YaChudo

Біла лань

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Біла лань
фр. La Biche au bois Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрказка Редагувати інформацію у Вікіданих
Формаказка Редагувати інформацію у Вікіданих
АвторМадам д’Онуа Редагувати інформацію у Вікіданих
Мовафранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Цей твір у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Біла лань» або «Лань у лісі» — французька літературна казка, написана мадам д'Онуа. Ендрю Ленг включив її до «Помаранчевої книги фей».

Альтернативні імена

Джеймс Планше, письменник і драматург, переклав цю казку як «Лань у лісі».[1]

Подальші англійські переклади перейменували її на «Історію лані в лісі»[2], «Зачарована лань»[3], «Лісова лань»[4] та «Біле оленятко»[5].

Французький ілюстратор Едмунд Дюлак включив ще одну версію до своєї книги «Казки союзних народів» під назвою «Лісова лань».[6]

Сюжет

Ілюстрація до книги «Помаранчева фея»

Рак (у деяких перекладах — краб або омар) привів бездітну королеву до чарівного палацу, де з'ясувалося, що він є феєю джерела, яка прийняла подобу маленької старої жінки. Феї пообіцяли королеві, що незабаром у неї народиться донька, яку назвуть Дезерé. Проте рак образився на те, що став єдиним, кого не запросили на хрестини принцеси. Він не прийняв жодних виправдань від фей за цю зневагу і попередив, що на принцесу чекає небезпека. Рак не розкрив суті свого прокляття, проте воно полягало в тому, що сонячне світло не має торкатися Дезере протягом перших п'ятнадцяти років її життя.

За порадою інших фей король і королева збудували підземний замок, де мала жити принцеса. Коли наблизилося її п'ятнадцятий день народження, королева наказала намалювати портрет доньки й розіслала його всім сусіднім принцам. Один із них так палко закохався в неї, що часто зачинявся насамоті з портретом і розмовляв із ним. Коли його батько-король дізнався про це, принц переконав його розірвати заручини з Чорною принцесою та відправити посла до Дезере. Фея Тюльпан, яка любила Дезере понад усіх, застерігала не показувати дівчину послу до настання її повноліття. Проте на прохання принца король і королева погодилися принести портрет юнака принцесі. Зображення надзвичайно вразило її, тож вони вирішили зіграти весілля за три місяці — одразу після того, як Дезере виповниться п'ятнадцять років.

Принц був настільки закоханий, що король послав посланців із благанням пришвидшити весілля.

Тим часом Чорна принцеса була глибоко ображена. Хоча вона й заявляла, що він має свободу, бо не може кохати безчесного чоловіка, вона благала про допомогу свою фею-хрещену, фею весни, яка згадала про образу і вирішила завдати шкоди Дезіре.

Зачарована лань підходить до принца, що спить біля струмка. Ілюстрація з публікації 1908 року.

Дізнавшись, що принц помирає від кохання до неї, Дезере запропонувала вирушити в дорогу в закритій кареті, яку відчинятимуть для трапези лише вночі. Коли цей задум почали втілювати в життя, мати однієї заздрісної фрейліни, піддавшись на вмовляння доньки, розрізала обшивку екіпажа, і на принцесу впало сонячне світло. Тієї ж миті вона перетворилася на білу лань і помчала геть. Фея джерела накликала грозу, яка розлякала слуг. Вірна фрейліна кинулася навздогін за ланню, а заздрісниця перевдяглася принцесою і продовжила шлях. Вона виправдовувала свій жахливий вигляд наслідками пережитої грози, проте її потворність приголомшила принца. Не в силах терпіти такий шлюб, він покинув палац і пішов у ліс, узявши з собою лише посла.

