Біла качка
| Біла качка | |
|---|---|
 | |
| Редактор | Афанасьєв Олександр Миколайович  |
| Мова твору або назви | російська |
| Опубліковано в | Russian Fairy Talesd |
| Покажчик сюжетів фольклорної казки | 403 |
 Біла качка у Вікісховищі | |
Біла качка (рос. Белая уточка) — російська казка, зібрана Олександром Афанасьєвим у збірнику «Народні російські казки».[1] Ендрю Ленг включив її до «Жовтої книжки фей».[2]
Сюжет
Король мусив залишити свою новоспечену дружину, вирушаючи в дорогу. Він суворо застеріг її не покидати жіночих покоїв і не слухати лихих порад. Проте заздрісна лиха відьма виманила її в сад до ставка і перетворила на білу качку, а сама прийняла подобу королеви та зайняла її місце.
Тим часом біла качка звила гніздо, знесла три яйця і вивела двох пухнастих каченят та одного маленького селезня. Вона застерігала їх триматися подалі від замку, бо там живе лиха відьма, але одного разу відьма побачила їх і заманила всередину. Каченята поснули, а селезень не спав. Коли відьма гукала, питаючи, чи вони сплять, селезень відповідав їй. Проте після двох відповідей поспіль відьма пішла перевірити, побачила, що каченята сплять, і вбила їх.
Біла качка знайшла тіла й заголосила над ними. Король здивувався цьому, і хоча відьма намагалася переконати його, що це лише звичайне крякання, він наказав спіймати птаха. Його слуги не змогли цього зробити, але коли він пішов сам, качка прилетіла йому до рук і знову стала жінкою. Вона розповіла про пляшечку в гнізді у саду (або вони послали сороку за магічною водою), якою окропили каченят і селезня, і ті перетворилися на трьох чудових дітей. Після цього відьму стратили четвертуванням, і від неї нічого не залишилося.
Переклади
На англійську мову казку переклав з «Казок» Петра Польового Роберт Нісбет Бейн;[3] як «Біле каченя» Натан Гаскелл Доул[4] та як «Маленьке біле каченя» професор Джек Гейні[5].
Аналіз
Тип казки
Невдовзі після розробки власної класифікації народних казок фінський фольклорист Антті Аарне опублікував у 1912 році дослідження збірок братів Грімм, австрійського консула Йоганна Георга фон Гана, данського фольклориста Свенда Грундтвіга, швейцарської вченої Лаури Гонценбах та Афанасьєва. За цією первинною системою, розробленою в 1910 році, казка відповідає типу 403, «Біла та чорна наречена»: антагоністка кидає дівчину у воду та займає її місце нареченої героя; дівчина перетворюється на голубку або різновид водоплавної птиці (качку, гуску).[6]
Російські наукові дослідження класифікують казку як тип 403, «Подмененная жена» («Перетворена дружина»), східнослов'янської класифікації народних казок (рос. СУС): героїню мачуха зачаровує, перетворюючи її на качку, а потім її замінює відьма.[7]
Див. також
Примітки
- ↑ Афанасьев, Александр Николаевич (1873). Народныя русскія сказки [Russian folk tales]. Narodnye russkie skazki (рос.). Т. 4. Izd. K. Soldatenkova. с. 140—143. OCLC 844585712.
- ↑ The White Duck from The Yellow Fairy Book.
- ↑ Polevoi, Petr. Russian fairy tales from the Russian of Polevoi. Translated by R. Nisbet Bain. New York: Frederick A. Stokes Co.. 1915. pp. 159—165.
- ↑ Dole, Nathan Haskell. The Russian Fairy Book. Cambridge, the University Press, 1907. pp. 81-90.
- ↑ Haney, Jack V. (2015). The Complete Folktales of A. N. Afanas'ev, Volume II: Black Art and the Neo-Ancestral Impulse. University Press of Mississippi. с. 356—358. ISBN 978-1-4968-0278-1. Project MUSE book 42506.
- ↑ Aarne, Antti. Übersicht der mit dem Verzeichnis der Märchentypen in den Sammlungen Grimms, Grundtvigs, Afanasjews, Gonzenbachs und Hahns übereinstimmenden Märchen. FFC 10. Helsinki: Suomalaisen Tiedeakatemian Kustantama, 1912. p. 9.
- ↑ Barag, Lev. «Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка». Leningrad: НАУКА, 1979. p. 129.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).