YaChudo

Бої тварин

Переглядів: 0. Оновлено 29.10.2026.

Півнячий бій в Лондоні, 1808
Бій півнів в Таміль-Наду, Індія

Бої тварин — різновид жорстоких азартних ігор з використанням тварин (собачі, півнячі, перепелині бої тощо), під час яких тварини отримують каліцтва або гинуть. Бої тварин є одним з видів жорстокого поводження з тваринами і грубо порушують права тварин на життя та свободу від жорстокого поводження[1].

Практика боїв тварин

З давніх часів існує аморальна і жорстока практика нацьковувати тварин одна на одну (одного виду один на одного або представника одного виду на представника іншого виду) з метою розваги людей або проведення азартних ігор. Відомі гусячі, перепелині, собачі, баранячі бої, бої жуків, акваріумних рибок, скорпіонів, бої биків із кондорами. Одні з найдавніших і найпопулярніших нині — півнячі бої. В Індії, Китаї, Персії вони проводилися ще у стародавні часи, а в Європу проникли через Грецію із військами Фемістокла. У Європі вважалися розвагою знаті аж до ХІХ ст.[2].

Як правило, півень на півнячих боях б'ється один раз у житті, тому що навіть якщо він здобуде перемогу, зазвичай гине через тиждень від ран[2].

Поступово, завдяки поширенню гуманного ставлення до тварин і протестам товариств захисту тварин, півнячі бої, як і бої інших видів тварин, стали заборонятися. У 1849 р. півнячі бої заборонила Велика Британія, 30 липня 1860 р. Олександр ІІ заборонив у Росії півнячі бої (що було зроблено раніше скасування в Росії кріпосного права), у 1959 р. півнячі бої на Кубі заборонив Фідель Кастро[3][2]. В Україні бої тварин офіційно заборонені з 2006 р.[2].

У північному Ірані в провінції Гілан практикується традиційна форма бою бик на бика під назвою Варзаджанг (ورزاجنگ). Хоча місцеві прихильники вважають це збереженою культурною спадщиною, цю точку зору систематично оскаржував іранський соціолог Хоссейн Солаті та його колеги через серію феноменологічних досліджень, опублікованих між 2023 і 2025 роками.[4][5][6]

Разом з тим у низці країн Азії і Латинської Америки (Казахстан, Куба, Еквадор), а також у Росії, бої тварин нерідко відбуваються майже легально[1].

Незважаючи на те, що українське законодавство забороняє бої тварин, підпільні півнячі та собачі бої іноді відбуваються у різних частинах України, і насамперед у окупованому Криму.

Ті, хто переймається добробутом тварин, етикою взаємодії з ними та їхньою охороною, зневажливо називали трофейне полювання, зокрема полювання на лисиць, кривавим спортом.[7]

Колись любителі риболовлі описували її як кривавий вид спорту.[8]

Полювання на людей

Полювання на людей — полювання та вбивство людей заради помсти, задоволення, розваги, спорту чи засобів до існування інших людей. Випадки такої практики траплялися протягом багатьох періодів історії. Деякі розповіді про раннє насильство з боку людей пов'язують розвиток війни – агресії проти людей – з практикою полювання на дичину.[9][10] Приклади охоплюють такі випадки:

