Ваану Тер'яну в Оренбурзі
• Вулиця в Єревані
• Вулиця в Оренбурзі^[5]
• Вулиця в Ґюмрі
• Погруддя Ваана Тер'яна перед будинком, де він провів останні дні життя (вулиця Чичеріна, 38)
• Поштовий конверт СРСР 1985 року
• У 2021 році в рідному селі Ваана Тер'яна Гандза відкрито виставковий зал і будинок-музей на його честь. На території музею також встановлено бюст поета^[6]

• «Мрії передвечір’я», вірші, Тифліс, 1908;
• «Вірші», Москва, 1912;
• «Зібрання творів», 4 тт., вид. Армгіза, Константинополь — Єреван, 1923.

• Ваан Тер'ян. «Вірші». Ленінград: «Радянський письменник», 1980.

• Алексанян Е.А. В.Терьян и А.Блок // Историко-филологический журнал. — Ереван : НАН РА, 2000. — № 3.
• Алексанян Е.А. Ваан Терян и французский символизм) // Вестник ЕГУ. — Ереван, 1996. — № 2.