Бруно Ганц
| Бруно Ганц | |
|---|---|
| Bruno Ganz | |
| Ім'я при народженні | Bruno Ganz |
| Народився | 22 березня 1941 (85 років) Цюрих, Швейцарія |
| Помер | 16 лютого 2019[1][2][…] (77 років) Ау, Веденсвіль, Горген, Цюрих, Швейцарія |
| Поховання | Rehalp Cemeteryd[4] |
| Громадянство | |
| Діяльність | актор театру, кіноактор, телеактор, кінорежисер |
| Alma mater | Цюрихський університет мистецтвd |
| Роки діяльності | 1960 — 2018 |
| Членство | Німецька кіноакадемія |
| IMDb | nm0004486 |
| Нагороди та премії | |
| | |
Бру́но Ганц ( 22 березня 1941
, Цюрих
— 16 лютого 2019
, Ау, Цюрих
) — швейцарський актор, кар'єра якого на німецькому телебаченні та в кінопродукції нараховує майже 60 років. Відомий своєю співпрацею з режисерами Вернером Герцогом, Еріком Ромером, Френсісом Фордом Копполою та Вімом Вендерсом. Завоював широке визнання ролями Джонатана Ціммермана в трилері «Американський друг» (1977), Джонатана Харкера в х/ф «Носферату — привид ночі» (1979) та ангела Даміеля в романтичному фільмі «Небо над Берліном» (1987).
Вибіркова фільмографія
- 1976 — «Маркіза О»
- 1977 — «Американський друг»
- 1981 — «Провінціалка»
- 1987 — «Небо над Берліном»
- 1991 — «Діти природи»
- 1992 — «Наші останні дні»
- 1998 — «Вічність і один день» (Μια αιωνιότητα και μια μέρα) — Александр
- 2003 — «Лютер»
- 2004 — «Бункер»
- 2006 — «Вітус» (Vitus) — дід Вітуса
- 2008 — «Читець»
- 2011 — «Невідомий»
- 2013 — «Міхаель Кольхаас» (Michael Kohlhaas) — губернатор
- 2018 — «Дім, який побудував Джек» — Вердж
- 2019 — «Приховане життя»
Театральні роботи
1962 року Ганц переїхав до Німеччини, де брав участь у численних фільмах та виставах. У 1970 році перебрався до Берліну, де почав працювати у заснованому Петером Штайном театрі «Шаубюне». Грав у виставах: «Мати» за романом Максима Горького, «Принц Фрідріх хомбургського» за Генріхом фон Кляйстом, «Смерть Емпедокла» за Фрідріхом Гельдерліном тощо.
Одна з кращих театральних ролей Бруно Ганца — Гамлет у постановці шекспірівської п'єси, здійсненої Штайном у 1982 році[5].
З 22 по 23 липня 2000 року Петер Штайн на всесвітній виставці ЕКСПО у Ганновері представив свій проект «Faust» — перша постановка повної версії «Фауста» Йоганна Гете. Вистава «Фауст I» тривала 8 годин, «Фауст II» — 14 годин. Згодом 20-годинну виставу було відтворено у Відні та Берліні. Роль Фауста виконав Бруно Ганц[6].
Громадська позиція
У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7]
Примітки
- ↑ https://www.rts.ch/info/culture/cinema/10223869-l-acteur-suisse-bruno-ganz-est-decede-samedi-a-zurich.html
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ https://www.stadt-zuerich.ch/content/dam/stzh/prd/Deutsch/Bevoelkerungsamt/rund-um-den-tod/wissen---faq/prominente-friedh%c3%b6fe/Promi_Alpha.pdf
- ↑ Hamlet, Hitler oder Heidis Großvater: Bruno Ganz war ein Weltstar. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (17 лютого 2019). «Фауст» Бруно Ганца (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021–1–19.
{{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у:|publisher=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 17 червня 2018.
Посилання
| Це незавершена стаття про швейцарського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