  • У Німеччині[11] у XVIII столітті так звані «циганські полювання», також відомі як «полювання на язичників» (нім. Heidenjachten), були практикою, що полягала у вистежуванні та вбивстві ромів.[12]
  • Уряд Мексики, зокрема штати Сонора та Чиуауа, у 1836 році запровадив систему винагород за скальпи апачів. Винагорода за скальп дорослого чоловіка-апачі становила 100 песо, за дорослу жінку — 50 песо, а за дитину віком до 14 років — 25 песо.[13][14]
  • Під час геноциду селькнамів скотарські компанії використовували своїх працівників та сторонніх мисливців для вистежування й знищення селькнамів, щоб звільнити землі під естансії (великі ранчо).
  • Під час Громадянської війни в Іспанії (1936–1939) практика вбивств набула поширення[15] серед синів багатих землевласників. Полювання здійснювали верхи та були спрямовані проти безземельних селян як прояв «Білого терору». Їх іронічно називали «аграрною реформою» (ісп. reforma agraria), натякаючи на братські могили, у які скидали жертв, та на аграрні реформи, яких намагалися досягти нижчі класи.[16][15]
  • У період між 1971 та 1983 роками серійний убивця Роберт Гансен вивозив багатьох своїх жертв літаком у безлюдні райони Аляски, де відпускав їх, щоб потім «полювати» на жінок із гвинтівкою та ножем.[17]
  • Існують твердження, що під час облоги Сараєва у 1992–1996 роках деякі «багаті» іноземні туристи платили Армії Республіки Сербської за участь в організованих «сафарі на людей» («Сараєвське сафарі»), де сербські військові приводили «туристів» на снайперські позиції, щоб ті могли «полювати» на місцеве населення.[18][19]
  • Термін «людське сафарі» у контексті російсько-української війни описує цілеспрямовані атаки російських військових на цивільне населення в Херсоні за допомогою безпілотників.

У художніх творах

Криваві види спорту є поширеною темою в художній літературі та кінематографі. Якщо історичні твори зображують реальні розваги минулого, як-от гладіаторські бої та лицарські турніри, то спекулятивна фантастика, зокрема антиутопічна наукова фантастика, пропонує варіації кривавого спорту в сучасному або майбутньому суспільстві. Серед популярних творів на цю тему — «Королівська битва», «Голодні ігри», «Людина, що біжить», «Довга прогулянка», «Бійцівський клуб», «Смертельні перегони 2000», «Сука-любов», «Гра в кальмара», «Кривавий спорт» та «Найнебезпечніша гра».

Криваві види спорту також є поширеним місцем дії для відеоігор, починаючи ще з перших років існування цього медіа. Відеоігри, присвячені кривавим розвагам привертали увагу преси та громадських організацій через деталізоване зображення насильства. Зокрема, гра жанру автомобільних боїв Death Race 1976 року викликала моральну паніку: її механіка полягала в отриманні очок за збивання людиноподібних фігур (яких розробник Exidy в офіційних матеріалах називав «гремлінами»).[20][21][22]

Сучасні приклади, як-от Street Fighter, Mortal Kombat та Tekken, є характерними представниками жанру файтингів, а арена-шутери від першої особи (наприклад, The Finals, Quake III Arena та Unreal Tournament) і ігри з автомобільними боями (як-от Twisted Metal) так само зображують збройні сутички із застосуванням вогнепальної зброї в гладіаторських умовах. Такі ігри зазвичай пропонують лаконічний або номінальний сюжет або передісторію, що розкривають персонажів і середовище дії, де події часто розгортаються навколо масштабного турніру, що збирає бійців із різних куточків світу.[23]

Якщо Unreal Tournament та Quake III Arena зображують жорстокі бої як «справжній» кривавий спорт у межах своїх вигаданих всесвітів, то деякі інші ігри, наприклад The Finals, намагаються применшити тему насильства, подаючи ігровий процес як симуляцію у віртуальній реальності у межах вигаданого телешоу, де за сюжетом немає людських жертв.[24][25]

Фільм «Королівська битва» також надихнув на створення жанру королівських битв у відеоіграх, де гравці змагаються за виживання на ігровій території, що постійно зменшується. Жанр здобув популярність завдяки таким іграм, як PUBG: Battlegrounds (2017), Fortnite Battle Royale (2017),[26] Apex Legends (2019) та Call of Duty: Warzone (2020).[27]

