Бусифікація

«Бусифіка́ція» — іронічний неологізм, який виник в українському інфопросторі під час загальної мобілізації у зв'язку з російським вторгненням та використовується на позначення ситуацій, коли представники ТЦК, правоохоронних органів насильно завантажують чоловіків призовного віку на вулиці в «бусик» і відвозять до центру комплектування.^{[1][2][3][4][5]}

23 лютого 2022 року на підставі наказу Президента України розпочався призов резервістів оперативного резерву, а вже 24 лютого, з початком повномасштабного вторгнення, в Україні була оголошена загальна мобілізація.^[6][7]

У перші тижні та місяці після початку російського вторгнення сотні тисяч українських громадян добровільно вступили до військових структур, вирушивши на фронт. Цей масовий ентузіазм мав значний вплив на відбиття першого наступу російських військ.^[8]

У міру того, як війна з Росією затягувалася, ставало все складніше знаходити нових солдатів для заміни своїх військ на передовій в умовах позиційної війни.^[9] Спершу процес мобілізації в Україні проводився шляхом масових вручень повісток у громадських місцях, у 2024 році ввели обов'язкову процедуру актуалізації військово-облікових даних для військовозобов'язаних чоловіків, що тривала з 18 травня до 16 липня 2024 року.^[10][11] Після 16 липня 2024 року військовозобов'язані громадяни які не оновили дані або яким при оновленні даних було повідомлено про необхідність відвідати ТЦК, при виявленні цього факту під час перевірки документів підлягали примусовій доставці у територіальні центри комплектації, через що починаючи з 2024 року питання мобілізації стало системним, що супроводжувалося зростанням кількості випадків конфліктів між співробітниками територіальних центрів комплектування і громадянами.^[12][13]

Станом на 2026 рік до українського війська було мобілізовано близько 1,3 мільйона осіб.^[14]

Як повідомляє ТСН, за перші дев'ять місяців 2024 року уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець отримав понад півтори тисячі звернень від українців через порушення їхніх прав співробітниками ТЦК.^[15]

За словами народної депутатки України від партії «Голос» та члена парламентського Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Соломії Бобровської, через проблему «бусифікації», яка особливо гостро стояла в Закарпатській, Одеській, Чернівецькій областях, де це стало системним явищем, парламент в травні 2024 року уклав домовленість з Генштабом і Міністерством оборони щодо збільшення їхніх повноважень та зобов'язань місцевої влади в обмін на припинення застосовування сили під час мобілізації. Органи військового управління, як стверджує нардепка, порушили домовленість, а притягнення керівників ТЦК і СП до відповідальності мають одиничний характер.^[16] Народний депутат України Єгор Чернєв підтверджує існування такої домовленості. На початку грудня 2024 року він повідомив, що профільний парламентський комітет неодноразово викликав на свої засідання представників міноборони через випадки «бусифікації», які все ще трапляються.^[17]

Як стверджує Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко, «бусифікацію» зазвичай проводили серед «ухилянтів» та людей, які перебували в розшуку. Але питання «розкручувалося в медіа та серед політиків заради своїх рейтингів».^[18]

За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, кількість звернень до Офісу омбудсмана щодо дій окремих представників ТЦК та СП зросла з 18 у 2022 році до 6127 у 2025 році, тобто у 333 рази. Під час моніторингових візитів до територіальних центрів комплектування представники Офісу фіксували незаконне обмеження свободи, побиття та інші форми примусу, антисанітарні умови на збірних пунктах, а також доставлення до ТЦК громадян, чиї дані вже містилися в електронних реєстрах, для «уточнення даних»^[19].

У квітні 2026 року було оприлюднено статистику злочинів проти військовослужбовців ТЦК в Україні. З 24 лютого 2022 року до початку квітня 2026 року в Україні було зафіксовано 619 випадків правопорушень щодо військовослужбовців Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Внаслідок нападів троє військовослужбовців ТЦК та СП загинули: двоє у 2025 році та один у 2026-му. Найбільше випадків з нападами на військовослужбовців ТЦК зафіксовано в Харківській області — 69, у Києві — 53, у Дніпропетровській області — 45 випадків правопорушень.^[20]

Під час мобілізаційних заходів військовослужбовці ТЦК нерідко закривають своє обличчя та знімають розпізнавальні шеврони, пояснюючи це небажанням співробітників з'являтись у публічному просторі та соцмережах. На думку деяких чиновників та юристів, зокрема уповноваженого з прав людини, такі дії суперечать статутам і чинному законодавству.^[21]

У червні 2026 року Офіс Генерального прокурора та поліція повідомили про підозру трьом посадовцям Ужгородського районного ТЦК та СП у Закарпатській області. За версією слідства, з лютого до квітня 2026 року в Ужгороді без законних підстав утримували 21 військовозобов'язаного — чоловіків, яких військові частини відмовилися прийняти на службу, — від однієї до 48 діб. Виконувачу обов'язків начальника ТЦК і начальнику групи військового обліку інкримінують перевищення службових повноважень та незаконне позбавлення волі, інструкторові — катування: за даними слідства, він застосував фізичне насильство до військовозобов'язаного, після чого прикував його кайданками до драбини й залишив так на ніч. Порушення виявили під час моніторингового візиту представника Уповноваженого з прав людини^[22].

30 липня 2026 року Державне бюро розслідувань повідомило про проведення операції «Чесний призов», у межах якої перевіряють понад 100 територіальних центрів комплектування в більшості областей України. Перевірки стосуються двох груп правопорушень: сприяння ухиленню від призову за гроші та перевищення влади військовими посадовими особами, зокрема побиття й катування військовозобов'язаних. У ДБР зазначили, що йдеться про системну перевірку, а не про реагування на поодинокі випадки. Генеральний штаб ЗСУ заявив, що сприяє правоохоронцям у проведенні перевірок і що в разі підтвердження порушень винні будуть притягнуті до відповідальності^[23].

За словами військовика, а в минулому депутата Львівської міської ради Ігоря Шолтиса, держава мусить використовувати свою монополію на силу і залучати таким чином людей до армії, якщо люди відмовляються робити це добровільно, оскільки для оперування засобами і для розвитку потрібен людський ресурс. Негативним ефектом від цього є те, що в Силах оборони опиняються люди без мотивації.^[3]

На думку військовика й колишнього народного депутата Ігоря Луценка, потрібно не плутати «бусифікацію» з примусовою мобілізацією, яка була у всіх країнах під час тотальних війн. Примусова мобілізація передбачає, що держава розраховує на спеціалістів з певної сфери. Однак, коли людину випадковим чином хапають на вулиці, то це означає, що виконавців цікавить лише звітність.^[4]

Уповноважений ВРУ з прав людини Дмитро Лубінець неодноразово критикував випадки незаконного застосування сили та обмеження свободи громадян під час мобілізаційних заходів. Він наголошував, що працівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та інші уповноважені особи повинні діяти виключно в межах наданих законом повноважень, а порушення прав громадян мають отримувати належну правову оцінку.^{[24][первинне джерело]}

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки України пов'язує циркулювання терміна із зусиллями російської пропаганди підсилити антимобілізаційну риторику та дискредитувати ТЦК як інституцію.^[25]

• Термін «бусифікація» став словом 2024 року в Україні за версією словника неологізмів «Мислово».^[26][27]