Петер Штайн

Петер Штайн
Народився	1 жовтня 1937[1][2][…] (89 років)  Берлін, Німецький Рейх[1][4]
Країна	Німеччина
Діяльність	театральний режисер, сценарист, актор, кінорежисер, директор театру, перекладач, режисер, Theaterintendant
Alma mater	Франкфуртський університет, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Lessing-Gymnasiumd
Знання мов	німецька[5]
Членство	Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
У шлюбі з	Маддалена Кріппа[1] і Jutta Lamped[1]
Нагороди	премія Еразма (1993) премія Гете (1988) Берлінська художня преміяd (1980) Gold Goethe medald (2001) Премія імені Шиллера міста Маннгеймаd (1978) почесний доктор Зальцбурзького університетуd Berliner Bärd (1996) Fritz Kortner Prized (1996) Europe Theatre Prized (2011) honorary doctor from University of Valenciennesd (2005)
IMDb	ID 0825598
Медіафайли у Вікісховищі

Петер Штайн (нім. Peter Stein; нар. 1 жовтня 1937, Берлін) — німецький театральний режисер, що працює в різних країнах. Проживає в Італії.

Батько Штайна — інженер, в 30-і роки працював на будівництві заводу в СРСР.

В молодості Петер захоплювався технікою, але студіював на факультетах філософії та германістики Франкфуртського університету. Систематичної театральної освіти він не отримав.

Театральну діяльність розпочав в 1964 році в мюнхенському «Каммершпіле» на посаді асистента режисера.

Як режисер Штайн дебютував в 1966 році постановкою п'єси Е. Бонда «Спасіння».

1968 року був змушений покинути театр — він публічно виступив проти війни у В'єтнамі, закликавши глядачів зробити пожертвування в'єтнамському Фронту звільнення. Після цього два роки працював в театрах Бремена і Цюриха.

Широка популярність прийшла до Штайна 1970 року, коли він разом з Клаусом Пайманом очолив театр «Шаубюне» (Schaubuehne) в Західному Берліні, в якому працював 15 років. У «Шаубюне» Штайн стверджував концепцію так званого «театру права голосу» (Mitbestimmungstheater), що передбачала участь не тільки всіх членів творчого колективу, але і технічного персоналу в прийнятті важливих для театру рішень, в тому числі і що стосуються репертуарної політики. Підхоплена різними режисерами, зокрема Петером Палич у Франкфурті-на-Майні, ця модель сприяла в не тільки демократизації, а й політизації театру в Західній Німеччині.

• Штайн // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.