YaChudo

Браян Деєтт

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Браян Деєтт
Загальна інформація
Громадянство США Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився22 січня 1957[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Лондон Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 вересня 2025 (68 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вінчестер, Теннессі, США Редагувати інформацію у Вікіданих
·хвороба Паркінсона Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст178 см[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вага86 кг[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materValley Regional High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид спортубейсбол Редагувати інформацію у Вікіданих
КомандаЧикаго Кабс, Nashville Soundsd і Нью-Йорк Янкіз Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Браян Деєтт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Браян Келлі Деєтт (англ. Brian Kelly Dayett; 22 січня 1957, Нью-Лондоні, Коннектикут — 7 вересня 2025, Вінчестер, Теннессі) — аутфілдер американської Major League Baseball, який у сезонах 1983—1987 років виступав за команди «Нью-Йорк Янкіз» і «Чикаго Кабс». У 1988—1991 роках грав за японську команду «Ніппон-Хем Файтерс» з Японської професійної бейсбольної ліги.

Ранні роки

Народився в Нью-Лондоні, штат Коннектикут, 22 січня 1957 року[2]. Виріс у Діп-Рівер, штат Коннектикут[3]. У Діп-Рівер назвали місцеву програму Малої бейсбольної ліги на його честь[3]. Після закінчення місцевої школи два сезони грав у бейсбол за коледж Святого Лео[3], відбиваючи 0,311 на другому курсі та 0,381 на третьому. 2019 року введений до Зали спортивної слави Університету Святого Лео[4].

Ігрова кар'єра

«Нью-Йорк Янкіз»

Обраний командою «Нью-Йорк Янкіз» у 16-му раунді (416-й загальний номер) на аматорському драфті 1978 року[5]. Перший професійний сезон розпочав того ж літа з командою «Онеонта Янкіз» у складі команди класу А Нью-Йорк-Пеннської ліги[6]. З показником відбивання 0,309 заробив 11 очок з хоум-ранів та став одним з лідерів ліги з 20 даблами у 68 іграх[7]. 1979 року відбивав .256 за команду Double-A «West Haven Yankees» Східної ліги[6]. Сезон 1980 року розпочав у Double-A за «Nashville Sounds» у Південній лізі[3]. Отримавши удар м'ячем в обличчя, провів решту сезону між командами класу A «Alexandria Dukes», кооперативною командою Ліги Кароліни, та командою «Форт-Лодердейл Янкіз», філією «Янкіз» класу A у Лізі штату Флорида[3]. У всіх трьох командах він відбивав .264[6].

1981 року повернувся до команди Double-A «Nashville», відбиваючи з показником .269 з 18 хоум-ранами[6]. У складі «Саундс» 1982 року очолив лігу з показником відсотка потужних ударів .532, при цьому влучив .280 з 34 хоум-ранами[6]. Допоміг «Нешвіллу» виграти чемпіонат Південної ліги завдяки двом аутам, внаслідок чого Бак Шоуолтер заробив очки[8]. Того сезону обраний до Матчу всіх зірок Південної ліги[9], увійшов до команди всіх зірок плей-оф[10] і отримав нагороду MVP ліги[11].

1983 року очолив Міжнародну лігу з 35 хоум-ранами та 108 набраними очками за команду Triple-A «Columbus Clippers»[12]. Його викликали до «Янкіз» після сезону[3].

Дебютував у вищій лізі на стадіоні «Янкі» 11 вересня 1983 року у 26 років, виступаючи як пінч-хітер під керівництвом Омара Морено[13]. Здійснив удар у своєму першому матчі проти Майка Фланагана з «Балтімор Оріолз»[13]. В 11 іграх того року заробив .207[6]. Почав сезон 1984 року в «Колумбусі», де відбивав .304, але в червні викликаний до Нью-Йорка, де відбивав .244 у складі «Янкіз»[3][6].