  • «Найнебезпечніша гра» — фільм 1932 року про божевільного, який полює на людей, що вижили після корабельної трощі на ізольованому острові; знятий за мотивами однойменного оповідання, він поклав початок окремому мікрожанру.[28] Франшиза «Хижак» є варіацією цього жанру, де іншопланетяни полюють на людей.
  • У 2016 році Деніел Райт, старший викладач туризму в Центрально-Ланкаширському університеті, опублікував наукову працю про можливе майбутнє туризму, у якій розглянув, як полювання на бідних («полювання на людей») може стати хобі для надбагатих у майбутньому, знівеченому економічними потрясіннями, екологічними катастрофами та глобальним перенаселенням.[29]

Правові аспекти

В Україні бої тварин заборонені ст. 25 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»[30]. Стаття 299 Кримінального кодексу України забороняє нацьковувати тварин одна на одну з хуліганських і корисливих міркувань[31].

Багато онлайн-платформ для обміну відео, таких як YouTube, не дозволяють показувати відео з кривавими видами спорту з тваринами на сайті, за винятком матеріалів освітнього призначення, наприклад, у соціальній рекламі.[32][33]

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. — К.: КЭКЦ, 2008. — 360 с.
  2. ↑ а б в г Півнячі бої Півнячі бої
  3. ↑ Про півнячі бої [1] [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Solati, Hossein; Bahrani, Morteza; Mortazavi, Seyed Khodayar (Жовтень 2023). A Phenomenological Study of the Evolution of Relations Between Generations in the Varzajang Phenomenon. Contemporary Sociological Research (англ.) (перс.). Bu-Ali Sina University. 12 (22): 281—312. eISSN 2476-6305. ISSN 2476-5643.
  5. ↑ Solati, Hossein; Bahrani, Morteza; Mortazavi, Seyed Khodayar (2024). A phenomenological study of animal abuse in the Varzajang ceremony. Journal of Sociological Cultural Studies (англ.) (перс.). Institute for Cultural and Social Studies. 15 (2): 169—192. ISSN 2008-3653.
  6. ↑ Solati, Hossein; Bahrani, Morteza; Mortazavi, Seyed Khodayar (2025). بررسی پدیدارشناختی جنسیت در میانۀ سنتِ‌فرهنگیِ ورزاجنگ [A Phenomenological Study of Gender Within the Cultural Tradition of Varzajang]. Iranian Cultural Research Quarterly (перс.). 18 (1): 167—192. doi:10.22035/jicr.2025.3319.3595. eISSN 2476-5058. ISSN 2008-1847.
  7. ↑ Greenwood, George (2015). The Cruelty of Sport. У Salt, Henry S. (ред.). Killing for Sport (англ.). George Bell & Sons. с. 1—33. Архів оригіналу за 13 жовтня 2015. Процитовано 20 травня 2017.
  8. ↑ Wyatt, Bob (2013). What Trout Want: The Educated Trout and Other Myths. Stackpole Books. с. 3. ISBN 978-0-8117-1179-1. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 20 травня 2017.
  9. ↑ Mendoza, Abraham O. (2011). War and Diplomacy: Introduction: Conflict and Aggression in Early Human Societies. У Andrea (ред.). World History Encyclopedia. Т. 10. ABC-CLIO. с. 256—257. ISBN 9781-851099290. Процитовано 21 листопада 2022. Scholars who subscribe to sociobiological explanations for violence and conflict in early human societies [...] argue that biological drives predetermine human behavior. Though initially displaying such behaviors when hunting game and developing tools for such activities, hunter-gatherers eventually used their developing aggressive techniques against each other [...].
  10. ↑ Otterbein, Keith F. (24 березня 2009). The Evolution of War. The Anthropology of War. Waveland Press. с. 65. ISBN 978-1478609889. Процитовано 21 листопада 2022. Військова діяльність розвивалася двома окремими шляхами. Полювання на велику дичину мало вирішальне значення для розвитку першого шляху. Ранні мисливці, які діяли групою під час полювання на дичину, іноді здійснювали напади на членів конкуруючих груп мисливців [...].