Фея Тюльпан привела вірну фрейліну до лані й з'явилася перед ними, побачивши їхнє зворушливе возз'єднання. Вона пояснила, що може повертати принцесі людську подобу лише вночі, і вказала їм на хатину, де вони могли б зупинитися. Стара жінка прийняла їх до себе; трохи згодом цю ж хатину знайшов посол, і старенька надала притулок йому та принцу. Наступного дня принц побачив лань і вистрілив у неї, але фея Тюльпан захистила її. Наступного дня лань оминала те місце, де в неї стріляли, і принц довго полював на неї, аж поки, знесилений, не заснув. Лань натрапила на нього і, розуміючи, що він її не бачить, почала роздивлятися юнака. Вона випадково розбудила його, і він переслідував її, поки вона зовсім не вибилася з сил і дозволила себе спіймати. Принц лагідно ставився до неї, як до улюбленої тваринки, але з настанням сутінків вона втекла, боячись, що її перетворення налякає його. Наступного дня принц поранив лань і був цим дуже засмучений, проте силоміць забрав її назад до хатини. Фрейліна виступила проти цього, і принцу довелося віддати їй тварину. Тоді посол розповів принцу, що вже бачив цю фрейліну при дворі Дезере. Вони зробили отвір у перегородці між кімнатами, побачили принцесу та почули її бідкання. Закохані радісно возз'єдналися, а на світанку Дезере вже не перетворилася назад на лань.

Прийшло військо його батька, і принц вийшов пояснити, що дізнався. Принц одружився з принцесою, а посол одружився з фрейліною.

Адаптації

Ця казка була однією з багатьох, написаних д'Онуа, адаптованих для сцени Джеймсом Планше в рамках його «Чарівної феєрії».[7][8][9] Коли він адаптував цю казку для театральної сцени, її назву змінили на «Принц Щасливої країни, або Оленятко в лісі».[10][11]

Казка класифікована в індексі Аарне-Томпсона-Утера як тип казки ATU 403, «Біла та чорна наречена».[12]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Planché, James Robinson. Fairy Tales by The Countess d'Aulnoy, translated by J. R. Planché. London: G. Routledge & Co. 1865. pp. 398—431.
  2. ↑ Wiggin, Kate Douglas Smith; Smith, Nora Archibald. Magic Casements: a second fairy book. Garden City, N.Y.: Doubleday, Doran & Co.. 1931. pp. 194—229.
  3. ↑ Valentine, Laura. The Old, Old Fairy Tales. New York: Burt 1889. pp. 100—130.
  4. ↑ Craik, Dinah Maria Mulock. The fairy book: the best popular fairy stories. London: Macmillan. 1913. pp. 345—363.
  5. ↑ Vredenburg, Edric, Capt. My Book of Favourite Fairy Tales: retold by the editor and others. London and Paris: Raphael Tuck & Sons. pp. 48-59.
  6. ↑ Dulac, Edmund. Edmund Dulac's fairy-book: fairy tales of the Allied nations. New York: G.H. Doran. 1916. pp. 43-61.
  7. ↑ Feipel, Louis N. «Dramatizations of Popular Tales.» The English Journal 7, no. 7 (1918): p. 444. Accessed June 25, 2020. doi:10.2307/801356.
  8. ↑ Buczkowski, Paul. «J. R. Planché, Frederick Robson, and the Fairy Extravaganza.» Marvels & Tales 15, no. 1 (2001): 42-65. Accessed June 25, 2020. http://www.jstor.org/stable/41388579.
  9. ↑ MacMillan, Dougald. «Planché's Fairy Extravaganzas.» Studies in Philology 28, no. 4 (1931): 790-98. Accessed June 25, 2020. http://www.jstor.org/stable/4172137.
  10. ↑ Adams, W. H. Davenport. The Book of Burlesque. Frankfurt am Main, Germany: Outlook Verlag GmbH. 2019. p. 74. ISBN 978-3-73408-011-1
  11. ↑ Planché, James (1879). Croker, Thomas F.D. (ред.). The extravaganzas of J. R. Planché, esq., (Somerset herald) 1825-1871. Т. 4. London: S. French. с. Vol 4, pp. 171–172.
  12. ↑ Trinquet, Charlotte. Le conte de fées français (1690—1700): Traditions italiennes et origines aristocratiques. Narr Verlag. 2012. p. 218. ISBN 978-3-8233-6692-8

Додаткова інформація

  • Velten, Harry V. «Le conte de la fille biche dans le folklore français». In: Romania, tome 56 n°222, 1930. pp. 282–288. [DOI: https://doi.org/10.3406/roma.1930.3994]; www.persee.fr/doc/roma_0035-8029_1930_num_56_222_3994

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).