«Чикаго Кабс»

Дейєтт у 1981 році

Разом із Реєм Фонтенотом обміняний з «Янкіз» до «Чикаго Кабс» на Генрі Котто, Рона Гассі, Річа Борді та Порфі Альтамірано на Зимових зустрічах 4 грудня 1984 року[14]. Даєтта задовольнив обмін, оскільки він не грав щодня з «Янкіз»[3]. Сезон 1985 року розділив між «Кабс» та «Айова Кабс» Triple-A у Тихоокеанській лізі[6]. Він відбивав .378 у 17 іграх з «Айовою» та .231 у 22 ігри з «Чикаго»[6]. Більшу частину сезону 1986 року провів у Triple-A, де відбивав з показником .281 та з 19 хоум-ранами за 121 гру[6]. У 24 іграх з клубом вищої ліги відбивав з показником .269[6]. Здавалося, що він мав стати стартовим правим філдером «Кабс» у сезоні 1987 року, але цю позицію зайняв Андре Доусон, підписаний «Кабс» як вільний агент[3].

«Ніппон Хем Файтерс»

28 жовтня 1987 року уклав контракт з командою «Ніппон Хем Файтерз» з Японської Тихоокеанської ліги[15]. Провів у клубі чотири сезони, переважно на позиції запасного гравця. За винятком сезону 1989 року, в якому зіграв 89 ігор[6]. 1991 року залишив кар'єру гравця[3].

Здебільшого виступав на позиції як пінч-хіттера та заміну в захисті. У 218 матчах ліги за п'ять сезонів зробив 14 хоум-ранів і 26 даблів у 426 подачах, набираючи в середньому 258 очок[15]. Мав лише одну записану помилку з 221 гру при показнику корисність .995[15]. У складі команди меншої ліги зіграв 870 матчів, в середньому відбиваючи 280 ударів, 141 хоум ран і 175 даблів[6].

Тренерська кар'єра

Деєтт, 2005 рік

1997 року розпочав тренерську кар'єру, керуючи командою «Вілл Каунті Гепардс» незалежної Ліги Гартленд[3][16]. Керував тим же клубом, перейменованим на «Кук Каунті Гепардс» 1998 року[17], і привів їх до перемоги в чемпіонаті ліги[18]. 2000 року до афілійованих тренерських лав, коли керував командою «Вінстон-Сейлем Вартогс» Ліги Кароліни, філією «Чикаго Вайт Сокс» класу А-Advanced[6]. Клуб посів четверте (останнє) місце в Південному дивізіоні з результатом 68–71 (.489)[19].

2002 року працював тренером з відбивання в команді «Мічиган Баттл Кетс», філії класу А команди «Х'юстон Астрос» у Середньозахідній лізі[20]. 2003 року працював на тій самій посаді в їхній команді «Tri-City ValleyCats» класу A-Short Season у Нью-Йорксько-Пеннській лізі[21]. 2004 року тренував відбиваючих «Х'юстона» в Південноатлантичній лізі з командою «Lexington Legends» класу A[20]. Він приєднався до «Техас Рейнджерс» 2005 року, працюючи тренером з відбиваючих у «Clinton LumberKings» класу A Середньозахідної ліги до 2008 року[20]. 2009 року обійняв ту ж посаду в команді «Hickory Crawdads» та «Spokane Indians» у Північно-Західній лізі (клас A) у 2010 та 2011 роках[22][23]. У 2012—2014 роках працював тренером зі спеціальних завдань в «Рейнджерс»[24].

Після відставки менеджера «Рейнджерс» Рона Вашингтона на початку вересня 2014 року, Деєтт працював у тренерському штабі «Рейнджерс» до кінця сезону[25].

Особисте життя та смерть

Після завершення бейсбольної кар'єри жив у Вінчестері, штат Теннессі, з дружиною та двома синами[3].

2000 року Деєтту діагностували хворобу Паркінсона[25]. Помер від ускладнень хвороби у своєму будинку у Вінчестері 7 вересня 2025 року у 68 років[26][27].

