YaChudo

Боудіка

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Боудіка
кельт. Boudic(c)a
ілюстрація в стилі романтичного націоналізму (1868)
Народиласябл. 30
землі племені іценів
Померла61
провінція Британія, Римська імперія
·отруєння
Національністьбритка
Діяльністьвоєначальник, правителька, правляча королева Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдякиочільниця повстання
УчасникПовстання Боудіки Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станкоролева іценів
Титулконсорт-королева
Посадакоролева
ПопередникПрасутаг
Конфесіякельтське язичництво
У шлюбі зПрасутаг
Діти (2 Редагувати інформацію у Вікіданих)2 доньки
Волоссяруде Редагувати інформацію у Вікіданих
Статуя Боудіки у Вестмінстері

Боудіка (ірл. Boudicca, валл. Buddug, лат. Boadicea, Боадіцея, бл. 30, землі племені іценів — 61 н. е., Римська Британія) — королева кельтського племені іценів острова Британія[1] (нині це територія графства Норфолк). Лідерка великого повстання бритів проти римського свавілля (61 н. е.). Національна героїня[2]. Вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Боудіка була дружиною короля іценів[3], який був лояльним до римлян і після смерті якого королівство було анексовано Римською імперією. Але зловживання завойовників виклало у кельтів невдоволення, а наруга над членами королівської сім'ї спричинила вибух антиримського повстання, яке очолила Боудіка — на її заклик відгукнулися до 120 000 осіб, яких вона повела проти римлян[4]. Її армія розграбувала 3 римських міста і, зрештою, зустрілась у вирішальній битві з римським намісником Светонієм Пауліном. У цій битві римляни значно переважали чисельністю і практично знищили військо Боудіки[5]. Сама Боудіка, згідно з Анналами Тацита покінчила життя самогубством за допомогою отрути[6], а згідно з Римською історією Діона Кассія причиною її смерті стала хвороба[7]. Її раптова смерть завадила об'єднанню решти бритів, останні осередки опору були придушені, а королівство іценів — захоплено Римом.

Ім'я

Варіанти написання та вимови імені Боудіки варіюються в різних мовах та історичних джерелах. У 16 столітті Рафаель Голінсхед (англ. Raphael Holinshed) згадує її як Voadicia; Едмунд Спенсер називає її Bunduca, цей же варіант використовується в популярній якобітській п'єсі 1612 року.[8].

Біографія

Королівства кельтів на півдні Британії у І ст. до н.е — І ст. н. е.

Мало відомо про раннє життя Боудіки, лишень згадується, що вона була зі знатного роду[9][10]. Боудіка була дружиною Прасутага — вождя кельтського племені іценів, який був союзником Риму, завдяки чому зберіг свою владу, а його королівство — автономію[11].

Перед смертю, побоюючись боротьби за владу, Прасутаг оголосив спадкоємицями своїх двох доньок та римського імператора Нерона. Однак, після його смерті (60 р.) імператор Риму знехтував рішенням короля і доєднав ці землі до складу римської провінції. Уся знать королівства була позбавлена своїх спадкових володінь, землі були пограбовані, а члени королівської сім'ї були перетворені на рабів. Сама Боудіка була висічена батогами[12].

Після цього свавілля, Боудіка очолила велике повстання кельтів проти римського панування. У 61 році військо Боудіки, чисельністю до 120 000 осіб[4], атакувало римське поселення Камулодун (сучасний Колчестер), Лондиній (сучасне Лондонське Сіті) та муніципіум Веруламій (сучасний Сент-Олбанс). Міста були розграбовані та спалені., вбито тисячі римських солдатів і цивільних.[13][14] Так сталося, що в цей час римська провінція Британія залишились без лідера, оскільки намісник Римської Британії Светоній Паулін, відправився в експедицію на Мону, острів поблизу Британії.[5]

Врешті, Гай Светоній Паулін зібрав армію і виступив проти повсталих бритів. Так відбулась вирішальна битва на Уотлінг-стріт (хоча точне місце розташування поля бою досі залишається невідомим. Ймовірно, воно знаходилося на Уотлінг-стріт — одній з головних римських доріг у Британії). Римляни значно переважали чисельністю і, зрештою, армія Боудіки була розгромлена. Згідно з Анналами Тацита Боудіка покінчила життя самогубством за допомогою отрути[6], однак Діон Кассій, у своїй роботі «Римська історія», навпаки, вказує причиною смерті раптову хворобу[7]. Брити довго оплакували її і пишно поховали.[15] Її смерть завадила об'єднанню решти бритів, останні осередки опору були придушені, а королівство іценів — захоплено Римом.[16]

У мистецтві

  • «Boadicea»— трек з альбому «Enya» 1987 року ірландської виконавиці Енії.
  • «Bonduca»— популярна якобітська п'єса 1612 року.[8].
  • «Boudica: Rise of the Warrior Queen» (2003)— британський телевізійний фільм 2003 року.
  • «Boudica: Queen of War» /укр. «Королева Боудіка» (2023) — британський драматичний фільм 2023 року.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Таціт, 2013, XII, 31–32.
  2. ↑ Seal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. (англ.)
  3. ↑ Cornelius Tacitus, The Annals, BOOK XIV, chapter 31. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 19 січня 2024.
  4. ↑ а б Діон Кассій, Римська історія (62.2.3). penelope.uchicago.edu. Процитовано 19 січня 2024.
  5. ↑ а б Cassius Dio — Epitome of Book 62. penelope.uchicago.edu. Процитовано 19 січня 2024.
  6. ↑ а б Cornelius Tacitus, The Annals, BOOK XIV, chapter 37. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 18 січня 2024.
  7. ↑ а б Діон Кассій, Римська історія (62.12.6). penelope.uchicago.edu. Процитовано 19 січня 2024.
  8. ↑ а б [1] [Архівовано 11 лютого 2021 у Wayback Machine.] Beaumont and Fletcher. Bonduca (англ.). Bibliomania - Free Online Literature and Study Guides.[недоступне посилання]
  9. ↑ Cornelius Tacitus, The Annals, BOOK XIV, chapter 35. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 18 січня 2024.
  10. ↑ Діон Кассій, Римська історія (62.2.2). penelope.uchicago.edu. Процитовано 19 січня 2024.
  11. ↑ Cornelius Tacitus, The Annals, BOOK XII, chapter 31. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 19 січня 2024.
  12. ↑ Cornelius Tacitus, The Annals, BOOK XIV, chapter 31. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 18 січня 2024.
  13. ↑ Cornelius Tacitus, The Annals, BOOK XIV, chapter 32. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 18 січня 2024.
  14. ↑ Cornelius Tacitus, The Annals, BOOK XIV, chapter 33. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 18 січня 2024.
  15. ↑ Діон Кассій, Римська історія (62.12.6). penelope.uchicago.edu. Процитовано 19 січня 2024.
  16. ↑ Cornelius Tacitus, The Annals, BOOK XIV, chapter 38. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 18 січня 2024.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).