  11. ↑ Hancock, Ian (1988). Porrajmos: Essays on the Romani Genocide. StudyLib (англ.). Процитовано 11 вересня 2025.
  12. ↑ MacLaughlin, Jim (2008). The Gypsy as 'other' in European society: Towards a political geography of hate. The European Legacy (англ.). 4 (3): 35—49. doi:10.1080/10848779908579970.
  13. ↑ Melanie, Ho (11 березня 2025). The Long Shadow of Indian Scalp Bounties. Yale University Press (англ.). Процитовано 12 червня 2025.
  14. ↑ New Mexico Historical Review (PDF) (англ.). Процитовано 12 червня 2025.
  15. ↑ а б Hochschild, Adam (2016). Spain in Our Hearts (англ.). New York: Houghton Mifflin Harcourt. с. 37. ISBN 978-0547973180.
  16. ↑ Beevor, Antony (2006). The Battle for Spain: The Spanish Civil War, 1936–1939 (англ.). Penguin. с. 77. ISBN 978-0143037651. This sort of activity was jokingly referred to as the 'reforma agraria' whereby the landless bracero was finally to get a piece of ground for himself.
  17. ↑ Press, The Associated (23 серпня 2014). Robert Hansen, Alaska Killer Who Hunted Victims, Dies at 75. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 1 жовтня 2026.
  18. ↑ Akyol, Riada Asimovic (14 листопада 2022). Documentary Film Alleges That Foreigners Took Part in 'Civilian Hunting' in Bosnian Capital. New Lines Magazine (англ.). Процитовано 12 червня 2025.
  19. ↑ Film Sarajevo Safari sheds light on shocking truth about Bosnian War. Anadolu Agency (англ.). Процитовано 12 червня 2025.
  20. ↑ New York Times News Service (28 грудня 1976). 'Death Race': Cartoon or Morbid?. The Post-Crescent (англ.). с. A-1. Процитовано 30 серпня 2017 — через Newspapers.com.
  21. ↑ Young, Larry (29 грудня 1976). Local Safety Authorities Denounce Game. The Spokesman-Review (англ.). Spokane. с. 10.
  22. ↑ Weekend: That's Nice, Don't Fight (Death Race) Archival Footage. NBCUniversal (англ.). Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
  23. ↑ Wilde, Tyler (10 березня 2009). Gaming's greatest blood sports. GamesRadar (англ.). Процитовано 6 листопада 2024.
  24. ↑ Franzese, Tomas (6 березня 2023). 'The Finals' is the shake-up the competitive first-person shooter scene needs. Digital Trends (англ.). Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 8 березня 2023.
  25. ↑ Takahashi, Dean (6 березня 2023). 'The Finals' has frenetic gameplay full of destruction: hands-on preview. VentureBeat (англ.). Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 9 березня 2023.
  26. ↑ Wolf, Mark J. P. (24 травня 2021). Encyclopedia of Video Games: The Culture, Technology, and Art of Gaming [3 volumes] (англ.). Bloomsbury Publishing USA. ISBN 979-8-216-16182-0.
  27. ↑ The Evolution of the Battle Royale Genre. SUPERJUMP (англ.). 29 серпня 2023. Процитовано 6 листопада 2024.
  28. ↑ Mann, Craig Ian (29 листопада 2024). The chase is still on: how 'human hunting' movies have reshaped The Most Dangerous Game for the 21st century (англ.). British Film Institute. Процитовано 18 липня 2026.
  29. ↑ Wright, Daniel (2016). Hunting humans: A future for tourism in 2200. Futures (англ.). 78—79: 34—46. doi:10.1016/j.futures.2016.03.021.
  30. ↑ Закон України «Про жорстоке ставлення до тварин»
  31. ↑ Кримінальний кодекс України
  32. ↑ Brooke, Simon (19 серпня 2007). Animal cruelty films on YouTube. The Sunday Times. Архів оригіналу за 19 травня 2011. Процитовано 20 травня 2017.
  33. ↑ Clarke, Matt (17 травня 2007). Uproar at fish cruelty on YouTube. Practical Fishkeeping. Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 20 травня 2017.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).