Примітки

  1. ↑ а б в http://npb.jp/bis/players/41043866.html
  2. ↑ Obituary: Brian Kelly Dayett. Tribute Archive. Процитовано 10 вересня 2025.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Traughber, Bill (18 квітня 2011). Looking Back: Former Sound Brian Dayett. Nashville Sounds. Minor League Baseball. Архів оригіналу за 19 грудня 2019. Процитовано 7 серпня 2020.
  4. ↑ Brian Dayett Archives. Spirit Magazine (амер.). 29 серпня 2023. Процитовано 9 вересня 2025.
  5. ↑ 16th Round of the 1978 MLB June Amateur Draft. Baseball-Reference. Sports Reference. Процитовано 7 серпня 2020.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Brian Dayett Minor & Japanese Leagues Statistics & History. Baseball-Reference. Sports Reference. Процитовано 7 серпня 2020.
  7. ↑ 1978 New York-Pennsylvania League Batting Leaders. Baseball-Reference. Sports Reference. Процитовано 6 серпня 2020.
  8. ↑ Morrow, Mike (12 вересня 1982). Sounds Great! Nashville Wins!. The Tennessean. Nashville. с. 1-C — через Newspapers.com.
  9. ↑ Morrow, Mike (23 липня 1982). Reynolds, All-Stars Defeat Braves 7–4. The Tennessean. Nashville. с. 23 — через Newspapers.com.
  10. ↑ Postseason All-Star Teams. Southern League. Minor League Baseball. Процитовано 22 серпня 2014.
  11. ↑ Most Valuable Players. Southern League. Minor League Baseball. Процитовано 22 серпня 2014.
  12. ↑ 1983 International League Batting Leaders. Baseball-Reference. Sports Reference. Процитовано 6 серпня 2020.
  13. ↑ а б Baltimore Orioles at New York Yankees Box Score, September 11, 1983. Baseball-Reference. Sports Reference. Процитовано 6 серпня 2020.
  14. ↑ Chass, Murray. «Yanks Send Fontenot to Cubs,» The New York Times, Wednesday, December 5, 1984. Retrieved July 11, 2023.
  15. ↑ а б в Brian Dayett Stats. Baseball-Reference. Sports Reference. Процитовано 7 серпня 2020.
  16. ↑ 1997 Will County Cheetahs Roster. Stats Crew. Процитовано 6 серпня 2020.
  17. ↑ 1998 Cook County Cheetahs Roster. Stats Crew. Процитовано 6 серпня 2020.
  18. ↑ 1998 Heartland League Standings. Stats Crew. Процитовано 6 серпня 2020.
  19. ↑ 2000 Carolina League. Baseball-Reference. Sports Reference. Процитовано 6 серпня 2020.
  20. ↑ а б в LumberKings All-Time Coaching Staff. Minor League Baseball. 26 березня 2020. Процитовано 6 серпня 2020.
  21. ↑ 2003 Tri City ValleyCats. The Baseball Cube. Процитовано 6 серпня 2020.
  22. ↑ Rangers Announce '09 Minors Staffs. Texas Rangers. Major League Baseball. 29 грудня 2008. Процитовано 6 серпня 2020.
  23. ↑ Hulett Returning to Indians. The Spokesman-Review. 3 грудня 2010. Процитовано 6 серпня 2020.
  24. ↑ Sulllivan, T.R. (3 січня 2013). Coolbaugh Returns to Triple A Round Rock. Postcards From Elysian Fields. Major League Baseball. Процитовано 6 серпня 2020.
  25. ↑ а б Rangers Promote Coach with Parkinson's. NBCDFW. 24 вересня 2014. Процитовано 7 серпня 2020.
  26. ↑ Former Yankees, Cubs Outfielder Passes Away. Newsweek. 8 вересня 2025. Процитовано 8 вересня 2025.
  27. ↑ CT native Brian Dayett, former Yankees, Cubs outfielder, dies at 68. Hartford Courant. 8 вересня 2025. Процитовано 8 вересня 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).